Ухвала суду № 9634012, 02.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2010 р.Справа № 2-а-44090/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Прокуратури Полтавської області та Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2009р. по справі№2-а-44090/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022302/0/12 від 06.03.2009,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022302/0/12 від 06.03.2009 р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовані фінансові санкції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2009р. по справі №2-а-44090/09/1670 позов був задоволений у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0000022302/0/12 від в 06.03.2009.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2009р. по справі №2-а-44090/09/1670 відповідач та прокурор Полтавської області подали апеляційні скарги, просять її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважають, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2009р. по справі №2-а-44090/09/1670 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення рішення був акт №679/23-309/05763814 від 25.02.2009р. позапланової виїзної перевірки позивача працівниками відповідача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку з березень листопад 2008р., в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), у звязку з чим завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень-листопад 2008 року у розмірі 61 735 052, 00 грн. Висновки відповідача ґрунтуються на наступному.

Між позивачем та ТОВ «Камелор» було укладено договір поставки №3080627 від 27.06.2008р., за умовами якого ТОВ «Камелор» зобов'язується поставити товар, вироблений заводом виробником ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». ТОВ «Камелор» в номенклатурі, кількості, строки та за цінами, зазначеним у специфікації, що є невідомою частиною цього договору, а позивач прийняти товар та сплатити за нього грошову суму рівну вартості партії товару.

На виконання вищевказаного договору ТОВ «Камелор» були виписані та видані позивачу податкові накладні на загальну суму 370 410 312,00 грн., у тому числі податок на додану вартість склав 61 735 052,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Камелор» були відсутні власні (орендовані) складські приміщення на території ВАТ «Кременчуцькії сталеливарний завод» або угоди про відповідне зберігання товару на складах ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», у звязку з чим відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «Камелор» у транспортуванні товару участі не брав, а взаємовідносини між ВАТ «Кременчуцьке сталеливарний завод» та ТОВ «Камелор» відбувалися лише на папері та про обізнаність позивача при укладенні угоди на поставку литва з підприємством «Камелор» про виробника литва ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». Згідно проведеного аналізу цін на литво відповідач дійшов висновку, що націнка ТОВ «Камелор» складає:

-на балку надресорну - від 67% до 120,5%;

-на балку надресорну модернізовану - від 96,9% до 116,8%;

-на балку без скользуна - 64% до 116,8%;

-на раму бокову - від 67,2% до 120,8%;

-на хомут тяговий - від 68% до 121,6%;

-на автосцепку - 67,8%.

Згідно акту ціна реалізації литва ТОВ «Камелор» виробництва ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» штучно збільшується більше ніж удвічі. Тим самим, через використання схеми із залученням посередника ТОВ «Камелор», позивач необґрунтовано завищує розмір податкового кредиту. Таким чином позивач порушив частини першу, другу статті 215 , частини першої, п'ятої статті 203, статтю 228 Цивільного кодексу України, пункт 1.8 статті 1, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.10 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що 18.06.2008 позивач звернувся з листом (вих.№25/9-17-3325) до ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» щодо підтвердження повноважень ТОВ «Камелор» по реалізації продукції виробництва ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод».

20.06.2008 ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» листом №40-13/980 повідомив позивача, що відповідно до дилерської угоди ТОВ «Камелор» з 01.07.2008 є офіційним дилером продукції виробництва ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» на території України, держав СНД та Балтії.

27.06.2008 між позивачем та ТОВ «Камелор» укладено договір поставки №3080627, за умовами якого ТОВ «Камелор» зобов'язується поставити товар в номенклатурі, кількості, строки та цінам, зазначеним у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, а позивач прийняти товар та сплатити за нього грошову суму, рівну вартості партії товару:

-раму бокову за ціною - 13800,00 грн. за штуку без ПДВ;

-балку надресорну 100.00.010-4 СБ за ціною 15 700,00 грн. за штуку без ПДВ;

-балку надресорну 100.00.001 -6-1 -01У за ціною 15 540,00 грн. за штуку, без ПДВ;

-хомут тяговий за ціною 2 720,00 грн. за штуку, без ПДВ;

-автозачепку за ціною 7 940,00 грн. за штуку, без ПДВ.

Пунктом 10 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008.

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунок по договору та товар, що поставляється, позивач здійснює шляхом попереднього перерахування коштів в національній валюті в розмірі 100% вартості товару на рахунок ТОВ «Камелор».

Позивач здійснював оплату отриманої продукції шляхом перерахунку грошових 1 коштів на рахунок ТОВ «Камелор», про що свідчать платіжні доручення №8893 від 01.07.2008, к №8894 від 01.07.2008, №8895 від 01.07.2008, №8913 від 01.07.2008, №9682 від 15.07.2008, №9676 - від 15.07.2008, №9683 від 15.07.2008, №10446 від 01.08.2008, №10447 від 01.08.2008, №10448 від , 01.08.2008, №10455 від 01.08.2008, №11113 від 12.08.2008, №11144 від 13.08.2008, №11166 від і 14.08.2008, №11213 від 15.08.2008, №11260 від 15.08.2008, №11930 від 01.09.2008, №11931 від і 01.09.2008, №11932 від 01.09.2008, №11934 від 01.09.2008, №12254 від 08.09.2008, № 12384 від Г 10.09.2008, №12592 від 12.09.2008, №12677 від 12.09.2008, №12707 від 15.09.2008, №12719 від ї 15.09.2008, №12964 від 19.09.2008, №13862 від 03.10.2008, №13863 від 03.10.2008, №14133 від 09.10.2008, №14255 від 10.10.2008, №14319 від 13.10.2008, №14415 від 14.10.2008, №14433 від 30.10.2008.

На виконання укладеного договору ТОВ «Камелор» в період з 27.06.2008 по 31.10.2008 здійснив поставку продукції ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» на суму 370 410 312,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 61 735 052,00 грн., що підтверджується накладними.

В період з 01.06.2008 до 31.10.2008 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надавала транспортні послуги позивачу, що підтверджується актами виконаних робіт від 27.06.2008, 16.07.2008, 31.07.2008, 20.08.2008, 31.08.2008, 16.09.2008, 29.09.2008, 15.10.2008, 31.10.2008. Підтвердженням цих обставин є подорожні листи вантажного автомобіля КРАЗ-6510.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно використав інформацію із журналу «Промышленньїе грузы» №14 (126) від 28.07.2008р., відповідно до якої ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» реалізував продукцію свого виробництва за аналогічними цінами. Також в цій же статті зазначено, що ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» збільшив ціни на великогабаритне стальне литво в липні 2008 року на 31%.

02.07.2008 позивач звернувся до ТОВ «Камелор» із листом про розгляд можливості зниження цін вагонного литва починаючи з серпня 2008 року.

Листом від 22.10.2008 ТОВ «Камелор» повідомив позивача про зниження ціни на вагонне литво на 15% з листопада 2008 року.

05.03.2009 позивач на адресу ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» надіслав лист з пропозицією укласти прямий договір. Підставою такого звернення послужила непланова перевірка позивача, проведена органами державної податкової служби щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, за результатами якої встановлено порушення позивачем вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР(із змінами та доповненнями), завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень-листопад 2008 року у розмірі 61 735 052, 00 грн.

Зазначене свідчить про те, що позивач міг придбати продукцію ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» виключно через ТОВ «Камелор», але намагався та мав на меті укласти прямий договір з ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в діях позивача відсутній намір на проведення фіктивних операцій та навмисного завищення розміру податкового кредиту через використання схеми залучення посередника ТОВ «Камелор», оскільки дії позивача були спрямовані на укладення прямого договору з ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод, про що свідчить лист від 18.06.2008 (вих.№25/9-17-3325) та лист від 05.03.2009 (№55-( 27/27/212).

Матеріали справи свідчать про те, що на момент укладення договору з ТОВ «Камелор» позивач був впевнений у конкурентоспроможності запропонованої ТОВ «Камелор» ціни на продукції, що підтверджується додатковою угодою №5 від 31.03.2008 укладеної з Закритим акціонерні товариством «АзовЕлектроСталь», за якою позивач придбавав аналогічну продукцію за аналогічною ціною, в той час, як Державне підприємство «УкрШуз» пропонувало позивачу закупити таку ж продукцію за вищою ціною. Позивач звертався до ВАТ «Кременчуцька сталеливарний завод» з проханням знизити ціни на литво, про що свідчить лист від 02.07.20(1 (вих. №25/9-17-3375).

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайно ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому! числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних! інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до положень підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Підпунктом 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 Закону, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1. статті 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2. статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця на суму бюджетного відшкодування.

Представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначив, що невідповідність суми ПДВ, дозволеного до віднесення до складу податкового кредиту, заявленої у податковій декларації позивача обґрунтовується тим, що ТОВ «Камеклор» відмовило надати відповідній податковій інспекції підтверджуючі документи для проведення зустрічної перевірки та недопущення цим підприємством представників податкової інспекції для проведення позапланової перевірки. Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що кожний платник податків відповідає виключно за свої дії і не може відповідати за дії іншого платника податків.

Слід зазначити, що частина перша статті 208 Господарського кодексу України передбачає декілька варіантів наслідків визнання недійсним господарського зобов'язання, яке вчинено з метою, що завідомої суперечить інтересам держави і суспільства, залежно від наявності наміру на його укладення в однієї або в обох сторін.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

З оглядом на перелічені вище обставини колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

1. Договір поставки від 27.06.2008 №3080627, укладений між ВАТ «Кременчуцький вагонобудівний завод» та ТОВ «Камелор», був спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені ним, і ці наслідки настали, що підтверджується належним виконанням умов договору обома сторонами. Доказів, які б свідчили про спрямованість умислу позивача на настання протиправних наслідків, що суперечать інтересам держави і суспільства Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція не надала.

2. Позивачем були вжиті всі заходи з метою зниження ціни продукції, що придбавалась, а також укладення прямих договорів на придбання литва безпосередньо з ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». Доказів на спростування цього відповідачем не надано.

3. Матеріали справи свідчать про те, що і позивач, і ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (виробник литва) розташовані у м. Кременчуці. Тобто перевезення відбувалися в межах одного населеного пункту. Висновок відповідача про завищення ціни литва ґрунтується лише на наявності посередника в особі ТОВ «Камелор». При цьому не було враховано рівень цін на аналогічну продукцію інших підприємств з додатковими витратами на її транспортування з інших регіонів.

4. Слід також звернути увагу на причини надання переваги позивачем продукції ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що зазначене підприємство спеціалізується на виробництві саме такого литва, в той час як для більшості інших виробників воно є супутнім. Висока якість продукції ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» одна з головних причин її придбання, оскільки це водночас певна гарантія якості продукції, яку виробляє позивач.

5. Крім непідтверджених сумнівів стосовно завищення вартості литва відповідачем не наведено жодного факту порушення позивачем вимог безпосередньо податкового законодавства.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Прокуратури Полтавської області та Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2009р. по справі№2-а-44090/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.

Судді(підпис)

(підпис)Водолажська Н.С. Гуцал М.І. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 09.03.2010 р.