Постанова № 9633458, 17.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 р. Справа № 2-а-73/09/1601

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду міського майна Кременчуцької міської ради на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.05.2009р. по справі№2-а-73/09/1601

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Фонду міського майна Кременчуцької міської ради <Текст >треті особи Комунальне госпрозрахункове житлово-експлуатаційне підприємство "Молодіжне" <за участю ><Текст >

про визнання незаконними дій, про зобов'язання включити об'єкт у перелік тих, що підлягають приватизації та про зобов'язання зареєструвати нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа комунальне госпрозрахункове житлово-експлуатаційне підприємство «Молодіжне», у якому просила:

1) визнати незаконною відмову відповідача, викладену у листі № 03-01/590 від 13.05.2008 року, щодо включення до переліку обєктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, приміщення перукарні, яке розташоване у будинку АДРЕСА_1

2) зобовязати Фонд міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області включити до переліку обєктів малої приватизації шляхом викупу, приміщення перукарні, що має окремий вхід з вул. Воїнів Інтернаціоналістів, не є спільною власністю мешканців будинку, а відноситься до допоміжних приміщень;

3) визнати нежитлове приміщення перукарні площею 13,4 кв. м. АДРЕСА_1 таким, що не належить до допоміжних приміщень, не призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, та визнати дане приміщення таким, що належить до переліку обєктів, які підлягають приватизації;

4) зобовязати Фонд міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області зареєструвати в Кременчуцькому МБТІ нежитлове приміщення перукарні площею 13,4 кв. м. АДРЕСА_1, як комунальне приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на ст.ст. 2, 4, 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідач проти позову заперечував та, посилаючись на ст. 10 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», зазначив, що Фонд міського майна Кременчуцької ради Полтавської області правомірно та законно відмовив позивачу у включенні до переліку обєктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, приміщення перукарні, яке розташоване у АДРЕСА_1, оскільки згідно з проектом будівництва спірне приміщення було призначене під колясочну, а відтак не підлягає приватизації.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2009 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1. Вказаним рішенням визнано незаконною відмову Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо включення до переліку обєктів, що підлягають приватизації, приміщення перукарні площею 13,4 кв.м., що розташоване у будинку АДРЕСА_1

Також даним рішенням зобовязано Фонд міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області включити у перелік обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, обєкт комунального нерухомого майна приміщення перукарні площею 13,4 кв. м., що розташоване у будинку АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Фонд міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач надала заперечення на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на копію початкового плану приміщення, вказала, що приміщення перукарні, яке розташоване у будинку АДРЕСА_1 не є допоміжним приміщенням, та воно не утворене за рахунок загального коридору, як про це зазначає апелянт. ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 24 лютого 2003 року між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 15,1 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 Дане приміщення було передане позивачу в оренду під перукарню (а.с. 76-77).

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 848 від 05.09.2003 року приватному підприємцю ОСОБА_1 було надано дозвіл на реконструкцію нежилого приміщення під перукарню з влаштуванням окремого входу з тамбуром по АДРЕСА_1 (а.с. 14).

17 червня 2004 року Кременчуцькою радою Полтавської області прийнято рішення про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування окремого входу з тамбуром до нежилого приміщення, перепланованого під перукарню по АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірне приміщення є вбудованим, відокремленим від інших приміщень будинку, має окремий вхід і не виконує жодних функцій по забезпеченню експлуатації будинку та побутовому обслуговуванню мешканців будинку.

Проте колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою про включення до переліку обєктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, орендоване нею приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1

Відповідач, Фонд міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області, відмовив у задоволенні вказаної заяви, вказавши, що згідно з проектом будівництва спірне приміщення було призначене під колясочну та належить до допоміжних приміщень будинку (а.с. 3).

