Ухвала суду № 9630712, 08.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-775/09/2770

08.02.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Горошко Н.П. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКовінська Т.Г.

за участю:

представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим" -Борисова О.В.

представника відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя - Чистякової В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел - Крим" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 30.07.09 по справі №2а-775/09/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел - Крим" (Пр. Жовтневої Революції, 23 корп. 1 кв. 73,Севастополь,99038)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»(далі ТОВ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя, у якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя (далі Інспекція) № 000073171/0 від 09.07.2008 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у частині зобовязання в розмірі 1296,20 грн.; № 0002102310/0 від 10.07.2008 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у частині зобовязання в розмірі 60638,89 грн., з яких 33255,60 грн. - податок та 27383,29 грн. штрафні (фінансові) санкції. В процесі розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та просив скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції № 000073171/2 від 18.11.2008 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4639,83 грн., з яких податок 1498,53 грн. та штрафна (фінансова) санкція 3141,30 грн.; № 0002102310/0 від 10.07.2008 та № 0002102310/1 від 11.09.2008 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 60638,89 грн., з яких 33255,60 грн. - податок та 27383,29 грн. штрафні (фінансові) санкції. Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.07.2009в задоволенні позовних вимог ТОВ відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано документів на підтвердження правомірності включення ним сум, зазначених у спірних податкових накладних, до складу валових витрат, а також документів, що підтверджують утримання та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, в звязку з придбанням товару для використання особою іншою ніж платник податку, доказу використання цього товару у господарської діяльності ТОВ також не встановлено. Оскільки акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, відповідачем у відповідності із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України надані документи, які свідчать про встановлення позивачем порушення вимог законодавству, то позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно зясовані обставини, що мають значення для справи, в тому числі судом не дана належна оцінка доказам, які надані позивачем при розгляді справи. Крім того, позивач наполягає на тому факті, що придбання котлу та сантехобладнання було здійснено позивачем для безпосереднього використання у господарської діяльності, однак позивач позбавлений з причин, незалежних від нього, надати відповідні докази, які б підтверджували цей факт, в звязку з чим правомірність нарахування податку з доходів фізичних осіб не може вважатися встановленою. Стосовно визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств заявник вважає, що таке визначення було здійснено відповідачем неправомірно, а судом не прийнято до уваги, що позивач надав докази погашення заборгованості ТОВ «Бел-Крим»перед ТОВ «Агро-Плюс», що свідчить про відсутність підстав для переведення кредиторської заборгованості позивача до безповоротної фінансової допомоги, як заборгованість, яка залишилась не стягнутою по спливу строку позовної давності. Крім того, ліквідація юридичної особи ТОВ «Агро-Плюс»також не може свідчити про спливу строку позовної давності.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги.

Представник відповідача заперечує проти апеляційної скарги, обґрунтування виклав в запереченнях на апеляційну скаргу, вважає, що судом першої інстанції повно зясовані обставини справи та порушення позивачем норм законодавства підтверджується матеріалами справи, а тому визначення податкових зобовязань є правомірним, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Переглянувши постанову суду відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією в Гагарінському районі м. Севастополя з 26.05.2008 по 20.06.2008 була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України ТОВ «Бел-Крим»за період з 01.07.2005 по 31.03.2008, в ході якої встановлення заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 80279,32 грн., в тому числі 33255,60 грн. за заниження валового доходу на суму нестягнутої кредиторської заборгованості, по який сплинув строк позовної давності, а також не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 8675,50 грн. за придбання підприємством товарів не для використання у господарської діяльності, що зафіксовано в акті № 2939/23-123/20685365/28 від 27.06.2008.

Виявлені порушення зявилися підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 09.07.2008 № 0002102310/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 107662,61 грн. та № 000073171/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 15227,43 грн.

За результатами розгляду скарг позивача відповідачем податкове повідомлення-рішення від 09.07.2008 № 0002102310/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 107662,61 грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2008 № 000073171/0 скасовано у частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3529,20 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7058,40 грн. інший частині, а саме: за основним платежем - 1498,53 грн. та за штрафними санкціями - 3141.30 грн. залишено без змін. На адресу ТОВ відповідачем направлені податкові повідомлення-рішення № 0002102310/1 від 11.09.2008 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 107662,61 грн. та № 000073171/1 від 11.09.2008 (№ 000073171/2 від 18.11.2008) про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 4639,83 грн., з яких основний платіж - 1498,53 грн. та штрафна санкція 3141,30 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 000073171/2 від 18.11.2008 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 4639,83 грн. в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення № 0002102310/0 від 09.07.2008 (№ 0002102310/1 від 11.09.2008) в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 60638,89 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки встановлено, що ТОВ «Бел-Крим»здійснювались операції на придбання маркетингових послуг у контрагента ТОВ «Агро-Плюс»(код ЄДРПОУ 30260806, с. Шевченко, Дніпропетровського району). Письмового договору на надання маркетингових послуг між сторонами укладено не було. У рахунок виконання маркетингових досліджень ТОВ «Бел-Крим»виплатив на адресу ТОВ «Агро-Плюс»передоплату в сумі 36263,00 грн. з каси підприємства. На дату проведення перевірки сума не стягнутої кредиторської заборгованості ТОВ «Бел-Крим»перед ТОВ «Агро-Плюс»склала 133022,42 грн. З метою підтвердження взаємовідносин ТОВ «Бел-Крим»та ТОВ «Агро-Плюс»на адресу Дніпропетровської МДПІ направлено запит на проведення зустрічної перевірки ТОВ «Агро-Плюс». Однак, згідно отриманої відповіді ТОВ «Агро-Плюс»ліквідовано в зв'язку з банкротством з 21.05.2007. На підставі цього Інспекція робить висновок про порушення позивачем пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», що спричинило заниження валового доходу.

Крім того, в ході перевірки було встановлено, що в порушення вимог пп.4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ТОВ «Бел-Крим»не утримано податок з доходів фізичних осіб з коштів у сумі 8675,50 грн., перерахованих з розрахункового рахунку підприємства в грудні 2005 року в оплату товарів (послуг), які придбані позивачем для використання особою іншою ніж платник податку, тобто ТОВ «Бел-Крим».

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: - суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; - суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпункт 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлює, що безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлений статтею 111 Цивільного кодексу України, а саме: юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Тобто якщо підприємство кредитор ліквідується без визнання правонаступництва, то господарське зобовязання боржника відносно погашення перед кредитором заборгованості припиняється, що є підставою для включення боржником суми боргу, стягувач за якою ліквідований без правонаступництва, до валового доходу в тому податковому періоді, на який припадає дата внесення до державного реєстру запису про ліквідацію юридичної особи кредитора. Як свідчать матеріали справи кредитор позивача ТОВ «Агро-Плюс»ліквідований в звязку з банкрутством з 21.05.2007.

Отже, сума кредиторської заборгованості ТОВ «Бел-Крим»перед іншої юридичною особою ТОВ «Агро-Плюс», яка припинила своє існування як юридична особа, на підставі пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»включається до складу валових доходів ТОВ «Бел-Крим». При цьому, ТОВ «Бел-Крим»повинно одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару (отриманої послуги), оскільки ним фактично не понесені витрати по компенсації вартості цього товару (послуги).

Стосовно визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб судова колегія вважає необхідним зазначити наступне. Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з п.п. 4.2.9 п. 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Підпункт 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначає, що додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п.8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Матеріали справи (акт перевірки Інспекції) свідчать, що ТОВ «Бел-Крим»не був утриманий податок з доходів фізичних осіб з коштів в сумі 8675,50 грн., перерахованих з рахункового рахунка позивача у грудні 2005р. за оплату котла ЕСО 3240 Fі турбо та сантехматеріалів для установки котла, які були придбані у ПМП «Шелдан». Згідно листа ВАТ «Севастопольгаз»від 23.06.2008 зазначений котел ЕСО 3240 Fі турбо був встановлений 28.12.2005 за адресою: АДРЕСА_2 у квартирі, що належить ОСОБА_4

Однак, доказів використання придбаного котла у господарської діяльності ТОВ «Бел-Крим», його купівлю ОСОБА_4 за власні кошти, укладення договору купівлі-продажу котла, представником позивача ТОВ «Бел-Крим»суду не надано.

Тобто позивачем не дотримані умови Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які повязує можливість включення понесених витрат в зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку до складу валових витрат, та встановлюють необхідність своєчасного утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Отже, висновки відповідача про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб, підтверджуються матеріалами справи та відповідають законодавству. За цих обставин відмова в задоволенні позовних вимог є обґрунтованою.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Крим»залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.07.2009 по справі №2а-775/09/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 лютого 2010 р.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис Н.П.Горошко підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва