Постанова № 9634558, 11.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2009 р. Справа № 22-а-7321/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Полтавської областi від 16.12.2008р. по справі№3/18-08/5018

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" <Список ><Текст >

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції <Текст > <3 особи > <3 особа > <за участю > <Текст >

про визнання недійсним та скасування податковогоповідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Карлівської МДПІ від 20.12.2007р. № 0000672301/0 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 157 518,8 грн., в т.ч. основний платіж-123 781, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -33737, 8 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №3/18-08/5018 позов був задоволений частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Карлівської МДПІ від 20.12.2007р. № 0000672301/0 про донарахування Відкритому акціонерному товариству „Карлівський машинобудівний завод" м. Карлівка податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 146 819,30 грн., в т.ч. основний платіж-116 648, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція З0 171, З0 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №3/18-08/5018 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач вважає, що постанова господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №3/18-08/5018 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача №82/23-14311169 від 7 грудня 2007 року, в якому зроблені висновки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22. 05. 97р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), а саме :

- в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону неправомірно включено до складу валових витрат за 2006 рік 158 500,00 грн. та за 1 півріччя 2007 року - 162 700, 00 грн., що склали вартість маркетингових послуг, отриманих від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сел. Високий Харківської області, а отже занижено податок на прибуток в відповідні звітні періоди загалом на 80 300, 00 грн. (158 500,00 + 162 700, 00 = 321 200,00 грн. х 25%). При цьому податкова виходила з того, що в актах виконаних робіт відсутня інформація, яка дає змогу пов'язати маркетингові послуги з господарською діяльністю підприємства (стор. 26 акту та письмові пояснення КМДПІ від 03.11.2008р.);

- в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону підприємство невірно визначило залишки готової продукції, а саме: при визначенні її матеріальної частини не враховані витрати, пов'язані з транспортуванням сировини і матеріалів та цинкуванням метизів, в результаті чого, в декларації з податку на прибуток ВАТ «КМЗ» за 2006 рік занижено приріст балансової вартості запасів на 118 567, 00 грн., а за 1 півріччя 2007 року - на 55 357, 00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у відповідні звітні періоди загалом на 43 481,00 грн. (118 567, 00 + 55 357, 00 = 173 924,00 грн. х 25%) -див. стор. 20-21 акту та письмові пояснення КМДПІ від 03.11.2008р.

Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

І. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.94 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненням) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, п. 5.11 ст. 5 даного Закону заборонено встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно ж з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати можуть бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 22.03.06 р. уклали договір про надання послуг, предметом якого є надання останнім робіт по дослідженню можливостей та перспектив ведення комерційних операцій на ринку реалізації продукції сільськогосподарського призначення - зерносушильне обладнання, зерно транспортне, обладнання для тваринницьких ферм тощо, яку реалізує ВАТ, припустимий підбір клієнтів по спеціалізації ринку, їх платоспроможність та інше. При цьому напрямки маркетингових досліджень сторони узгодили в розділі 1 договору, а порядок проведення досліджень та передачу результатів цих досліджень виконавцем - в розділі 2 договору.

Даний договір є правомірним правочином в силу презумпції правомірності право чину, встановленої ст. 204 ЦК України та обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України.

Надання маркетингових послуг контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_1 підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (у тому числі платіжними дорученнями про оплату послуг, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, про що не спростовується КМДПІ). Операції з придбання цих послуг відображено в книзі придбання товарів та бухгалтерському обліку відповідними проводками.

Усі ці документи були надані підприємством-позивачем як для перевірки, так і аудиторській фірмі - ТОВ «Січень-Аудит», за висновком №66 від 24.03.2008р. якої документи, які є та відображені в податковому обліку ВАТ «Карлівський машинобудівний завод», підтверджують факт надання маркетингових послуг, пов'язаних з продажем власної продукції та безпосередньо пов'язані з здійсненням господарської діяльності товариства, відповідають вимогам податкового обліку згідно з чинним податковим законодавством і є підставою для відображення вказаних витрат у валових витратах.

Враховуючи висновки аудиту, що не спростовані податковою службою, витрати позивача підтверджуються первинною бухгалтерською документацією, чинним законодавством не встановлено уніфікованої форми акту приймання-здачі наданих послуг, відповідач не врахував тієї обставини, що виконавець за угодою надає результати досліджень в електронному вигляді ( п. 2.6 договору), а акт здавання-приймання наданих послуг є підставою для оплати наданих послуг (п. 4.1 договору), суд першої інстанції дійшов висновку, що послуга не може мати будь-яких інших обсягів та одиниці виміру, ніж вартісний еквівалент, а тому висновки контролюючого органу є поза межами норм права.

Крім того, акт перевірки не містить зауважень стосовно формування позивачем валового доходу, отриманого при здійсненні операцій продажу зерносушильної і іншого обладнання сільськогосподарського призначення покупцям, виявленим саме в результаті використання отриманих маркетингових послуг.

За викладеного у відповідача - КМДПІ не було підстав щодо визначення! оспорюваним податковим повідомленням-рішенням суми податкових зобов'язань податку на прибуток в 80 300, 00 грн.

II. Відповідно до підпункту п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткував прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку балансової вартості товарів ( крім тих, що підлягають амортизації, та цінних папері сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметі далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готов продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) як включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, і отримані безкоштовно).

Зазначена норма (п. 5.9) безпосередньо формулює вимогу враховувати лише матеріальну складову незавершеного виробництва або виробництва готової продукції Тобто платники податку мають вести облік приросту (убутку) тільки вартості матеріальних ресурсів у складі вартості запасів.

На момент перевірки порядок розрахунку частки матеріальної складової в залишках незавершеного виробництва і залишках готової продукції нормативнім актами не визначений.

На думку Держпідпрємництва, з метою практичного застосування пункту 5.9 стаїї 5 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР (із змінами та доповненням) балансова вартість має визначатися згідно із даними бухгалтерського обліку, однак лише в частині їх матеріальної складової. Тобто платники податку мають вести облік приросту (убутку) тільки вартості матеріальних ресурсів у складі вартості запасів.

З зазначеною думкою Держпідпрємництва погодилась і ДПА України в листі від 24.01.2004 N 618/5/15-1116 (що є фактично уточненням до листа останньої від 22.07.2003 N 11408/7/15-111), за яким ДПАУ підтвердила той факт, що порядок ведення податкового обліку приросту (убутку) запасів чітко не визначено.

Тому підприємство може самостійно вибрати варіант розрахунку з урахуванням специфіки його діяльності. При цьому необхідно враховувати тривалість операційного циклу, а також матеріалоємність різних видів продукції. Відповідно до п. 4 П(3)БУ 2 операційний цикл - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і одержанням засобів (еквівалентів коштів) від реалізації виготовленої з них продукції або товарів і послуг. Підприємствам, що випускають продукцію різної матеріалоємності запроваджують окремий облік готової продукції з різною матеріалоємністю й операційним циклом і витрат на її виготовлення.

Такий облік запроваджений і у позивача відповідно до пп. 1.3.27 наказу №4 «Про облікову політику на ВАТ «Карлівський машинобудівний завод» від 09.01.2006р. та Інструкції про порядок визначення матеріальної складової у залишках готової продукції по податковому обліку, затв. головою правління ВАТ «КМЗ» від 09.01.2006р., за яки підприємством самостійно вибрано варіант розрахунку з урахуванням специфіки йога діяльності, при цьому останнє врахувало тривалість операційного циклу, а також матеріалоємність різних видів продукції.

Як стверджується в Висновку №4 від 15.06.2008р. Приватної аудиторської фірми «ВВВ», який не спростовано ДПІ, за весь період з 1 липня 2006 року по З0 червня 2007 року підприємство не змінювало затверджену методику розрахунку матеріальної складової у залишках готової продукції та проводило розрахунок приросту балансової вартості запасів відповідно до затвердженої ВАТ Інструкції.

Сам аудитор не змінював методику розрахунку матеріальної складової у залишках готової продукції, затверджену підприємством в Інструкції про порядок визначення матеріальної складової у залишках готової продукції по податковому обліку, затв. головою правління ВАТ «КМЗ» від 09.01.2006 року, та, крім останньої, керувався саме приписами п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22. 05. 97р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), виявивши допущені підприємством наступні арифметичні помилки:

-не вірно обраховані та надлишково включені в розрахунок до матеріальних витрат матеріали, передані у виробництво, без власних транспортно-заготівельних витрат та послуг за липень 2006 року в сумі 231199,78 грн.;

-не вірно обраховані та не включені в розрахунок, витрати на виробництво готової продукції, без власних транспортно-заготівельних витрат та допоміжного виробництва в сумі 1910797,36 грн. за період, що був охоплений перевіркою КМДПІ (3 кв. 2006р. -309775,02 грн., 4 кв.2006р. - 392606,86 грн., 1кв. 2007р. 82607,79 грн., 4кв. 1125807,69 грн.).

Зазначені аудитором помилки привели до того, що підприємством не вірно внесена сума приросту балансової вартості готової продукції в рядок 01.2 Декларації про податок на прибуток, а отже занижено оподаткований доход на суму 28 531,00 грн., що складає 7 133, 00 грн. (28 531, 00 х 25%) недоплаченого позивачем податку на прибуток ( див. стор. 4 Висновку №4 від 15.06.2008р.).