У рішенні Конституційного Суду України № 14-рп/2000 від 13.12.2000 року у справі № 1-16/2000 про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10, ст.ст. 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначено, що з положень ч. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» випливає, що орган приватизації зобовязаний розглянути заяву покупця і не пізніше, як через місяць повідомити його про результати її розгляду. Відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у цій статті Закону. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені, для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Пунктом 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся із запитом до балансоутримувача спірного приміщення КГЖЕП «Молодіжне», та отримав від останнього інформацію про належність спірного обєкту до допоміжних приміщень будинку, відносно яких законодавчо встановлено обмеження на приватизацію. Відтак, відповідачем було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у приватизації спірного приміщення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів дійшла висновку, що саме у такий спосіб діяв відповідач, Фонд міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області, щодо правовідносин, які є предметом даного спору.

В частині задоволення судом першої інстанції позовної вимоги щодо зобовязання Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області включити до переліку обєктів малої приватизації приміщення перукарні, що має окремий вхід з вул. Воїнів Інтернаціоналістів, та відмови у задоволенні решти позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Колегія суддів зазначає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач просить:

- зобовязати Фонд міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області включити до переліку обєктів малої приватизації шляхом викупу, приміщення перукарні, що має окремий вхід з вул. Воїнів Інтернаціоналістів, не є спільною власністю мешканців будинку, а відноситься до допоміжних приміщень;

- визнати нежитлове приміщення перукарні площею 13,4 кв. м. АДРЕСА_1 таким, що не належить до допоміжних приміщень, не призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, та визнати дане приміщення таким, що належить до переліку обєктів, які підлягають приватизації;

- зобовязати Фонд міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області зареєструвати в Кременчуцькому МБТІ нежитлове приміщення перукарні площею 13,4 кв. м. АДРЕСА_1, як комунальне приміщення.

Колегія суддів вважає, що вирішення вказаних позовних вимог не є справою адміністративної юрисдикції, а тому підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню, з прийняттям нової постанови, якою в частині задоволення позову ОСОБА_1 щодо визнання незаконною відмови Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області відносно включення до переліку обєктів, що підлягають приватизації, приміщення перукарні площею 13,4 кв.м., що розташоване у будинку АДРЕСА_1 відмовляє.

В частині зобовязання Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області включити до переліку обєктів малої приватизації приміщення перукарні, що має окремий вхід з вул. Воїнів Інтернаціоналістів; визнання нежитлового приміщення перукарні площею 13,4 кв. м. АДРЕСА_1 таким, що не належить до допоміжних приміщень, не призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, та визнання даного приміщення таким, що належить до переліку обєктів, які підлягають приватизації; зобовязання Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області зареєструвати в Кременчуцькому МБТІ нежитлове приміщення перукарні площею 13,4 кв. м. АДРЕСА_1, як комунальне приміщення колегія суддів провадження закриває.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З» ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито» з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.1, п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа комунальне госпрозрахункове житлово-експлуатаційне підприємство «Молодіжне» про визнання незаконними дій, зобовязання включити обєкт у перелік тих, що підлягають приватизації, та зобовязання зареєструвати нежитлове приміщення - скасувати.

Постановити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову щодо визнання незаконною відмови Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області відносно включення до переліку обєктів, що підлягають приватизації, приміщення перукарні площею 13,4 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1.

В частині щодо зобовязання Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області включити до переліку обєктів малої приватизації шляхом викупу, приміщення перукарні, що має окремий вхід з вул. Воїнів Інтернаціоналістів; визнання нежитлового приміщення перукарні площею 13,4 кв. м. АДРЕСА_1 таким, що не належить до допоміжних приміщень, не призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, та визнання даного приміщення таким, що належить до переліку обєктів, які підлягають приватизації; зобовязання Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області зареєструвати в Кременчуцькому МБТІ нежитлове приміщення перукарні площею 13,4 кв. м. АДРЕСА_1, як комунальне приміщення, - провадження по справі закрити.

Стягнути з Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь Державного бюджету державне мито у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Ємельянова В.І.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 22.02.2010 р.