Постанова № 9648646, 27.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року <ЧАС > м.Полтава Справа № 2а-48384/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

представника позивача - Тараненко П.В.,

представника відповідача - Омельченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Весна"до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання недійсним акту від 25.11.2009 №19/29-047, -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2009 року Господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Весна"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування рішення комісії про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 25 листопада 2009 року по акту № 19/29-047.

27.05.2010 позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсним та скасувати акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ГТОВ "Весна" від 25.11.2009 № 19/29-047.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є необґрунтованим.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що за результатами невиїзних документальних перевірок ГТОВ "Весна" та його контрагента ФОП ОСОБА_3 контролюючим органом встановлено, що ГТОВ "Весна" виписував вказаному приватному підприємцю податкові накладні без декларування відповідних сум податку на додану вартість у загальному розмірі 23666,60 грн у складі податкових зобов'язань за травень 2009 року .

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Весна" зареєстровано платником податку на додану вартість 21.07.1997, про що видане цьому товариству свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

25.11.2009 комісією Лубенської ОДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ГТОВ "Весна", яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 19/29-047.

Згідно зазначеного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ГТОВ "Весна" в якості платника податку на додану вартість слугував висновок відділу адміністрування податку на додану вартість Лубенської ОДПІ від 25.11.2009 про заниження вказаним товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2009 року на загальну суму 23 666,60 грн.

Правовою ж підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став припис пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” від 09.09.2009 № 1120-р, згідно якого органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Правомірність застосування зазначеного припису розпорядження Кабінету Міністрів України відповідач обґрунтовував посиланням на норму підпункту “в” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, якою, на думку податкового органу, передбачена можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин, що не встановлені цією нормою.

Так, відповідно до підпункту “в” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Як свідчить аналіз наведеної норми, реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється в двох випадках: 1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку; 2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.

Таке обумовлено тим, що діюча в Україні спрощена система оподаткування, при переході на яку реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість анулюється, залежно від її виду передбачає або особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом України “Про податок на додану вартість”, або взагалі звільнення особи від сплати податку на додану вартість на підставі рішення суду чи з будь-якої іншої причини.

Таким чином, посилання в підпункті “в” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” на "будь-яку іншу причину" стосується виключно причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість при перебуванні її на спрощеній системі оподаткування.

А відтак, є підстави вважати, що відповідач неправильно застосував вказану норму закону.

Оскільки пункт 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який в силу пункту 11.4 статті 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість, суд приходить до висновку про неправомірне застосування відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” від 09.09.2009 № 1120-р.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами “а”- “г” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 25.2.2 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 N 79 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за N 208/4429, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ.

Наведена норма дає підстави для висновку, що рішення органу ДПС про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є структурно невід'ємною складовою частиною процедури винесення акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, тобто саме по собі це рішення ніяк не впливає на права позивача, не створює для нього обов'язків, не визначає правову поведінку позивача, а тому не порушує його права та інтереси.

Правові наслідки для позивача створює сам акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 25.11.2009 за №19/29-047.

Тому та зважаючи на те, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 25.11.2009 за №19/29-047 є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про визнання недійсним та скасування зазначеного акту, і визнати протиправним та скасувати акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 25.11.2009 за №19/29-047.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3,40 грн, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Весна" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним акту від 25.11.2009 №19/29-047 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 листопада 2009 року №19/29-047.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Весна" (вул. Польова. 1, с. Єнківці, Лубенський район, Полтавська область, код 23276294) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк