Рішення № 96378237, 19.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 р. Справа№200/2968/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, зокрема, що відповідач має перед ним заборгованість з пенсії в сумі 156 349,60 грн., яка не виплачується у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування.

Вважаючи, що відповідачем порушено право на пенсійне забезпечення, просив:

- визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати йому облікованої пенсії;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити йому заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 156 349,60 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що дійсно має перед позивачем заборгованість за період з 27 лютого 2019 року по 30 жовтня 2020 року у розмірі 156 349,60 грн., яка нарахована на додаткову відомість. Її виплата буде проведена після відповідного фінансування. Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком.

Відповідач має перед ним заборгованість з пенсії в сумі 156 349,60 грн. за період з лютого 2019 року по жовтень 2020 року, яка не виплачується у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування територіального органу Пенсійного фонду України.

Вказані обставини підтверджуються витягом з електронної пенсійної справи позивача та відповіддю відповідача від 23 грудня 2020 року № 1424-2495/К-03/8-0580/20 на звернення позивача зі спірного питання (в якому відповідач повідомив про те, що сума заборгованості з пенсії буде виплачена за наявності відповідного фінансування з державного бюджету України).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії.

Спору щодо розміру нарахованої заборгованості з пенсії між сторонами немає.

З огляду на наведене бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо невиплати заборгованості з пенсії за певний період підлягає визнанню протиправною, а порушені права захисту шляхом стягнення з органу Пенсійного фонду на користь позивача заборгованості з пенсії в судовому порядку (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Посилання відповідача на те, що він виконував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в справі №200/12868/19-а, а тому позивачем не може бути заявлено окремого позову про стягнення пенсії, і він в межах тієї справи може подати заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, - є неприйнятними.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в справі №200/12868/19-а, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.05.2019 року № 1544 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2019 року № 718 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до його пільгового стажу періоди його роботи: з 04.07.1995 року по 17.04.1996 року на Відкритому акціонерному товаристві «Алчевський металургійний комбінат», з 12.12.1997 року по 31.12.1998 року на Відкритому акціонерному товаристві «Алчевський металургійний комбінат», з 01.11.2014 року по 06.02.2015 року на Публічному акціонерному товаристві «Алчевський металургійний комбінат», з 01.03.2017 року по 31.05.2017 року на Публічному акціонерному товаристві «Алчевський металургійний комбінат» та з 01.09.2017 року по 30.09.2017 року на Публічному акціонерному товаристві «Алчевський металургійний комбінат»; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вказаним судовим рішенням ні питання періоду «з 27 лютого 2019 року по 30 жовтня 2020 року», ні сума заборгованості з пенсії за вказаний період, ні поданий відповідачем розрахунок пенсії за вказаний період не досліджувалися. Отже, між сторонами виникли нові спірні правовідносини (позивач не погоджувався з невиплатою відповідачем заборгованості з його пенсії, у зв`язку з чим вважав свої пенсійні права порушеними), аналіз яких та дослідження доказів щодо яких не може відбуватися на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по-суті.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії в сумі 156 349,60 грн.

Стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсії в сумі 156 349,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 19 квітня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда