Постанова № 9647714, 19.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-10375/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Алкіон»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001952310/0 від 04.09.2008 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003712330/0 від 03.09.2008, прийняті ДПІ у Святошинському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.04.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.04.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.08.2008 за результатами планової виїзної перевірки ПП «Алкіон»ДПІ у Святошинському районі міста Києва було складено Акт № 151/23-60/30368409 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 5.4.7 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 83322,31 грн., а також порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»внаслідок використання гральних автоматів, які не обладнані запамятовуючим пристроєм та не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг грального бізнесу.

04.09.2008 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001952310/0, яким у звязку з порушенням пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, пп. 5.4.7 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 124983,00грн., в тому числі штрафні санкції 41661,00 грн., а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003712330/0, яким у звязку з порушенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 164560,00 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у Святошинському районі міста Києва про порушення позивачем пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 5.4.7 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стало віднесення ПП «Алкіон»у період з 2006 року по 1 квартал 2008 року до складу амортизаційних відрахувань витрат на придбання ліцензії для організації діяльності з проведення азартних ігор на загальну суму 333289,00 грн.

Водночас, згідно з ст. 1 Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Порядок податкового обліку витрат на придбання ліцензії для організації діяльності з проведення азартних ігор залежить від терміну її дії, встановленого відповідним законодавством.

Так, у разі коли термін дії ліцензії менше року, то в такому випадку застосовується підпункт 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон), згідно з яким до складу валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності.

Якщо платнику податку видано ліцензію терміном більше, ніж на один рік, витрати на її придбання відображаються в його податковому обліку таким чином.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону встановлено, що нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" під поняттям "нематеріальний актив" розуміється немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання більше року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей або надання в оренду іншим особам.

Відповідно до 5 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" поряд із правами інтелектуальної та промислової власності до нематеріальних активів належать, зокрема, інші нематеріальні активи - в т. ч. право на провадження діяльності.

Отже, оскільки право на організацію діяльності з проведення азартних ігор відповідає критеріям для визнання його нематеріальним активом згідно з пунктом 1.2 ст. 1 Закону та пунктами 4 і 5 П(С)БО "Нематеріальні активи", таке право обліковується в податковому обліку як нематеріальний актив.

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням нематеріальних активів, до валових витрат не включаються (підпункт 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону) і підлягають амортизації відповідно до підпункту 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону як витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Враховуючи те, що відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства для розрахунку амортизації основних фондів і нематеріальних активів передбачено єдиний механізм (додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства), амортизація нематеріальних активів здійснюється починаючи з наступного кварталу після введення в експлуатацію, тобто так само, як це передбачено для основних фондів.

Таким чином, витрати на придбання ліцензії, термін дії якої більше року, відображаються в податковому обліку як витрати на придбання нематеріальних активів, а на придбання короткотермінової ліцензії - в складі валових витрат звітного періоду. Зазначена правова позиція підтверджується, зокрема, розясненнями ДПА України, викладеними у листі №18813/7/15-0217 від 17.09.2008. Крім того, аналогічна правова позиція викладена у розясненнях ДПА у м. Києві №1553/10/31-606 від 28.04.2009 та самого ДПІ у Святошинському районі м.Києва №2150/10/31-031 від 25.03.2009, виданих у відповідь на запити ПП «Алкіон».

Судом також враховується, що відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що ліцензія серії АВ №082976 від 16.06.2006 була видана ПП «Алкіон»Міністерством фінансів України на строк з 06.05.2006 по 05.05.2011, суд приходить до висновку про правомірність віднесення ПП «Алкіон»на виконання пп.8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 5.4.7 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у період з 2006 року по 1 квартал 2008 року до складу амортизаційних відрахувань витрат на придбання вказаної ліцензії для організації діяльності з проведення азартних ігор на загальну суму 333289,00 грн.

За таких умов, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Святошинському районі м.Києва про порушення позивачем пп.8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 5.4.7 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, відповідно, про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 83322,31 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення безпідставним та неправомірним.

Крім того, як встановлено Актом перевірки, в гральних залах ПП «Алкіон»надавались послуги з грального бізнесу на 484 гральних автоматах, не переведених у фіскальний режим та не зареєстрованих у встановлений законом термін, чим було порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судом не приймається посилання позивача на непроведення перевіряючими ДПІ у Святошинському районі м.Києва перевірки фактичної наявності гральних автоматів в гральних залах та їх робочого стану на момент перевірки як на підставу для скасування спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки в судовому засіданні представник позивача директор ПП «Алкіон»Маслов А.О. не заперечував факти непереведення вказаних гральних автоматів у фіскальний режим та надання на них гральних послуг.

Крім того, формальні порушення процедури проведення перевірки та оформлення її результатів не можуть бути підставою для звільнення від передбаченої законом відповідальності у випадку встановлення перевіркою фактів порушення вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Таким чином, враховуючи надання ПП «Алкіон»послуг з грального бізнесу на гральних автоматах, не переведених у фіскальний режим та не зареєстрованих у встановлений законом термін, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, суд приходить до висновку про порушення ПП «Алкіон»п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

З аналізу викладених норм вбачається, що фінансові санкції за порушення вимог п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачені п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, ДПІ у Святошинському районі міста Києва при прийнятті рішення №0003712330/0 від 03.09.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за надання послуг з грального бізнесу на гральних автоматах, не переведених у фіскальний режим та не зареєстрованих у встановлений законом термін, було дотримано вимог ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне рішення №0003712330/0 від 03.09.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаного рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його позовна вимога про скасування рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003712330/0 від 03.09.2008, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду правомірність винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003712330/0 від 03.09.2008, проте не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0001952310/0 від 04.09.2008.

Водночас, позивач у позовній заяві просив визнати нечинним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу, ніж передбачені абз. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та захистити порушені права позивача шляхом скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва №0001952310/0 від 04.09.2008.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Приватного підприємства «Алкіон»задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001952310/0 від 04.09.2008, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Алкіон»(03115, Київ, вул. Генерала Вітрука, 9, кв. 7) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. (одна гривня 70 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.С. Пащенко