Ухвала суду № 96456150, 20.04.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20768/20

Провадження № 4-с/161/16/21

У Х В А Л А

20 квітня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьк цивільну справу №161/20768/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Будь Сергія Леонідовича та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Будя С.Л. щодо передачі на реалізацію нерухомого майна. Просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Будь Сергія Леонідовича щодо передачі на реалізацію нерухомого майна – житлового будинку, загальною площею (кв. м.): 432,7 житловою площею (кв.м.): 270,6, що розташований в АДРЕСА_1 без попереднього письмового дозволу органу опіки та піклування. Зобов`язати державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Будь Сергія Леонідовича усунути порушення, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з підстав, викладених в скарзі.

Скаржник та його представник, кожен зокрема, в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, скаржник та його представник подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Просять скаргу задовольнити.

Представник суб`єкта оскарження, державний виконавець Луцького районного відділу ДВС Західного МУМЮ (м. Львів) Будь С.Л., в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Від нього до суду не надходило заяви про розгляд скарги у його відсутності.

Представник стягувача, ПАТ «Укрсиббанк» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином., подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутності. Просив відмовити в задоволенні скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях.

З метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, вимог ЦПК України щодо строків розгляду цивільних справ, суд проводить розгляд скарги за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді скарги. Розгляд справи проводиться у відсутності сторін, що відповідає вимогам ст. 450 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали скарги, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.04.2013 року у справі №161/2983/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11190880000 від 30.07.2007 року в розмірі 207 104,25 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.09.2013 року у справі №161/7461/13-ц стягнуто в користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11398614000 від 26.09.2008 року в розмірі 261 132,99 грн.

На примусовому виконанні у Луцькому районному відділі державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває зведене виконавче провадження №52098129 про стягнення із ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

- копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

- копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;

- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);

- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19); від 10 жовтня 2019 року в справі № 751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19); від 30 вересня 2020 року в справі № 303/3043/19 (провадження №61-8347св20); від 07 жовтня 2020 року в справі №2-2661/10 (провадження №61-10900св19); від 18 березня 2021 року в справі № 164/1145/20 (провадження № 61-218св21).

Судом при розгляді скарги встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

07.12.2020 року ОСОБА_1 отримано повідомлення державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л. про проведення оцінки описаного та арештованого майна, а саме:

- житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, площею 0,1111 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

07.12.2020 року державний виконавець Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ОСОБА_2 передав на реалізацію житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 через ДП «Сетам».

Відповідно до будинкової книги, зареєстрованої в КП «ВОБТІ» 29.08.2016 року в житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , з 08.11.2016 року зареєстрована та проживає малолітня дитина - ОСОБА_3 , 2014 року народження, який є онуком скаржника.

Таким чином, враховуючи те, що державним виконавцем розпочато процедуру щодо реалізації житлового будинку, у якому зареєстрована та проживає малолітня дитина, за відсутності дозволу органу опіки та піклування, а тому суд дійшов висновку про те, що такі дії державного виконавця є неправомірними.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С.Л. усунути порушення, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» суд враховує неправомірність дії державного виконавця щодо передачі нерухомого майна на реалізацію та на підставі ч.2 ст. 451 ЦПК України щодо необхідності поновлення прав скаржника, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про зобов`язання державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будь Сергія Леонідовича усунути порушення, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. ст. 450 - 452 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Будь Сергія Леонідовича задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будь Сергія Леонідовича щодо передачі на реалізацію нерухомого майна - житлового будинку, загальною площею (кв.м.): 432,7, житловою площею (кв.м.): 270,6, що розташований в АДРЕСА_1 без попереднього письмового дозволу органу опіки та піклування.

Зобов`язати державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя Сергія Леонідовича усунути порушення, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Ковтуненко