Постанова № 9650647, 29.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2010 року 15:07 № 2а-2441/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Каракашьян С.К., секретарі судового засідання Попові В.С., розглянув адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово - правовий союз»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним рішення та скасування акту

За участю представників:

позивача : Кондра Є.Ю. (директор)

відповідача: не зявився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово - правовий союз»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним рішення комісії та скасування акту від 14.01.2010р. №4/15-7, зобовязання відповідача внести запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до Реєстру платників податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість у відповідності до п. 2.2 ст. 2, п.п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, видане свідоцтво від 30.09.2008р. №100142201. Відповідач незаконно анулював реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово - правовий союз»як платника податку на додану вартість з 14.01.2010р. шляхом прийняття акту №4/15-7 від 14.01.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Позивач посилається на порушення податковим органом вимог п. 9.8 ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість»та на відсутність підстав для анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість.

Відповідач в судове засідання не прибув, представника свого не направив, хоча був повідомлений про розгляд даної справи належним чином. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, додаткових документів по справі не надав.

Ухвалою від 01.03.2010року позивачу було відмовлено у задоволені клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово - правовий союз»(код ЄДРПОУ 36148358), адреса реєстрації: 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, згідно п.п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Печерському районі м. Києва видане свідоцтво №100142201, початок дії якого 30.09.2008 року, та присвоєно індивідуальний податковий номер 361483526553.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача, за результатами перевірки був складений акт №4/15-7 від 14.01.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до абзацу третього п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)»та пп. «в»пункту 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Фінансово - правовий союз»відноситься до другої категорії платників податку, і відповідно до системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено заниження податкових зобовязань на суму більше 300 тис. грн.

Відповідно до Розпорядження Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва була створена комісія, якою встановлено, що ТОВ «Фінансово - правовий союз»зареєстрований як платник ПДВ, надає податковому органу декларації з цього податку, які свідчать про незадекларовані (не сплачені) податкові зобовязання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної перевірки №1745 від 17.07.2009р. Платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.01.2009 року до 29.12.2009 року з показниками, які свідчать про незадекларовані (не сплачені) податкові зобовязання.

Згідно висновків акту, реєстрація платником податку на додану вартість ТОВ «Фінансово - правовий союз»підлягає анулюванню на підставі пп. «в»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з цим, комісія вирішила анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість з 14.01.2010р. та зобовязала позивача повернути податковому органу Свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Як встановлює п. 2.1, 2.2 та п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку (п.2.2 ст. 2 вищезазначеного Закону).

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість)(відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 вищезазначеного Закону).

Відповідач вказує в акті від 14.01.2010р. за № 4/15-7, що підставою для анулювання свідоцтва платника ТОВ «Фінансово - правовий союз»є п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)”, в звязку з тим, що позивачем не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” та встановлення подання ним податкових декларацій з податку на додану вартість протягом періоду з 01.01.2009 року по 29.12.2009року з показниками, які свідчать про незадекларовані (не сплачені) податкові зобовязання.

Суд не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Так, підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені в п.9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:

якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання;

якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Жодних змін до п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” з приводу анулювання свідоцтва платника ПДВ в разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” законодавець не вносив.

Таким чином, пункт 9.8 цього Закону не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобовязання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Окрім того, відповідно до п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. №1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість”, визнано такими, що втратили чинність, пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. №757 “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”(Офіційний вісник України, 2009 р., N 52, ст. 1797) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 838 "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість" (Офіційний вісник України, 2009 р., N 55, ст. 1919).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів правомірності прийнятого ним рішення, зокрема, доказів виписки позивачем податкових накладних, які не були включені до податкових зобовязань.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість, оскаржуване рішення було прийнято відповідачем без дослідження обставин справи, зокрема, без проведення перевірки позивача та виписаних позивачем податкових накладних.

Окрім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що правила ч. 3 ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом.

З огляду на положення ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає, що зазначені в ній способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. Більш того, в абзаці другому ст. 162 КАС України законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням вищезазначених прав суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово - правовий союз" задовольнити частково.

2. Скасувати акт №4/15-7 від 14.01.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ДПІ у Печерському районі м. Києва.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцією у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені законодавством дії щодо поновлення реєстрації ТОВ “Фінансово - правовий союз””(01103, м. Київ, Кіквідзе, 12, ЄДРПОУ 36148358) платником податку на додану вартість.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцією у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені законодавством дії по поновленню свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість №100142201, виданого ТОВ “Фінансово - правовий союз””(01103, м. Київ, Кіквідзе, 12, ЄДРПОУ 36148358) Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.

5. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.К. Каракашьян