Ухвала суду № 9652509, 18.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 16/112 (2-а-13287/08) Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"18" травня 2010 р. м. Київ

Справа № 16/112 (2-а-13287/08)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Собківа Я.М.,

Усенка В.Г.,

при секретарі: Шевчук К.В..

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Солекс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2009 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Солекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протипраним та скасування рішення про застосвання штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

ПП «Солекс» (далі позивач) звернулися до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - Відповідач) про визнання протипраним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005362330/0 від 17.11.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Позивач звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати постанову суду та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

17.10.2008 року службовими особами Відповідача було проведено перевірку Позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт № 0251/26/57/23/24102644 від 17.10.2008 року, в якому зафіксовано порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95). Встановлено, що на момент перевірки в залі гральних автоматів надавались послуги в сфері грального бізнесу за готівковий розрахунок на 23 гральних автоматах, підключених до електроенергії та функціонуючих, обладнаних купюроприймачами, при наявності 23 торгових патентів із застосуванням одного реєстратора розрахункових операцій, через який здійснюються розрахункові операції - прийняття від гравця готівки на всіх 23 гральних автоматах.

На підставі вказаного вище акта Відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2008 р. № 0005362330/0, згідно якого до Позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 7820,00 грн., що передбачені п.2 ст. 17 Закону № 265/95.

У відповідності до п.1 та 3 ст. 3 Закону № 265/95, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Тобто, суб`єкти підприємницької діяльності зобов`язані використовувати опломбований та зареєстрований у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій реєстратор розрахункових операцій.

У статті 2 Закону № 265/95 дано визначення таким поняттям: «реєстратор розрахункових операцій» - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; «автомат з продажу товарів (послуг)» - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості; «Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій» - перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій та їх модифікацій, які відповідають вимогам нормативних актів України, сертифіковані у державній системі сертифікації на відповідність вимогам діючих державних стандартів і дозволені для застосування у сфері, визначеній цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 р. «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» передбачено оснащення реєстраторів розрахункових операцій фіскальними блоками, які забезпечують безумовне виконання ними фіскальних функцій, містить вимоги до фіскального блока, фіскальної пам'яті збереження інформації, тощо.

Пунктом 2 зазначеної Постанови визначено поняття «фіскалізація» - це перехід від нефіскального до фіскального режиму роботи реєстратора. Фіскалізація проводиться один раз за весь період експлуатації реєстратора (пункт 3 Постанови).

Так, у статті 2 Закону № 265/95 розкривається поняття «фіскалізації» через нижче приведені терміни: фіскальні функції - це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо); фіскальна пам'ять - це запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою; фіскальний режим роботи - це режим роботи реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій.

Як встановлено судом першої інстанції, гральні автомати, які використовує у своїй діяльності позивач та були предметом перевірки податковими інспекторами, сертифіковані відповідно до чинного законодавства, а реалізація технічної можливості оснащення їх фіскальною пам'яттю можлива лише за умови наявності дозволених до застосування запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті), внесених в установленому порядку до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

У відповідності до ст. 11 Закону № 265/95, терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Таким нормативно правовим актом є Постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», згідно якої термін переведення суб'єктів господарювання, які надають послуги гральних автоматів, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій перенесено на 31 грудня 2006 року.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону № 265/95 у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

За таких обставин наявність вини суб'єкта господарювання у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключається.

Несумісність комп'ютерно-касової системи «Фіскал» із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб'єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп'ютерно-касовою системою «Фіскал» з технічних причин. Вказані обставини можуть бути встановлені шляхом проведення судово-технічної експертизи.

У силу положень ч.1 ст. 71 КАС України, Позивачем не було доведено те, що ним вчинено всіх дій для виконання вимог ст. 11 Закону № 265/95 та Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій».

Таким чином, Відповідачем було правомірно застосовано штрафні санкції до позивача.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Солекс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 25.05.2010 року