За викладеного, суд першої інстанції визнав оспорюване податкове повідомлення-рішення Карлівської МДПІ обґрунтованим та правомірним лише в частині донарахування податку на прибуток в сумі 7 133,00 грн. основного платежу та 3 566, 50 грн. штрафної (фінансової) санкції, оскільки в іншій частині донарахувань та застосування санкцій відповідач - суб'єкт власних повноважень не довів правомірність свого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову.

В іншій частині постанова господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №3/18-08/5018 підлягає скасуванню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що бухгалтерією ВАТ „Карлівський машинобудівний завод " до складу валових витрат в Декларації про прибуток за 2006р., а також за 1 півріччя 2007р., віднесено вартість маркетингових послуг отриманих від ПП ОСОБА_1 код 2658408719 Харківська область, сел. Високий, згідно актів виконаних робіт на загальну суму 321200 грн., в т.ч. за 2006р. в сумі 158500 грн., за 1 півріччя 2007р. в сумі - 162700 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в зазначених актах виконаних робіт відсутня інформація, яка дає змогу пов'язати маркетингові послуги з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, відповідно до п. 2.6 договору між позивачем і ОСОБА_1 виконавець за угодою надає результати досліджень в електронному вигляді. Позивачем не надано доказів того, що дона умова договору виконувалась.

Аналізуючи приєднані до матеріалів справи документи на виконання маркетингових досліджень (акти приймання передачі послуг, пропозиції для комплектації продукції позивача для тих чи інших покупців, технічну документацію) колегія суддів звернула увагу на те, що товар, який пропонується позивачем для реалізації, є дуже складним технічним обладнанням з елементами будівництва і особа, яка здійснює маркетингові послуги по дослідженню можливостей та перспектив комерційних операцій, повинна мати певну освіту та досвід. Колегією суддів у позивача були витребувані документи, які б свідчили про наявність у ПП ОСОБА_1 спеціальної освіти, фаху та досвіду, необхідних для здійснення маркетингових послуг саме стосовно такого обладнання. Позивачем на вимогу суду надано резюме ОСОБА_2, відповідно до якого ця особа має незакінчену вищу освіту ВМУПП ім.. Ленінського комсомолу. Зазначений документ не може бути визнаний належним доказом по даній справі, оскільки, по перше, невідомо походження інформації, викладеній в ньому, по друге, сама інформація належним чином не підтверджена. Тобто позивачем не доведено наявність необхідного досвіду, фаху та освіти у ПП ОСОБА_1 для здійснення роботи по виконанню маркетингових послуг продукції, що випускається позивачем і ким ці роботи виконувались невідомо.

Крім цього, слід також зазначити, що пропозиції, які надавались ПП ОСОБА_1, як підтвердження здійснення маркетингових досліджень, фактично є механічним повторенням одне одного. Наприклад пропозиції для ТОВ «Сев Агро Маш» на аркушах справи 80-81 повністю ідентичні пропозиціям для ТОВ агро торгівельна фірма «Зоря» на аркушах справи 122-123., таким чином має місце не здійснення досліджень, а передрукування однієї інформації. Позивачем не надано доказів того, що за наслідками здійснених ПП ОСОБА_1 маркетингових досліджень відбулися господарські операції з реалізації виготовленого обладнання.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про те, що реальних досліджень ПП ОСОБА_1 не проводилось, тому виплачені йому кошти не можуть вважатись витратами сплаченими у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)і охороною праці.

Завищення загальної суми витрат виникло внаслідок того, що позивачем порушено вимоги п.5.2.1 ст.5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 із внесеними змінами і доповненнями, відповідно до норм якого : „ До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)і охороною праці у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)..."

Відповідно пункту 5.1. ст.5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97 "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, визначено, що "валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт/послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Докази того, що маркетингові послуги, надані фізичною особою ОСОБА_1 відповідно до договору № 1 від 22.03.2006р. використані у господарській діяльності позивача, відсутні.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №3/18-08/5018 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача, Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №3/18-08/5018 скасувати в частині задоволення позову і визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Карлівської МДПІ від 20.12.2007р. № 0000672301/0 про донарахування Відкритому акціонерному товариству „Карлівський машинобудівний завод" м. Карлівка податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 146 819,30 грн., в т.ч. основний платіж-116 648, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція З0 171, З0 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову.

В задоволенні позову Відкритому акціонерному товариству „Карлівський машинобудівний завод" відмовити.

В іншій частині постанову господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі №3/18-08/5018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Філатов Ю.М.

Судді (підпис)

(підпис) Водолажська Н.С. Гуцал М.І. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 17.08.2009 р.