Ухвала суду № 9652569, 21.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4516/08 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" травня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2009 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-авто» до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004802303 від 04.09.2007, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2008 позивач звернувся до суду першої інстанції із зазначеним позовом.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2009 позов задоволено повністю: визнано протиправним і скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004802303 від 04.09.2007.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 20.08.2007 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оперативного контролю ДПА України у Житомирській області Чайківським В.В. проведено планову документальну перевірку ВКФ ТОВ «Гранд-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2007 р. по 30.03.2007 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.08.2007 № 4711/23-1/31945137/0110, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 2.3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті», затвердженого постановою Правління НБУ від 05.12.2004, яке виразилось в перевищенні ліміту залишку готівки в касі-виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Авто» в розмірі 415 грн. 69 коп., а саме: заступником директора виробничо-комерційної фірми у формі товариства обмеженою відповідальністю «Гранд-Авто» Медведюком О.В. було здійснено оплату за запчастини суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_4 по прибутковому-касовому ордеру від 21.04.2006 № 62 в сумі 10415,69 грн. (авансовий звіт від 21.04.2006 № 70). Як зазначено в прибутковому касовому ордері від 21.04.2006 № 62 кошти прийнято від виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Авто» через ОСОБА_3 Отже, розрахунки проводились між виробничо-комерційною фірмою у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Авто» та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, а не фізичною особою ОСОБА_5 та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4

Пунктом 2.3 Положення встановлено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою НБУ. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі.

Постановою НБУ від 09.02.2005 № 32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до п. 2.3 Положення у розмірі 10000 грн.

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді - штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

За результатами оскарження до ДПА у Житомирській області рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004802303 від 04.09.2007 було скасовано у частині 112535,88 грн.

Доводи апелянта полягають у тому, що підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 2.2 цього пункту, є помилковим покладається на платника податків. Таким чином, рішення від 04.09.2007 № 0004802303 про застосування до ТОВ «Гранд-Авто» фінансової санкції в частині 831,38 грн. прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на зазначені доводи, втім погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004-802303 від 04.09.2007, відповідачем винесено за наявності достатніх для цього підстав, однак з порушенням строків застосування адміністративно-господарських санкцій передбачених законом, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Так, відповідно до ч 1. ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Санкція застосована за порушення п.п. 2.3 Положення відноситься до адміністративно-господарських санкцій.

В свою чергу, згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що вказане правопорушення було вчинене позивачем 21.04.2006, а спірне рішення винесено лише 04.09.2007.

Отже, відповідачем дійсно був пропущений річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, доводи апеляції не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що порушення строків застосування адміністративно-господарських санкцій є підставою для скасування спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: