Постанова № 9648648, 25.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 року <ЧАС > м.Полтава Справа № 2а-48164/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Лаваль"до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лаваль"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень рішень від 21.07.2009 0000422301/0, від 06.10.2009 №0000422301/1 про визначення вказаному платнику податків податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 157753,72 грн, в тому числі на суму основного платежу 119164,58 грн та на суму штрафної санкції - 38589,14 грн, та від 06.10.2009 № 0000592301/1 про визначення цьому ж платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафної санкції в сумі 11916,47 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказав, що отримані в КБ «Otpbank»та АКІБ «УкрСиббанк»грошові кошти за договором про надання кредитної лінії від 26.02.2008 № Crl-SMED04/003/2008 та договором овердрафту від 04.07.2008 № 548-ОД-412 відповідно були використані позивачем впродовж 2008 року виключно за їх цільовим призначенням, а саме: на ведення поточної діяльності товариства, та що легкові автомобілі Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатор використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, у звязку з чим амортизація цих основних засобів проведена позивачем правомірно.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на мотиви, що викладені в акті перевірки від 08.07.2009 № 1930/23-23547741, а саме: на спрямування кредитних коштів на загальну суму 1379013,27 грн на надання поворотної фінансової допомоги іншим субєктам господарювання, в тому числі повязаній з позивачем особі - директору ТОВ Фірми «Лаваль»СПД Оробей Т.В., що фактично засвідчує відсутність звязку між витратами, понесеними на сплату відсотків за користування кредитами, та господарською діяльністю позивача, а також на використання легкових автомобілів Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатору поза межами господарської діяльності позивача через дефект його обліку.

В судовому процесі представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову, а представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Лаваль»пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за ідентифікаційним кодом 23547741 та як платник податків, зборів (обовязкових платежів) обліковується в Лубенській ОДПІ. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу частини 3 статті 72 КАС України не доказуються перед судом.

З 17.06.2009 по 01.07.2009 Лубенською обєднаною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка ТОВ Фірми «Лаваль»/код ЄДРПОУ 23547741/ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

Результати проведеної перевірки оформленні актом від 08.07.2009 № 1930/23-23547741.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 21.07.2009 0000422301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 157753,72 грн, в тому числі на суму основного платежу 119164,58 грн та на суму штрафної санкції - 38589,14 грн.

До зазначеного податкового зобовязання товариством було застосовано передбачене статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” адміністративне узгодження, про що свідчить прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення від 06.10.2009 №0000422301/1, яким до платника податків доведено новий граничний строк сплати податкового зобовязання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням.

Разом з цим, додатково, на виконання рішення про результати розгляду скарги Лубенської ОДПІ, відповідачем прийнято окреме податкове повідомлення-рішення від 06.10.2009 № 0000592301/1 про визначення ТОВ Фірмі «Лаваль»податкового зобовязання за платежем із штрафної санкції в сумі 11916,47 грн.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 21.07.2009 0000422301/0 та від 06.10.2009 № 0000592301/1 слугував відображений в акті перевірки від 08.07.2009 № 1930/23-23547741 висновок Лубенської ОДПІ про порушення ТОВ Фірмою «Лаваль»пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до валових витрат І, ІІ, ІІІ та ІV кварталів 2008 року витрат на оплату відсотків за користування кредитами за договором про надання кредитної лінії від 26.02.2008 № Crl-SMED04/003/2008 з КБ «Otpbank»та за договором овердрафту від 04.07.2008 № 548-ОД-412 з АКІБ «УкрСиббанк»на загальну суму 387995,71 грн, що не повязані з веденням товариством господарської діяльності, та амортизації впродовж 2008 року легкових автомобілів Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатору на загальну суму 88662,56 грн, які через своє фактичне використання поза межами господарської діяльності товариства є його невиробничими фондами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з висновками акту перевірки від 08.07.2009 № 1930/23-23547741 між позивачем та КБ «Otpbank», а також між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк»були укладені договір про надання кредитної лінії від 26.02.2008 № Crl-SMED04/003/2008 та договір овердрафту від 04.07.2008 № 548-ОД-412 відповідно, за якими позивач відніс до складу валових витрат обігу та виробництва І, ІІ, ІІІ та ІV кварталів 2008 року суму сплачених на користь вказаних банківських установ відсотків в загальному розмірі 387995,71 грн.

Оглянувши надані позивачем копії цих договорів, судом встановлено, що їх предметом є надання грошових коштів у кредит: КБ «Otpbank»установив позивачу як Позичальнику кредитну лінію з лімітом 3000000,00 грн та кожним траншем не менше 5000,00 євро або еквівалентом цієї суми в інших валютах строком до 26.02.2017 на ведення поточної діяльності Позичальника, а АКІБ «УкрСиббанк»надавав позивачу як Позичальнику в період з 04.07.2008 по 03.07.2009 кредит понад залишок його коштів на поточному рахунку в банку в межах ліміту в 200000,00 грн на ведення поточної діяльності Позичальника.

На підставі акту перевірки /додатків 6 та 7 до нього/ судом також встановлено, що впродовж 2008 року під час користування кредитами позивач регулярно у великих розмірах надавав поворотну фінансову допомогу іншим субєктам господарювання, зокрема ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_3 і своєму директору, водночас приватному підприємцю Оробей Т.В., а також отримував від цих же субєктів господарювання поворотну фінансову допомогу.

Як зясовано в судовому процесі, фактичні обставини взаємовідносин між позивачем та вказаними субєктами господарювання щодо дійсності надання/отримання поворотної фінансової допомоги та між позивачем і КБ «Otpbank», АКІБ «УкрСиббанк»щодо фактичної оплати процентів та їх розміру сторонами по справі визнаються, у суду не виникає сумнівів в достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому ці обставини окремо судом не досліджуються.

Оскільки спірні правовідносини склалися з приводу формування валових витрат обігу та виробництва платника податку на прибуток, а ці правовідносини унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», то суд при вирішенні справи керується положенням пункту 5.1 статті 5 цього Закону, відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також положенням підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті, згідно якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Спеціальною нормою, якою врегульовано особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, є норма підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно цієї норми до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 зазначеного Закону).

З приписів наведених норм закону слідує, що валовими витратами обігу та виробництва є лише ті витрати платника, необхідність у яких обєктивно спричинена потребами процесу виробництва або продажу товару та які спрямовані на отримання доходу. Всі інші витрати платника не підлягають віднесенню до валових витрат обігу та виробництва навіть за відсутності прямого застереження про це в законі, оскільки за своїм характером не відповідають визначенню валових витрат. При цьому суд відмічає, що запровадженні пунктом 5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обмеження застосовуються не до всіх витрат платника податків, а лише до тих, які можуть бути за приписами пункту 5.1 та пункту 5.2 статті 5 цього Закону віднесені до валових.

Проаналізувавши зміст господарської діяльності позивача в 2008 році та заслухавши з цього приводу пояснення представників сторін, суд відзначає, що, насправді, надання поворотної фінансової допомоги іншим субєктам господарювання не призводило до збільшення доходу позивача, хоч за наслідками фінансово-господарської діяльності за 2008 рік позивач і мав позитивне значення обєкта оподаткування. До того ж ТОВ Фірма «Лаваль»та ПП Оробей Т.В. є повязаними особами, а отже, обєктивно мали спільний інтерес, в тому числі щодо звільнення ПП Оробей Т.В. від сплати відсотків за користування кредитом.

Разом з тим, жодних доказів безпосереднього звязку кредитних коштів з поворотною фінансовою допомогою суду не надано. За відсутності в акті документальної перевірки посилання на те, яким чином залучені у кредит грошові кошти було відокремлено із загальної суми обігових коштів, наявних на банківських рахунках позивача, і встановлено, що саме грошові кошти банків, а не власні грошові кошти позивача, було використано для надання поворотної фінансової допомоги іншим субєктам господарювання, суд визнає недоведеним контролюючим органом факт використання зазначених кредитних коштів не у господарській діяльності позивача. Відсутнє в акті перевірки і посилання відповідача на те, що позивач своєї безпосередньої господарської діяльності, тобто поточної, на ведення якої і були надані кредити, в 2008 році не здійснював взагалі або у значно малому обсягу, що виключало б фінансову можливість надавати поворотну фінансову допомогу іншим субєктам господарювання.

Також перевіркою виявлено, що позивач в 2008 році нараховував амортизаційні відрахування по основним засобам, віднесених ним до ІІ групи основних фондів, а саме по:

- легковому автомобілю Suzuki Vitara на загальну суму 36801,12 грн;

- легковому автомобілю ВАЗ 21124 на загальну суму 10933,44 грн;

- автоевакуатору на загальну суму 40927,99 грн.

