Постанова № 9631613, 15.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 р. Справа № 2-а-36143/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Чміленко Н.С.

за участю представників :позивача-Заіка С.О., Надоля Є.В., відповідача -Матофій Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009р. по справі№2-а-36143/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Жизнь" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи >

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Жизнь” звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, від 12.02.2009 року № 0000081820/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 249717,24 грн., у т.ч. за основним платежем 166478,16 грн., за штрафними санкціями 83239,08 грн. та від 12.02.2009 року № 0000071820/0, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 312146,22 грн., у т.ч. за основним платежем 208097,48 грн., за штрафними санкціями 104048,74 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009р. по справі №2-а-36143/09/2070 вимоги позивача були задоволені в повному обсязі. Визнані недійсними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 12.02.2009р. за № 0000081820/0 та за № 0000071820/0.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009р. по справі №2-а-36143/09/2070 відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009р. по справі №2-а-36143/09/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2009 року № 0000081820/0 по податку на додану вартість на загальну суму 249717,24 грн. та від 12.02.2009 року № 0000071820/0 по податку на прибуток на загальну суму 312146,22 грн. були винесені за висновками акту документальної невиїзної перевірки № 485\182\33413642 від 06.02.2009 року, проведеної на підставі відомостей, викладених у листі ДПА у Харківській області від 31.10.2008 року № 15939/7/23-412, яким остання повідомила про те, що за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року ( акт перевірки від 08.10.2008 року № 4729/23/32948799), всі угоди та дані декларацій підприємств-контрагентів, визнаються нікчемними.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

ТОВ „Фірма Жизнь” мало господарські взаємовідносини з ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” згідно договорів : від 04.01.2006 р., додаткової угоди від 01.07.2007 р. між ТОВ „Фірма Жизнь та ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, робіт по укладці на піддони, також, на пакетування будівельних матеріалів, у т.ч. цегли; від 02.07.2007 р. між ТОВ „Фірма Жизнь” та ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” на доручення по виконанню транспортно-експедиційних робіт по перевезенню будівельних матеріалів по території м. Харкова та України.

ТОВ „ПБК „Вертикаль” надало послуги на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки пакетування будівельних матеріалів та транспортно-експедиційні послуги, про що було виписано (оформлено) накладні (акти здачі-прийому робіт, тощо) та податкові накладні.

Крім того, ТОВ „Фірма Жизнь” листом від 29.01.2009 р. № 2 надало пояснення про те, що отримані послуги від ТОВ „ПБК Вертикаль” оприбутковані та включені до валових витрат і відображені в деклараціях по прибутку підприємств та по податку на додану вартість.

За висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ „Фірма Жизнь” п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період визнано недійсними. В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008 року здійснено витрати на транспортні послуги по перевезенню товарів до покупців від постачальника, згідно до актів виконаних робіт та видаткових накладних, які були надані податковому органу для перевірки.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На думку суду першої інстанції усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Видаткові та прибуткові накладні, акти виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з перевезення вантажу автомобільним транспортом повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат, саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування суми по податку на прибуток у розмірі 208097,48 грн. за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008 року.

Також, за висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ „Фірма Жизнь” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме зайве віднесення до податкового кредиту за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008 року ПДВ на загальну суму 166478,16 грн.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що договір від 04.01.2006 р., додаткової угоди від 01.07.2007 р. між ТОВ „Фірма Жизнь та ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, робіт по укладці на піддони, також, на пакетування будівельних матеріалів, у т.ч. цегли та договір від 02.07.2007 р. між ТОВ „Фірма Жизнь” та ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” на доручення по виконанню транспортно-експедиційних робіт по перевезенню будівельних матеріалів по території м. Харкова та України у розумінні ч. 2 ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України суперечить умовам правочину і є нікчемними.

ДПІ визначає порушення позивачем п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та як наслідок не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „Фірма Жизнь” з підстав того, що вважає угоди, укладені з ТОВ „ПБК Вертикаль” нікчемними.

Суд першої інстанції визнав таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

ТОВ „Фірма Жизнь” мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, а саме: ТОВ „ПБК „Вертикаль” було надало послуги на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки пакетування будівельних матеріалів та транспортно-експедиційні послуги, виписано (оформлено) накладні (акти здачі-прийому робіт, тощо) та податкові накладні.

На підставі спірних угод від ТОВ „ПБК Вертикаль”, яке як і позивач є платником податку на додану вартість, були отримані послуги. Внаслідок цього, ТОВ „Фірма Жизнь” було отримано податкові накладні від ТОВ „ПБК Вертикаль” від 28.04.2006 р. № 6088 р., від 31.05.2006 р. № 5031, від 30.06.2006 р. № 6033, від 31.07.2006 р. № 6317, від 31.08.2006 р. № 831, від 29.09.2006 р. № 992, від 27.10.2006 р. № 271, від 30.11.2006 р. № 1130, від 29.12.2006 р. № 1239, від 31.01.2007 р. № 1053, від 28.02.2007 р. № 2128, від 30.03.2007 р. № 3073, від 30.04.2007 р. № 4330, від 31.05.2007 р. № 5231, від 27.06.2007 р. № 6327, від 31.07.2007 р. № 1741, від 31.08.2007 р. № 8333, від 28.09.2007 р. № 9328, від 28.09.2007 р. № 9329, від 31.10.2007 р. № 1077, від 31.10.2007 р. № 1079, від 30.11.2007 р. № 3711, від 30.11.2007 р. № 3713, від 29.12.2007 р. № 1831, від 29.12.2007 р. № 1829, від 31.01.2008 р. № 1181, від 31.01.2008 р. № 1179, від 29.02.2008 р. № 2993, від 29.02.2008 р. № 2992, від 31.03.2008 р. № 3879, від 31.03.2008 р. № 3890, від 30.04.2008 р. № 4317, від 30.04.2008 р. № 4319, від 30.05.2008 р. № 5315, від 30.05.2008 р. № 5313, від 30.06.2008 р. № 6177, від 30.06.2008 р. № 6175.

Зазначені податкові накладні, копії яких приєднані до матеріалів справи, оформлені належним чином з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Після чого, ТОВ „Фірма Жизнь” за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008 року включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну отриманих послуг на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки пакетування будівельних матеріалів та транспортно-експедиційних послуг, у розмірі 166478,16 грн.

З наданих документів встановлено, що ТОВ „Фірма Жизнь” та ТОВ „ПБК Вертикаль” при вчиненні спірних правочинів (надання послуг на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки-пакетування будівельних матеріалів та транспортно-експедиційних послуг) та на час розгляду справи зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ „ПБК Вертикаль” вимог податкового законодавства.

На думку суду першої інстанції будьякі умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції не погодився з висновками акту документальної невиїзної перевірки № 485/182/33413642 від 06.02.2009 року, зробленими на підставі результатів перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року ( акт перевірки від 08.10.2008 року № 4729/23/32948799, відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Придбаний у контрагента послуги були призначені для використання та використані у господарський діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд першої інстанції дійшов висновку, що за результатами надання послуг від ТОВ „ПБК Вертикаль”, ТОВ „Фірма Жизнь” правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 166478,16 грн.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

По перше, не прийнято до уваги той факт, що перевіркою позивача працівниками відповідача встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період - не є дійсними. Крім цього, була встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

По друге, угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ «ПБК «Вертикаль» з постачальниками товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому відповідач правомірно дійшов висновку, що вони є нікчемними.

Як було зазначено вище ТОВ «Фірма Жизнь» мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Проектно - будівельна компанія "Вертикаль" згідно договорів:

від 04.01.2006р., додаткової угоди від 01.07.2007р. між ТОВ «Фірма Жизнь» та ТОВ "Проектно - будівельна компанія "Вертикаль" на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, робіт по укладці на піддони, також на пакетуванню будівельних матеріалів, у т.ч. цегли ;

від 02.07.2007 р. між ТОВ «Фірма Жизнь» та ТОВ "Проектно - будівельна компанія "Вертикаль" на доручення по виконанню транспортно-експедиціонних робіт по перевезенню будівельних матеріалів по території м. Харкова та України.

ТОВ «ПБК «Вертикаль» надало послуги на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки - пакетуванню будівельних матеріалів та транспортно-експедиційні послуги, на що виписано (оформлено) накладні (акти здачи-прийому робіт, тощо) та податкові накладні.

Але судом першої інстанції не було враховано положення акту перевірки про те, що у перевіряємий період у ТОВ «Проектно будівельна компанія «Вертикаль» були відсутні власні трудові ресурси та основні фонди для виконання таких робіт. Як зазначає відповідач згідно штатного розкладу протягом періоду, що перевірявся, на підприємстві (ТОВ ПБК «Вертикаль») лічились: директор, бухгалтер, менеджер, прибиральниця та сторож. Доказів залучення ТОВ ПБК «Вертикаль» для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, робіт по укладці на піддони, також на пакетування будівельних матеріалів інших осіб суду не надано. Отже позивачем не доведена реальність укладених угод.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів вважає, що вказані вище правочини по отриманню послуг не були спрямовані на настання правових наслідків, що протиречать положенням ст. 202 глави 16 Цивільного кодексу України, відповідно до яких "правочин - є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

Згідно ст.3. Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) обєктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „ оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих ) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.

В зв'язку з проведенням операцій з ТОВ «Проектно - будівельна компанія «Вертикаль» в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.097 р. із змінами та доповненнями, дані, які відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.04.2006р. по 30.06.08р в частині валових витрат є безпідставними в сумі 832 391грн. ( 998 869грн.- 20% ПДВ), тобто в порушення 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.097 р. із змінами та доповненнями підприємство зайво включило до валових витрат за період 01.04.2006р. по 30.06.08р. суму 832391,0 грн. в результаті чого відповідачем правомірно донараховано податок на прибуток всього на суму 208097,48грн., в т.ч. за 2-4 кв.2006р. на суму 50206,65грн., за 2007р. на суму 100930,43грн., за 1 півр.2008р. на суму 56960,40грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної") вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Виходячи з вищенаведеного, в зв'язку проведенням операцій з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль», дані, які відображені ТОВ "Фірма Жизнь» у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.08р. про обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсними на суму 166478,16 грн., тобто в порушення пп.7.4.1 п.7.4.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" до податкового кредиту за період 01.04.2006р. по 30.06.08р. зайво включена сума166478,16 грн. в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.08р у суму 166478,16грн.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009р. по справі №2-а-36143/09/2070 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи, керуючись ст.. ст.. 160, 167, 195, 196, 198, п.3 ст.202, ст..ст.205, 207, 209, 254 КАС України

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2009р. по справі№2-а-36143/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ «Фірма «Жизнь», відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.

Судді(підпис)

(підпис)Водолажська Н.С. Гуцал М.І. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 22.02.2010 р.