Постанова № 96517613, 22.04.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 225/7413/20

Провадження № 2-а/225/3/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Соляник А.В.,

за участю секретаря судового засідання Черникової Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Торецьк адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Інспектора патрульної поліції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Лінник Владислава Володимировича (вул. Дружби, буд. 2, м. Торецьк, Донецька область) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Інспектора патрульної поліції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Лінник Владислава Володимировича, в якому просить: БАА №169938 по справі про адміністративне правопорушення, скласти на відповідача відповідними органами протокол за порушення ПДР згідно викладених у позові фактах.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 08 грудня 2020 року позивач прямував на власному автомобілі з смт. Щербинівка до центру м. Торецьк. Перетнувши межу міста по вулиці Короленка побачив знак 1.10 нерівна дорога та знизив швидкість руху до 40км/г. Рухаючись далі побачив знак 1.1 , який попереджає про заокруглення дороги праворуч радіусом менше 150 м у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю. Ще більше знизивши швидкість руху, позивач побачив, що прямо на заокругленні дороги, створюючи обмежену видимість, на зустрічній смузі стоїть автомобіль схожий на автомобіль патрульної поліції боком до позивача без увімкнених проблескових маячків, поряд з яким стояло дві людини у чорному вбранні. Оцінюючи ситуацію та продовжуючи рух прямо по єдиній дорозі на цій ділянці маршруту та знаходячись перед заокругленням дороги, позивач побачив, як один з чоловіків підняв жезл зупиняючи його. Позивач згідно ПДР зупинився на узбіччі. Підійшовши до позивача, чоловік представився співробітником поліції та вимагав надати йому документи позивача, після чого сказав що позивач порушив ПДР, а саме п. 9.2 б чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч 122.2 Порушення правил проїзду перехресть, про що і склав постанову БАА№169938. Зауваження позивача з приводу того, що він рухався по єдиній дорозі, не перетинав ніякого перехрестя,зміна напрямку дороги не є зміною його напрямку руху, їх автомобіль стоїть у місці де стоянка суворо заборонена були проігноровані. Для встановлення суті порушення Відповідачем не застосовано ані показань свідків, ані даних технічних засобів щодо виявлення порушення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Крім того, надав до суду письмові пояснення по справі, у яких зазначив, що державним виконавцем Гладкоскок О.О. було винесено постанову про арешт коштів боржника для примусового виконання постанови серії БАА№169938 від 08.12.2020, у зв`язку з чим позивач був змушений сплатити зазначену суму з метою зняття арешту з його коштів. У зв`язку з викладеним, позивач також клопотав стягнути з винних осіб на його користь сплачену ним суму у розмірі 1185 грн.

Відповідач - Інспектор патрульної поліції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Лінник Владислав Володимирович в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 08 грудня 2020 року позивач прямував на власному автомобілі з смт.Щербинівка до центру м.Торецьк. Перетнувши межу міста по вулиці Короленка побачив знак 1.10 нерівна дорога та знизив швидкість руху до 40км/г. Рухаючись далі побачив знак 1.1 , який попереджає про заокруглення дороги праворуч радіусом менше 150 м у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю. Ще більше знизивши швидкість руху, позивач побачив, що прямо на заокругленні дороги, створюючи обмежену видимість, на зустрічній смузі стоїть автомобіль схожий на автомобіль патрульної поліції боком до позивача без увімкнених проблескових маячків, поряд з яким стояло дві людини у чорному вбранні. Оцінюючи ситуацію та продовжуючи рух прямо по єдиній дорозі на цій ділянці маршруту та знаходячись перед заокругленням дороги, позивач побачив, як один з чоловіків підняв жезл зупиняючи його. Позивач згідно ПДР зупинився на узбіччі. Підійшовши до позивача, чоловік представився співробітником поліції та вимагав надати йому документи позивача, після чого сказав що позивач порушив ПДР, а саме п. 9.2 б чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч 122.2 Порушення правил проїзду перехресть, про що і склав постанову БАА№169938. Зауваження позивача з приводу того, що він рухався по єдиній дорозі, не перетинав ніякого перехрестя,зміна напрямку дороги не є зміною його напрямку руху, їх автомобіль стоїть у місці де стоянка суворо заборонена були проігноровані. Для встановлення суті порушення Відповідачем не застосовано ані показань свідків, ані даних технічних засобів щодо виявлення порушення.

