Рішення № 96408559, 20.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року № 320/7153/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.07.2020 щодо відмови в призначенні та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 28.04.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона має статус громадянки, яка постійно проживає або постійного працює на території посиленого радіоекологічного контролю, а відтак має право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

23.09.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач позову не визнав і просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Вказав на відсутність у позивача права на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відсутня обов`язкова умова проживання (роботи) не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993.

Крім того, відповідач наголосив відсутність необхідного страхового стажу для призначення відповідної пенсії.

У відповідь на відзив, позивач зазначила, що єдиними документом, що підтверджує статус потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС є посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданого Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 14.12.1998, має статус громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю ( 4 категорії).

Довідкою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області №19-02-04/182 від 06.07.2020 підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає в с. Пії Миронівського району Київської області з 04.11.1987 по теперішній час.

Позивач звернулася до відповідача про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-XII, однак рішенням відповідача від 15.07.2020 №104550002202 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки початкова величини 2 роки зниження пенсійного віку до позивача не може застосовуватися та згідно записів трудової книжки вона навчалася та працювала у м. Херсон з момент аварії по 02.04.1989. Відповідачем зазначено, що позивач має право на призначення пенсії за віком по досягненню 65 річного віку.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, передбачені ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Так, п. 5 ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII встановлено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до примітки вказаної статті, початкова величина 2 роки зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до ст. 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 14 Закону №796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з частинами 3-4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з рішення від 15.07.2020 №104550002202 заявником було надано наступні документи:

- трудову книжку НОМЕР_2 від 01.11.2002;

- посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії ВП №026615, виданого 25.02.1995 Київською обласною радою;

- довідку про реєстрацію місця проживання, видану виконавчим комітетом Ржищівської міської ради Київської області від 06.07.2020 №19-02-04/182.

На час видачі позивачу 25.02.1995 Київською обласною радою посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (постанова втратила чинність згідно з постановою КМУ від 11.07.2018 №551, далі - Порядок №501).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку №501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до п.6 Порядку №501 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до п. 10 Порядку №501 видача посвідчень провадиться: особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796-ХІІ, є відповідне посвідчення. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі №599/564/17, постанові від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, постанові від 21.11.2019 у справі №572/47/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Суд звертає увагу, що Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII (далі - Закон №791а-XII).

Згідно з Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону №791а-XII виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.

Крім цього, Законом України від 28.12.2014 №76-VIII виключено також ст. 23 Закону №796-ХІІ , яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрали чинності з 01.01.2015.

Тобто, з 01.01.2015 виключено обумовлену територію проживання та виконання роботи з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, оскільки належність позивача до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, відповідачем не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано в установленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №287/39/17-а.

Суд також зауважує, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, зокрема й потерпілих 4 категорії, в Законі №796-ХІІ не відбулось.

Отже, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов`язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 01.01.1993 у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

Довідкою Виконавчого комітету Ржищівської міської ради підтверджено, що позивач дійсно проживала в с. Пії Миронівського району Київської області з 05.11.1987 по теперішній час.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів проживання позивача на вказаній території радіоактивного забруднення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986.

Оскільки у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 позивач не проживала в зоні посиленого радіоактивного контролю, то вона не має права на зарахування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що з моменту аварії на Чорнобильській АЕС станом на 01.01.1993 позивач дійсно постійно проживала у с. Пії Миронівського району Київської області, що в сукупності становить 5 років 1 місяць 27 днів, за необхідних 4 років, а з 05.11.1987 по даний час проживає у вказаній зоні понад 30 років.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, відтак ОСОБА_1 має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В свою чергу рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104550002202 від 15.07.2020 про відмову у призначенні пенсії позивачу зі зменшенням пенсійного віку є протиправним.

Водночас, ч.3 ст. 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Позивач вказує, що страховий позивача становить 32 роки 8 місяців і 3 дні.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.

Згідно зі ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років

на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років

Згідно зі ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

При цьому, періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону №1058 (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, визначених Законом 1058. Згідно із статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 передбачено, що до 01.01.2010 період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці.

Отже, позивач має достатній страховий стаж (понад 30 років) для призначення їй пенсії за віком після досягнення 60 років.

В силу вимог Законів №796-XII та Закону №1058-ІV позивач набуває право на призначення пенсії на пільгових умовах за віком (зі зниженням пенсійного віку) на 5 років по досягненню 55 річного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, за наявності у позивача страхового стажу понад 30 років, вона має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 28.10.2020.

Отже вимога щодо призначення пенсії з 28.04.2020 задоволенню не підлягає.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.07.2020 щодо відмови в призначенні та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 28.10.2020.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ: 22933548).

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.