Рішення № 96488820, 22.04.2021, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/162/21

Номер провадження 2/948/129/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Кравець С.В.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника органу опіки Петренко Я.Ю.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, як орган опіки та піклування, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

відповідно до ч.1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 22 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення

в с т а н о в и в :

стислий виклад позиції позивача

У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його матір`ю була ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , а 08.05.2012р. вони зареєстрували шлюб. Оскільки ОСОБА_6 є сином дружини від першого шлюбу, а тому вони вчотирьох проживали однією сім`єю, обох дітей позивач вважає рідними та не уявляє ситуації як їх розлучити. Він з дружиною спільно виховували та піклувалися про старшого сина, про його успішне навчання в школі, відвідування гуртків, в той час, як відповідач, ніяким чином не піклувався про сина, не проявляв заінтересованості в його долі, не цікавився успіхами, станом здоров`я, жодного разу не відвідав сина.

ІНФОРМАЦІЯ_3 після тяжкої хвороби його дружина померла і син ОСОБА_7 залишився проживати з позивачем, який продовжує його виховувати та утримувати. Відповідач продовжує ухилятися від своїх батьківських обов`язків, не бере участь у його вихованні та утриманні, а тому заборгованість зі сплати аліментів становить 136767, 75 грн.

За життя, 12.08.2020р. його дружина написала заяву, в якій просила залишити проживати сина ОСОБА_8 в сім`ї позивача. 09.12.2020р. її заява була розглянута комісією із захисту прав дитини та вирішено за доцільне здійснити заходи про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 .

Позивач зазначає, що він працює, обох дітей вважає рідними, спроможний виховувати і забезпечувати їх усім необхідним, характеризується позитивно.

У зв`язку з наведеним, позивач просить: 1) позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) стягнути з відповідача на його користь заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 136767, 75 грн, яка виникла станом на 01.12.2020р.; 3) поновити стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_8 .

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

01.03.2021р. за ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження та залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Полтавську районну державну адміністрацію Полтавської області, як орган опіки та піклування (а.с.41).

15.04.2021р. винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та показав, що його дружина ОСОБА_9 мала від шлюбу з відповідачем сина ОСОБА_8 , але стосунки між ними не склалися. З того часу, як ОСОБА_8 виповнився 1 рік він почав проживати з ним та ОСОБА_9 однією сім`єю у нього в квартирі, пізніше зареєстрували шлюб у якому в них також народився син ОСОБА_5 . Протягом цього часу саме позивач виховував ОСОБА_8 як свого сина, останній називає його татом, і у них склалися добрі відносини. З весь період спільного проживання позивача з дитиною, відповідач взагалі ніякої уваги сину не приділяв, жодного разу з ним не бачився. ОСОБА_7 навіть не знав, що в нього є інший батько, а дізнався лише десь у 8 років, коли почав запитувати, чому в них з братом різні прізвища. За життя дружини, її сестра ОСОБА_9 , спілкувалася з відповідачем, щоб той відмовився від дитини, але відповідач не хотів, оскільки бажав спілкуватися з сином. З ним кілька разів узгоджували на вихідних можливу дату зустрічі, але він жодного разу так і не з`явився. Після їхнього звернення до опікунської ради, відповідач погрожував, що забере дитиною з поліцією, але цього не зробив, як і не намагався зустрітися з сином. Син ОСОБА_7 повідомляв, що з батьком бачитися не хоче.

Представник органу опіки позов підтримала, зазначила, що вказане питання детально розглядалося комісією по захисту прав дітей, допитувалися свідки і встановлено, що відповідач самоусунувся від виховання та матеріального забезпечення сина. На комісії заслухали дитину, яка повідомила, що хоче залишитися в сім`ї позивача, а відповідача не знає. Останній все спростовував, але вів себе пасивно. Вважає, що залишення дитини в сім`ї позивача буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Відповідач позов не визнав та показав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього з дружиною ОСОБА_9 народився син ОСОБА_7 , а коли дитині виповнилося 8 місяців вони розійшлися. Він намагався і намагається спілкуватися з дитиною, але йому перешкоджали, оскільки тоді коли він міг бачитися з сином той був у школі, або він був на роботі, так як приїздив на 1-2 вихідних на місяць. До 2013 року він служив за контрактом, був відсутній вдома, а після цього до 2015 року проживав в с. Терешки. Водночас зазначив, що з 2013 року проживає спільно з іншою жінкою ОСОБА_10 в с. Олексіївка Машівського району з якою виховують п`ятьох спільних дітей: 3 доньки і 2 сина, віком 7, 6, 5, 2 і 1 року. Коли сину ОСОБА_8 було 3-5 років він інколи з ним спілкувався, коли мама забирала його з дитсадка. Крім цього, інколи дзвонив до ОСОБА_9 та запитував про навчання сина, зазначив, що не сплатив аліментів, оскільки виконавче провадження закрито і вони з ОСОБА_9 домовилися, що він не заважатиме її сім`ї бо в них виникають сварки.

Зазначив, що не заперечує, щоб син проживав спільно з позивачем, оскільки не хоче для нього стресів, натомість бажає з ним спілкуватися, і хоче, щоб син спілкувався з братами і сестрами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що з 27.06.2008р. по 10.11.2011р. ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , від якого мають сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.06.2008р., копією рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10.01.2011р. про розірвання шлюбу та копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 07.12.2009 р. (а.с. 13-14, 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 народила сина ОСОБА_5 , батьком якого є позивач ОСОБА_1 , з яким вона 08.05.20212р. зареєструвала шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.05.2012р. та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 08.05.2012р. (а.с. 30, 15).

Як видно з написаної ОСОБА_4 заяви від 13.08.2020р., яка засвідчена виконкомом Терешківської сільської ради, вона просила на випадок, якщо з нею щось трапиться, залишити сина ОСОБА_8 з її чоловіком ОСОБА_1 , який всі 10 років брав участь у вихованні сина та турбувався ним (а.с. 28).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_5 від 15.09.2020р. (а.с. 18).

Згідно довідки про склад сім`ї позивача № 480 від 19.02.2021р. та акту обстеження житла, він зареєстрований в АДРЕСА_1 спільно з сином ОСОБА_5 . Також з ним проживає без реєстрації пасинок ОСОБА_6 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , але знаходиться на утриманні позивача (а.с. 19, 29).

Як видно з характеристики ОСОБА_3 від 22.02.2021р., він здобуває освіту в 5-А класі Терешківського ліцею, в якому навчається з першого класу, характеризується позитивно. Проживає в с. Терешки Полтавського району з вітчимом, який спільно з тіткою дитини ОСОБА_11 беруть участь у шкільному та особистому житті дитини, хвилюються за його навчання та виховання. Дитина відповідає вітчиму взаємністю, називає його батьком, проводить вихідні з рідними зі сторони мами. Рідний батько жодного разу до закладу не з`являвся та не цікавився життям дитини (а.с. 22).

З довідки виконкому Терешківської сільської ради № 509 від 23.02.2021р. вбачається, що відповідач ОСОБА_2 на території сільської ради не зареєстрований, на протязі 10 років участі у вихованні сина ОСОБА_8 не приймав (а.с. 23).

Згідно рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10.01.2011р. з відповідача на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частки всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 30.11.2010 року (а.с. 66).

Як свідчить довідка державного виконавця № 103825 від 24.12.2020р., з грудня 2014 року відповідачу нараховуються аліменти, але жодного платежу до листопада 2020 року він не здійснював, заборгованість становить 136767, 75 грн (а.с. 24-27).

У свою чергу, позивач, як по місцю проживання Терешківською сільською радою, так і по місцю роботи машиністом бульдозера механічної майстерні структурного підрозділу Полтавської колійної машинної станції характеризується виключно позитивно (а.с. 31, 33), за період з серпня 2020 року по січень 2021 року отримав дохід, за виключенням податку, в розмірі 74701, 51 грн (а.с. 32), що в середньому становить 12450, 25 грн на місяць.

Згідно висновку органу опіки та піклування Полтавської РДА № 01-32/4030 від 28.12.2020р., доцільно здійснити заходи щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_8 , оскільки відповідач проживає в с. Абрамівка Машівського району, має заборгованість по аліментах в розмірі 136 767, 75 грн, участі у шкільному житті дитини не приймає, за свідченням сусідів батька дитини протягом 10 років ніхто не бачив, дитина його не знає, ним опікувалися мати та вітчим. Згідно письмових прижиттєвих пояснень матері, вона просила залишити дитину з її чоловіком. При цьому органом опіки була врахована думка дитини, а тому вказане рішення відповідатиме його інтересам (а.с. 34-35).

В судовому засіданні за клопотанням позивача було допитано сім свідків.

Так, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 – сусіди позивача, кожна окремо показали, що з 2011 року позивач проживав спільно з дружиною ОСОБА_9 та її сином по сусідству, а пізніше в них народився ще один син. За цей час жодного разу відповідача не бачили, і він ніякої участі у житті дитини не приймав.

Також були допитані в якості свідків родичі позивача та дитини, зокрема: ОСОБА_14 – бабуся дитини з боку матері, ОСОБА_15 – мати позивача, ОСОБА_16 – тітка матері дитини, ОСОБА_11 – сестра матері дитини, ОСОБА_17 – бабуся матері дитини, кожна окремо з яких показали, що відповідач з часу розлучення з ОСОБА_9 ніякої участі у житті дитини не приймав, не вітав з днем народження, не дарував подарунки, не провідував, і навіть не намагався спілкуватися після засідання опікунської ради, хоча перешкод йому не чинили. Саме позивач опікується дитиною.

Крім цього свідок ОСОБА_14 показала, що коли дитина ходила в садочок, за повідомленням доньки вони кілька разів зустрічали брата відповідача та ще якогось родича, які пригощали дитину солодощами, але це був не відповідач. Також останній намагався в соцмережі добавитися в друзі до ОСОБА_8 , але той його видалив.

Свідок ОСОБА_11 також повідомила, що коли сестра хворіла, вона сама почала шукали відповідача, щоб вирішити питання з дитиною, хоча до цього той не цікавився сином. Водночас з кінця липня 2020 року відповідач так жодного разу і не вивив бажання побачитися з дитиною, в житті дитини він не був присутній.

Мотиви суду

Щодо вимоги про позбавлення батьківських прав

Відповідно до ч.1 ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Отже, оскільки дитина - ОСОБА_6 , проживає в сім`ї позивача ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про склад його сім`ї № 480 від 19.02.2021р., а відтак у нього існує право на ініціювання позову про позбавлення батьківських прав батька дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_8 , позивач послався на те, що відповідач не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, жодного разу не відвідав сина, тобто не бере участь у його вихованні та утриманні, у зв`язку з чим має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 136767, 75 грн.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Водночас, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти позбавлення батьківських прав, зазначив, що бажає спілкуватися з дитиною, але щоб йому не заважали, водночас не бажає травмувати дитину та забирати його із сім`ї в якій він ріс та виховувався останні 10 років.

Натомість так і не вказав причини по якій він протягом цього часу з дитиною не спілкувався жодного разу та не опікувався ним. Його доводи про те, що кілька разів бачився з дитиною, коли той ходив в дитячий садок не підтверджено жодними доказами. Зокрема сама дитина повідомила, що вперше рідного батька побачив взимку 2020 року на комісії, що також підтверджується показаннями свідків, які зазначили, що відповідач не був присутній у житті сина.

Крім цього, як зазначив сам відповідач до 2013 року він служив, а тому не проживав в с. Терешки, водночас після цього з 2013 року проживає в с. Олексіївка з іншою жінкою, з якою виховує п`ятьох спільних дітей.

Отже, його доводи про те, що він бачився з сином, коли той ходив в дитячий садок у віці 3-5 років, а це 2012-2014 роки, є безпідставними, і також спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14 – бабусі дитини з боку матері, яка повідомила, що кілька разів, коли її донька ОСОБА_9 з сином поверталися з дитячого садка бачилися з братом відповідача та іншим родичем, але не з самим відповідачем.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Отже на виконання вимог ст. 171 СК України судом з`ясовано думку малолітнього ОСОБА_3 , якому на час розгляду справи судом виповнилося 11 років, який повідомив, що проживає в сім`ї спільно з татом ОСОБА_18 , бабусею ОСОБА_19 – матір`ю позивача, Катею - сестрою мами та братом ОСОБА_5 . У них дуже добрі відносини, вони один одного люблять. Зазначив, що хотів би залишитися проживати в сім`ї тата ОСОБА_18 , і не дуже хотів би бачити відповідача. Не заперечує щодо можливості спілкування з братами і сестрами, які проживають з відповідачем. Також повідомив, що вперше побачив відповідача лише взимку 2020 року на засіданні комісії.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як убачається з досліджених у судовому письмових засіданні доказів малолітній ОСОБА_7 , з 2011 року проживає в сім`ї позивача ОСОБА_1 , відвідував дитячий садок, а нині навчається в 5-А класі Терешківського ліцею.

Дитина з самого маленького віку називає позивача татом, останній ним опікується, забезпечує його виховання, здобуття освіти, розвитку, утримання, а тому у дитини з сім`єю позивача існують міцні соціальні зв`язки, оскільки у цій сім`ї він проживає з самого малечку та мав усвідомлення того, що саме позивач є його батьком до того часу, коли став цікавитися різними прізвищами у нього та брата приблизно з 8 років.

Суд, також враховує рішення органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який не опікувався дитиною протягом 10 років, а з грудня 2014 року, тобто майже шість років, не надав дитині ніякого матеріального утримання та має за цей період заборгованість по аліментах в розмірі 136767, 75 грн, а також прижиттєву заяву матері дитини, яка зазначила, що всі 10 років саме ОСОБА_1 брав участь у вихованні сина та турбувався ним.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, відповідач хоча і заперечував проти позбавлення батьківських прав щодо свого сина, але не довів належними та допустимими доказами протилежне.

Зокрема, його доводи про те, що він бажає спілкуватися із сином та бажає, щоб він спілкувався з іншими братами і сестрами, ґрунтуються лише на словах, а не конкретних діях.

Так, він не вказав жодної поважної та вагомої причини, яка б перешкоджала йому спілкуватися з сином, цікавитися його життям, брати участь у вихованні упродовж 10 років, як і того, що заважало відповідачу познайомити сина ОСОБА_8 з іншими своїми меншими дітьми.

Протягом цього часу його поведінка була виключно пасивною, яка свідчила про небажання брати участь у житті сина ОСОБА_8 , навіть на час розгляду справи в суді відповідач не вчинив жодних дій для можливості поспілкуватися з дитиною, оскільки як зазначила свідок ОСОБА_12 , він навіть не привітався з дитиною біля приміщення суду.

Крім цього, відповідач не навів суду доводів, які заходи бажає вжити для виконання обов`язків батька з виховання дитини, як саме має намір змінити поведінку щодо дитини, не довів належними та допустимими доказами наявність перешкод у спілкуванні з дитиною.

Разом з тим, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд враховуючи те, що відповідач протягом тривалого часу, тобто майже 10 років свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, а саме: не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, жодного разу за цей період сина не відвідав та не спілкувався, а відтак ухилився від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Суд також враховує думку дитини, яка бажає залишитися проживати у сім`ї позивача і не дуже бажає бачитися з відповідачем, той факт, що дитина у місці проживання з позивачем має міцні соціальні зв`язки, а відповідача вперше побачив лише у грудні 2020 року, а тому у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю в якій він проживає більше 10 років, ця сім`я є безпечною, спокійною та стійкою, а відтак дійшов висновку, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_8 .

Водночас суд зазначає за наявності певних умов особа позбавлена батьківських прав має право на їх поновлення, як і на побачення з дитиною (ст. ст. 168, 169 СК України).

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за аліментами

Так, відповідно до ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Як свідчать матеріали справи відповідач має заборгованість по аліментах на підставі виконавчого листа № 2-190/2011 та рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10.01.2011р. про стягнення з нього на користь сина ОСОБА_8 , аліментів в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу). З грудня 2014 року аліменти не сплачував взагалі (а.с. 24, 66).

Водночас стягнення заборгованості за аліментами за рішенням суду (ч.3 ст. 194 СК України) передбачено лише у випадку відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника (ст. 187 СК України).

У даному випадку стягнення аліментів на утримання дитини відбувалося за рішенням суду. Таким чином, для стягнення заборгованості за аліментами, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення такої заборгованості, а встановлює порядок її стягнення в межах виконавчого провадження за рішенням суду про стягнення аліментів.

Виходячи з наведених положень сімейного законодавства сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментах за вказаний період, обчисленої згідно з довідкою-розрахунком державного виконавця, розмір якої на час ухвалення цього рішення не оспорений ні стягувачем ні боржником у порядку, встановленому законом, не може бути прийнятий судом в якості підстав для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду, а відтак у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо вимоги про поновлення сплати аліментів

Так, сімейне законодавство передбачає підстави для припинення сплати аліментів у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (ст. 190 СК України) та зміни розміру аліментів (ст. 192 СК України).

В даному судовому засіданні встановлено, що нарахування та виплата аліментів припинилися у зв`язку зі смертю стягувача, тобто мами дитини.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 4 ч.1 ст. 1219 цього Кодексу визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Водночас, як убачається з матеріалів справи та установлено зі змісту спірних правовідносин, право на аліменти мала сама дитина, а її мати, виступала лише як її законний представник, оскільки саме з нею проживала дитина (ч.3 ст. 183 СК України).

Отже в даному випадку, не застосовується ст. 1219 ЦК України, оскільки стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_8 не є обставиною, яка нерозривно була пов`язана з матір`ю дитини, а відтак на підставі ст. 1218 ЦК України допускається правонаступництво.

Питання заміни правонаступника у виконавчому провадженні врегульовано ст. 442 ЦПК України, за частинами 1 та 2 якої передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За таких обставин, з огляду на те, що вказане питання вирішується в порядку виконання судових рішень, в порядку правонаступництва, а відтак у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Мотив рішення щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позов в частині позбавлення відповідача батьківських прав задоволено, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 142, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, як орган опіки та піклування, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів –задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Копили Полтавського району Полтавської області, актовий запис № 38 від 07.12.2009 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження м. Полтава, вул. Шевченка, 5, код ЄДРПОУ 04057505.

Відповідач:ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Повний текст Рішення складено 23.04.2021 року.

Суддя С.В.Кравець