Зазначені дії позивача кваліфіковано контролюючим органом як такі, що порушують положення підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок амортизації невиробничих фондів, тобто активів, які не використовувалися товариством у власній господарській діяльності. До такого висновку податковий орган дійшов, виходячи з того, що первинні документи щодо фактичного використання вказаних транспортних засобів у господарській діяльності позивача /подорожні листи/ або взагалі не оформлені, або оформлені неналежним чином /відсутні відомості щодо руху пального, заправника, витрат пального, розрахунку вартості пального, таксувальника тощо/, або не мають підтверджуючих документів /посвідчень на відрядження; в журналі реєстрації наказів ТОВ Фірми «Лаваль»відсутні дані щодо відряджень директора підприємства Оробей Т.В., документів на придбання запасних частин, паливно-мастильних матеріалів/, що списання паливно-мастильних матеріалів товариством не здійснювалось та що збір по вказаним транспортним засобам за забруднення природного навколишнього середовища товариством не нараховувався та не сплачувався.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податків. До таких невиробничих фондів відносяться, зокрема, капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невідємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку. Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобовязання платника податку /підпункт 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону/.

Таким чином, Законом встановлені різні правила податкового обліку основних засобів в залежності від намірів платника податку щодо цілей використання придбаних (виготовлених) основних засобів та подальшого їх фактичного використання .

Наміри платника податку щодо цільового призначення придбаних (виготовлених) основних засобів /матеріальних активів/ та фактичні дії платника податку щодо основних засобів, як субєктивний чинник, проявляються в актах його поведінки стосовно користування, управління чи розпорядження основними засобами /активами/.

Про справжні наміри позивача щодо використання легкових автомобілів Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатору у власній господарській діяльності свідчить факт придбання цих транспортних засобів від імені ТОВ Фірми «Лаваль»та за його рахунок /власних і залучених товариством грошових коштів/.З приєднаних до справи копій подорожніх листів вбачається, що легковий автомобіль Suzuki Vitara та автоевакуатор використовувалися саме ТОВ Фірмою «Лаваль». За відсутності доказів надання ТОВ Фірмою «Лаваль»у безоплатне користування особам, які не є платниками податку на прибуток, легкового автомобілю ВАЗ 21124 відсутні підстави стверджувати, що цей автомобіль не використовувався у господарській діяльності позивача та що неоформлення подорожніх листів на цей автомобіль означає його невиробниче використання. При цьому суд враховує, що зауважень у відповідача до бухгалтерського обліку придбання та використання вказаних основних засобів в частині відображення на бухгалтерських рахунках, в журналах-ордерах тощо не було, як не було і зауважень щодо здійснення позивачем діяльності в 2008 році, несумісної з його статутною діяльністю.

Також суд зауважує, що такий мотив як придбання позивачем вище вказаних транспортних засобів не було обєктивно спричинене потребами організації господарської діяльності з роздрібної торгівлі автотоварами /КВЕД 50.30.2/ та автомобілями /КВЕД 50.10.2/ не покладався в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

З положень частини 3 статті 2 КАС України слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного /-их/ рішення /-ень/. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування /-их/ рішення /-ень/ додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому статтею 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд вважає за неможливе здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірних рішень.

До доводу відповідача про те, що паливо по вказаним транспортних засобам не було враховано ТОВ Фірмою «Лаваль»при обчисленні збору за забруднення навколишнього природного середовища, як про ознаку невиробничого використання цих транспортних засобів, суд ставиться критично, оскільки зазначена обставина не виключає як намір платника податку, так і його фактичні акти поведінки, стосовно використання транспортних засобів у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави констатувати, що легкові автомобілі Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатор є невиробничими фондами позивача. Натомість, з огляду на недоведеність відповідачем в силу правила частини 2 статті 71 КАС України зворотного, суд виходить з того, що позивач мав правові підстави амортизовувати легкові автомобілі Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатор як основні фонди в 2008 році.

Так, відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакціях Закону, що діяли впродовж 2008 року, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею /підпункт 8.1.1/; амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання , включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі /підпункт 8.1.2/.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Також суд бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень /частина 1 статті 2 цього Кодексу/.

Оскільки відповідачем, який за ознаками статті 3 зазначеного Кодексу є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку частини 2 статті 71 КАС України не доведено правомірності спірних рішень, суд доходить висновку, що ці рішення порушують права і інтереси позивача.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 21.07.2009 0000422301/0, від 06.10.2009 №0000422301/1 та від 06.10.2009 № 0000592301/1 є правовими актами індивідуальної дії та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України у разі їх неправомірності визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про скасування цих рішень, і визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2009 0000422301/0, від 06.10.2009 №0000422301/1 та від 06.10.2009 № 0000592301/1.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3,40 грн, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Лаваль" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2009 №0000422301/0, від 06.10.2009 №0000422301/1, від 06.10.2009 №0000592301/1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.07.2009 №0000422301/0, від 06.10.2009 №0000422301/1, від 06.10.2009 №0000592301/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Лаваль" (вул. Вишневецьких, 4, м. Лубни, Полтавська область, код 23547741) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк