Рішення № 96536600, 26.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року м. Київ № 640/24028/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Комісії з припинення Департаменту захисту економіки Національної поліції України,

Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України,

Національної поліції України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Комісії з питань припинення Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 01601, місто Київ, вулиця А. Богомольця, будинок 10, Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 01601, місто Київ, вулиця А. Богомольця, будинок 10, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Комісії з припинення Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не підготовки та неподання документів позивача, визначених пунктом 7 Порядку, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України;

- зобов`язати Комісію з припинення Департаменту захисту економіки Національної поліції України підготувати всі документи, необхідні для призначення позивачеві пенсії за вислугу років, визначені пунктом 7 Порядку, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 та направити всі необхідні матеріали та копії документів для призначення позивачеві пенсії за вислугу років до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України;

- зобов`язати Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України направити всі документи, необхідні для призначення позивачеві пенсії за вислугу років, визначені пунктом 7 Порядку, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України №411 о/с від 05 грудня 2019 року позивача звільнено зі служби в поліції з 09 грудня 2019 року за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

У зв`язку з тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення юридичної особи - Департаменту захисту економіки Національної поліції України, позивач 27 квітня 2020 року звернувся до голови комісії з припинення (ліквідатору) Департаменту з заявою про призначення пенсії за вислугу років, в якій просив підготувати всі документи, необхідні для призначення позивачеві пенсії за вислугу років та направити всі необхідні матеріали для призначення пенсії до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України для подальшого оформлення та подання до територіальних органів Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

У вересні 2020 року позивачем отримано лист №П-135 від 05 червня 2020 року та лист №П-191 від 04 вересня 2020 року, в яких відповідач 1 повідомив позивача, що станом на 09 грудня 2019 року вислуга років останнього у календарному обчисленні становить 21 рік 06 місяців 13 днів, а тому відсутні підстави для оформлення розрахунку вислуги років для призначення пенсії, підготовки пенсійних документів та подання їх до уповноваженого підрозділу.

Позивач з такою відповіддю не погоджується, з огляду на таке.

З 01 грудня 1995 року по 09 січня 2013 року та з 27 червня 2015 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року по 09 грудня 2019 року в органах Національної поліції України.

З 01 грудня 1995 року по 19 січня 2013 року позивач працював на оперативних посадах у відділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ.

Відповідно до витягу з наказу №411 о/с від 05 грудня 2019 року стаж служби позивача в поліції для виплати надбавки за вислугу років складає 21 рік 06 місяців 13 днів.

Зважаючи, що в період з грудня 1995 року по січня 2013 року позивач проходив службу на оперативних посадах в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, на переконання останнього, виходячи з положень наказу Міністерства внутрішніх справ України від 14 листопада 2007 року №431, кожен рік служби позивача на зазначених посадах має зараховуватись, виходячи з розрахунку один рік за півтора року та, відповідно, має складати 24 роки.

Також, позивач зазначив, що з листопада 1992 року по листопад 1994 року він проходив військову службу в Збройних Силах України, тобто, до стажу необхідно зарахувати 2 повні календарні роки, а вислуга років у період з 27 червня 2015 року по 09 грудня 2019 року складає ще повні 4 роки.

Тобто, як стверджує позивач загальна вислуга років складає 30 років, при мінімально необхідній вислузі 24 роки 6 місяців і більше, що надає право йому на призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Крім того, у позовній заяві зазначено, що на відповідача 1 покладено обов`язок підготувати всі необхідні для призначення пенсії документи та направити їх до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, а на відповідача 2 покладено обов`язок здійснити подальше оформлення переданих відповідачем 1 документів та передати їх до територіальних органів Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача для подальшого розгляду та прийняття рішення про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії позивача.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що наказом Департаменту від 05 грудня 2019 року №411 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 09 грудня 2019 року за пунктом 7 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до вказаного наказу та послужного списку позивача, стаж служби позивача в поліції для виплати надбавки за вислугу років становить 21 рік 06 місяців 13 днів; вислуга років на пільгових умовах - 07 років 09 місяців 27 днів.

Період служби позивача на оперативних посадах з 01 грудня 1995 року по 09 січня 2013 року рахувався на пільгових умовах з розрахунку півтора року за один рік відповідно до пункту 4.1.6 постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року №3720-ХІІ з урахування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 14 листопада 2007 року №431, тобто, як зазначає представник відповідача 1, загальний період служби позивача у період з 01 грудня 1995 року по 09 січня 2013 року був зарахований до календарної вислуги років 21 рік 06 місяців 13 днів з одночасним зарахуванням до пільгової вислуги 07 років 09 місяців 27 днів.

При цьому, представник відповідача 1 наголосив на тому, що обов`язковою умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність вислуги років в календарному обчисленні у мінімально визначеному законодавством розмірі, тобто, в даному випадку, 24 роки 6 місяців і більше, а тому вислуга років позивачу була вірно обчислена.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання вчинити дії, представник відповідача 1 послався на те, що наказом Національної поліції України від 14 травня 2019 року №455 визначено, що уповноваженим структурним підрозділом центрального органу управління поліції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії, необхідних для призначення пенсій документів щодо осіб, які мають право на пенсію згідно із законодавством України є Сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до Департаменту захисту економіки Національної поліції України в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року залучено до участі у справі у якості третього відповідача - Національну поліцію України (далі по тексту - відповідач 3).

26 листопада 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача 2 виключення відповідача 2 з числа відповідачів та залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, мотивуючи це тим, що позивача звільнено зі служби в Національній поліції України, а не з органів внутрішніх справ.

Також, представник відповідача 2 послався на те, що Департамент персоналу організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України змінив назву на Департамент персоналу МВС України та не є суб`єктом владних повноважень у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року у задоволенні клопотання представника Департаменту персоналу організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України про виключення з числа відповідачів та залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залишено без задоволення та змінено найменування відповідача 2 з «Департамент персоналу організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України» на «Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України».

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 3 послався на аналогічні обставини тим, що викладені у відзиві на позовну заяву відповідача 1, зокрема, в тій частині, що обов`язковою умовою для отримання права на призначення пенсії є наявність саме календарної вислуги років, до якої не передбачено зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії військового квитка позивач проходив строкову військову службу у період з 30 листопада 1992 року по 02 листопада 1994 року.

Згідно наявної в матеріалах справи копії послужного списку, позивач з 01 грудня 1995 року по 09 січня 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ на оперативних посадах у відділах по боротьбі з організованою злочинністю.

Наказом Національної поліції України від 11 листопада 2015 року №174 о/с (по особовому складу Департаменту захисту економіки) позивача із 07 листопада 2015 року призначено старшим уповноваженим по управлінню захисту економіки в Одеській області, присвоївши спеціальне звання «майор поліції».

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 05 грудня 2019 року №411 о/с (по особовому складу) майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу протидії злочинам у морегосподарському комплексі управління захисту економіки в Одеській області, з 09 грудня 2019 року звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

У вказаному наказі зазначено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для надбавки за вислугу років складає 21 рік 06 місяців 13 днів; вислуга років на пільгових умовах - 07 років 09 місяців 27 днів.

23 квітня 2020 року позивач звернувся до Голови комісії з припинення (ліквідатора) Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якій просив підготувати всі документи, необхідні для призначення йому пенсії за вислугу років, визначені пунктом 7 Порядку, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 та направити всі необхідні матеріали та копії документів для призначення пенсії за вислугу років до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України для подальшого оформлення та подання до територіальних органів Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Вказана заява була подана позивачем, у зв`язку з тим, що на переконання останнього, він має достатню вислугу років для призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом від 05 червня 2020 року №П-135 та листом від 04 вересня 2020 року №191 Департамент захисту економіки Національної поліції України повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення його заяви, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років у календарному обчисленні.

Не погоджуючись з такими твердженнями відповідачів, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII (далі по тексту - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів (частина 1 статті 1-1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ).

У відповідності до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Положеннями статті 17-1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 та від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 зазначив щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.

З урахуванням наведеного, право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби в спеціальних підрозділах органів внутрішніх справ визначається за тими правилами, які були чинними на момент виникнення відповідного права.

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі по тексту - Постанова № 393, в редакції, чинній на час проходження служби в ОВС) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Абзацом 9 підпункту «в» пункту 1 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця у підрозділах Національної гвардії з охорони дипломатичних і консульських представництв іноземних держав, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, у частинах і підрозділах спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами, що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року № 1497 «Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р., № 393» (яка діяла на час проходження позивачем служби в ОВС) підпункт «в» пункту 3 Постанови № 393 доповнено абзацом такого змісту: «час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністром внутрішніх справ" зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 Постанови № 393 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2008 року № 361, який був чинним на момент проходження позивачем служби в ОВС, затверджено Перелік посад працівників підрозділів карного розшуку (у тому числі боротьби зі злочинними посяганнями на вантажі), окремо визначених посад карного розшуку (у тому числі боротьби зі злочинними посяганнями на вантажі) органів внутрішніх справ, за яким зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, крім усіх посад режимно-секретних, кадрових та інших підрозділів, які виконують функції із забезпечення діяльності підрозділів карного розшуку (далі по тексту - наказ МВС № 361).