По суті складеної постанови позивач у позові пояснив, що згідно ПДР знак 1.1 під дією якого знаходиться частина дороги, де його зупинив інспектор, означає що єдина дорога, по якій рухався позивач має небезпечне заокруглення праворуч та не має ніяких поворотів чи з`їздів куди позивач міг би звернути та мав би ввімкнути правий показник повороту. Крім того, на цій ділянці немає перехрестя, оскільки не встановлено жодного зі знаків 1.21; 1.22; 1.23.1-1.23.4 які означають перехрещення доріг та немає знаку головної дороги тому ч. 122.2 Порушення, правил проїзду перехресть недоречна у даному випадку. Також, позивач зазначає , що дорога якою він рухався має безліч поворотів праворуч і ліворуч однак він все ж мав рухатися саме по ній, а у разі, якщо б він забажав звернути з цього напрямку, то, ввімкнувши поворот, зробив би це. Крім того, позивач зазначає, що згідно ПДР зупинка заборонена на небезпечних ділянках дороги про що свідчить знак 1.1. під місцем дії якого знаходилась машина співробітників поліції заважаючи учасникам руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова повинна містити зокрема прийняте по справі рішення. Однак, у постанові БАА №169938 відповідачем постановлено накладення штрафу на Позивача у розмірі: чотириста двадцять грн., хоча повинен був постановити штраф у розмірі чотириста двадцять п`ять гривень 00 коп.

Згідно частин 1, 3 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

В постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА№169938 від 08.12.2020, складеної відповідачем, зазначено, що позивач своїми діями, які виразились в порушенні вимог п.п.9.2.Б, Правил дорожнього руху України, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Так, частиною другою статті 122 КупАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Крім того, статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Окрім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаних норм Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, прийнятій інспектором патрульної поліції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Лінник Владиславом Володимировичем, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно зі ст.ст.245,252,280,283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вина позивача в скоєнні правопорушення, яке передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП не доведена, а тому, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Крім того, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача сплаченої ним суми штрафу у розмірі 1185 грн. з наступних підстав.

ст. 296 КУпАП передбачає, що скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Враховуючи, що позивачем надано до суду копію постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №64204937 від 25.03.2021, складеної державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гладкоскок Ольгою Олексіївною по примусовому виконанню Постанови №БАА №169938, яка видана 08.12.2020 , а також копію квитанції №1-348К від 26 березня 2021 року АТ «АЛЬФА-БАНК» про сплату ОСОБА_1 виконавчого збору/основної винагороду приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів по виконавчому провадженню №64204937 у розмірі 1135 грн., суд приходить до висновку, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачеві сплаченої ним суми коштів.

Що стосується позовних вимог позивача щодо складення на відповідача відповідними органами протоколу за порушення ПДР згідно викладених у позові фактах, то вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У свою чергу, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо складення на відповідача відповідними органами протоколу за порушення ПДР згідно викладених у позові фактах не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 19, 20,77, 90, 229, 242, 246, 250, 286КАС України суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інспектора патрульної поліції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Лінник Владислава Володимировича (вул. Дружби, буд. 2, м. Торецьк, Донецька область) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.

Постанову Інспектора патрульної поліції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Лінник Владислава Володимировича серії БАА№169938 від 08.12.2020 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адміністративного стягнення в сумі 425,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Грецька, будинок 19, код ЄДРПОУ 34908779) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений ним виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця, витрати виконавчого провадження, штрафи по виконавчому провадженню №64204937 у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В.Соляник