Ухвала суду № 9651882, 18.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/19 (2-а-8373/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2008 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс» про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «Авто-Палац-Сервіс» має податковий борг у сумі 163 780,15 грн., який виник в результаті несплати по податковому повідомленню-рішенню № 0001282330/0 від 22.04.2008 року, прийнятого на підставі акту, складеного за результатами проведеної виїзної перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за яким виявлено порушення норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс» заборгованість в розмірі 163780,15 грн. на розрахунковий рахунок № 311101010470009 в УДК у Святошинському районі м. Києва, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код 26077945.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Авто-Палац-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32595360) зареєстровано Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією за адресою: м. Київ, вул. Краснова, б. 27. Як платник податків зареєстроване в ДПІ у Святошинському районі м. Києва 11.09.2003 року за № 2959.

ДПІ у Святошинському районі м. Києві була проведена виїзна перевірка ТОВ «Авто-Палац-Сервіс» щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено Акт № 265701612330 від 14.04.2008 року.

В ході перевірки виявлено порушення п. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та п.п. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

За виявлене порушення до позивача застосовано штрафні санкції відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", про що ДПІ у Святошинському району м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0001282330/0 від 22.04.08 року в розмірі 163780,15 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки виявлено ряд порушень чинного законодавства, а саме: на момент перевірки відповідачем надавались послуги із обслуговування та ремонту автомобілів за готівковий та безготівковий розрахунок. Торговий патент використовувався з порушенням встановленого порядку, а саме: на доступному для огляду місці знаходилась нотаріально незавірена копія торгового патенту, а оригінал знаходився у папці з документами, чим було порушено п. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», яким передбачено, що торговий патент повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.

Крім того, під час проведення перевірки встановлено неоприбуткування відповідачем готівки на загальну суму 32756,03 грн., а саме: торгівельні виручки за 10.04.2008 рік в сумі 12564,85 грн., за 11.04.20008 рік в сумі 13215,66 грн., за 12.04.2008 рік в сумі 6 985,52 грн. не оприбутковані (не записані) до книги обліку розрахункових операцій № 2657005267/2 та не оприбутковані (не записані) до касової книги підприємства. Вказаними діями відповідачем порушено п.п. 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Згідно норм вищезазначеного положення вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів ( обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідачем податкове повідомлення - рішення №0001282330/0 від 22.04.08 року в розмірі 163780,15 грн. в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалось.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та п. 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетом становить 163780,15 грн.

П.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи та державні виконавці у межах їх компетенції.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податку можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В десятиденний термін, як це передбачено п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідач узгоджену суму податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій не сплатив.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 1.6 ст. 1 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності) в рахунок погашення його податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують функції, зокрема подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Колегія суддів вважає правильним твердження суду першої інстанції про те, що відповідальність за вказане порушення передбачене статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995, № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», якою встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Вказаний висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові від 15.07.2009 року, відповідно до якої за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до юридичних і фізичних осіб всіх форм власності на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки» застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Конституції України укази Президента україни є обовязковими до виконання на території України.

Отже, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович