Ухвала суду № 9652563, 20.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-12491/08 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Попович О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого суддіПопович О.В.

Суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю.,

при секретарі Черненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - Ланя Олексія Юрійовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0001874120/0 від 06.11.2008 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2009 року в задоволенні адміністративного позову Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0001874120/0 від 06.11.2008 року - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з даного податку наступних податкових періодів за липень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з травня по червень 2008 року.

За наслідками вказаної перевірки було складено Акт № 564/41-20/31301827 від 24 жовтня 2008 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 4.5.1. п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями.

На підставі зазначеного Акту СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняте спірне податкове повідомлення рішення №0001874120/0 від 06.11.2008 року, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2008 року в сумі 9947706 грн., у тому числі визначено суму не відшкодованого на момент перевірки ПДВ в розмірі 136829771 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем помилково було проведено коригування суми податкового зобовязання з ПДВ без отримання даного коригування, оформленого належним чином, тобто підписаного контрагентом покупцем.

З вказаним висновком Окружного адміністративного суду м. Києва не можна не погодитись.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 4.5. ст. 4 зазначеного Закону якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Аналізуючи наведені положення Закону, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідні коригування постачальником та отримувачем товару мають бути проведені в одному податковому періоді.

На реалізацію зазначеної норми закону прийнято Наказ Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037«Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» з наступними змінами та доповненнями. Відповідно до його положень у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної (п. 20).

Розрахунок коригування складається у двох примірниках. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг). Копія залишається у продавця.

На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Крім того, відповідно до Додатку №2 до зазначеного Наказу, затверджено форму даного розрахунку коригування, відповідно до якої у розрахунку має міститись дата отримання розрахунку та підпис покупця.

Зазначений Наказ дійсний та не скасований у встановленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що законодавство не вимагає підписання розрахунку коригування кількіснихівартіснихпоказниківдоподатковоїнакладної покупцем.

Крім того, як вбачається із змісту положень п.п. 4.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» підписання розрахунку коригування продавцем та покупцем в одному податковому періоді покликано забезпечити відповідність даних про розмір податку на додану вартість в аналогічних податкових періодах у контрагентів.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до даного підпункту датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, дана норма права регулює відносини між контрагентами під час їх виникнення, в той час як спірні правовідносини є договірними відносинами між позивачем та його контрагентами, які вже виникли та продовжуються у часі.

Отже, суд першої інстанції зясував всі обставини по справі та дійшов правильного висновку про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на суму 9947706,00 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів за липень 2008 року на таку саму суму.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, зясовані всі обставини. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права. Оскільки відповідачем були надані докази щодо порушення позивачем законодавства про оподаткування, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - Ланя Олексія Юрійовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2009 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0001874120/0 від 06.11.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяО.В. Попович

СуддіВ.П. Мельничук

Е.Ю. Швед

(Повний текст Ухвали складено 25.05.2010 року.)