Пунктом 2 наказу МВС № 361 установлено, що вислуга років для призначення пенсій на пільгових умовах зараховується працівникам, зазначеним у пункті 1 цього наказу, які перебували на службі після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року N 1497 «Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393», при цьому таким працівникам на пільгових умовах зараховується весь час проходження служби на відповідних посадах.

За змістом Переліку, затвердженого наказом МВС № 361, до посад працівників підрозділів карного розшуку органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця віднесено посади, зокрема, начальника відділу, оперуповноваженого та старшого оперуповноваженого.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 780 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» установлено, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає.

Постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року № 3720-ХІІ затверджено Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - Постанова № 3720).

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 розділу 4 Постанови № 3720 стаж роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби у вищезазначених підрозділах згідно з переліком посад, визначених Міністром внутрішніх справ України.

Відповідно до Постанови № 3720, а також з метою соціального забезпечення працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ наказом МВС від 14 листопада 2007 року № 431 затверджено Перелік посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби.

Наведене в сукупності свідчить про те, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.

В свою чергу, слід наголосити, що основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а та у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, в яких зазначено, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких підстав, при розгляді даної адміністративної справи суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у вказаних вище постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Таким чином, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить висновку, що стаж служби на оперативних посадах позивача у період з грудня 1995 року по січень 2013 року має бути зарахований до його календарної вислуги років.

Між тим, позивач звернувся до адміністративного суду з позивом, предметом якого є визнання протиправною бездіяльності Комісії з припинення Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо не підготовки та неподання документів позивача, визначених пунктом 7 Порядку, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України, а не визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди служби в органах внутрішніх справ на оперативних посадах, проте, вказані позовні вимог є передчасними, оскільки, підготовці та поданню документів передує насамперед обчислення стажу, яка дає право на призначення пенсії.

Більш того, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з метою належної організації підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій уповноваженим структурним підрозділом визначено Сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України відповідно до наказу Національної поліції України від 14 травня 2019 року №455, що, відповідно, свідчить про відсутність правових підстав у Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснювати дії щодо підготовки та подання документів позивача, визначених пунктом 7 Порядку, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України.

В свою чергу, частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені судом обставини, а також з урахуванням того, що саме Департаментом захисту економіки Національної поліції України не визнавалось право позивача на зарахування до календарної вислуги років періодів служби позивача на оперативних посадах в органах внутрішніх справ, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України у незарахуванні пільгової вислуги років майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу протидії злочинам у морегосподарському комплексі управління захисту економіки в Одеській області, звільненого на підставі наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 05 грудня 2019 року №411 о/с до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції та, відповідно, зобов`язати здійснити перерахунок та зарахувати відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 розділу 4 Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року № 3720-ХІІ до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди служби на оперативних посадах в органах внутрішніх справ, а також зобов`язати передати до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України заяву позивача від 23 квітня 2020 року разом з усіма документами, що дають право на призначення для їх розгляду по суті.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог в частині зобов`язання Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України направити всі документи, необхідні для призначення позивачеві пенсії за вислугу років, визначені пунктом 7 Порядку, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України у не зарахуванні пільгової вислуги років майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу протидії злочинам у морегосподарському комплексі управління захисту економіки в Одеській області, звільненого на підставі наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 05 грудня 2019 року №411 о/с до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції.

3. Зобов`язати Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, код ЄДРПОУ 40111732) здійснити майору поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженому відділу протидії злочинам у морегосподарському комплексі управління захисту економіки в Одеській області, звільненому на підставі наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 05 грудня 2019 року №411 о/с ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), перерахунок та зарахувати відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 розділу 4 Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року № 3720-ХІІ до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди служби на оперативних посадах в органах внутрішніх справ та передати до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України заяву ОСОБА_1 від 23 квітня 2020 року разом з усіма документами, що дають право на призначення для їх розгляду по суті.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, код ЄДРПОУ 40111732) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник