Ухвала суду № 9630235, 10.02.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2010 р.Справа № 22-а-9478/08 Категорія: 2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Шляхтицького О.І.

Крусяна А.В.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 року по справі за адміністративним позовом Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн»у вигляді ТОВ до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2008 року Спільне українсько-англійське підприємство «Панком-Юн»у вигляді ТОВ звернулося до з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, мотивуючи його тим, що у лютому-квітні 2008 р. Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси проводилась планова виїзна документальна перевірка Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, за наслідками якої було складено акт № 4145/23-1/22447150 від 18.04.2008 року. На підставі цього Акту відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 005012310/0 від 08.05.2008 року, яким визначив позивачу суму - податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 197 777 грн. (у тому числі 163 044 грн. за основним платежем та 34 733 грн. за штрафними санкціями) за допущені ним порушення підп. 4.1.6. п. 4.1. ст.4, п.5.1., підп. 5.5.1. п.5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач не згоден з зазначеним повідомленням-рішенням, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що має бути визнаним нечинним у судовому порядку.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень додатково пояснили, що сторони по договору від 31.12.2001 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Азовкабель-Приват», відповідно до діючого законодавства не можуть самостійно змінювати строк позовної давності, встановлений законом, у звязку з чим позивачем неправомірно було занижено суму валового доходу в 2007 році на 286 604 грн. З цих самих підстав позивачем СП ТОВ «Панком-Юн»неправомірно було віднесено до складу валових витрат вартість безоплатно отриманих товарів, а саме кабельно-проводникової продукції, отриманої від ТОВ «Азов Кабель Приват»за зазначеним договором в сумі 238 837 грн. Також представники відповідача пояснили, що СП ТОВ «Панком-Юн»помилково було віднесено до складу валових витрат відсотки за користування кредитом в сумі 81 910, 05 грн., отриманим згідно договору іпотечного кредиту № 05-01-16/439 від 28.11.2007 року з акціонерним комерційно промислово-інвестиційним банком ЗАТ м. Київ у сумі 3 891 420 доларів США на придбання дворівневих житлових квартир № 28, 29, 30, 31, 32, 33 загальною площею 1517, 1 кв.м., що розташовані на 8-9 поверхах, одинадцять парковочних місць в приміщенні підземної стоянки та технічне приміщення загальною площею 80 кв.м., що будуються за будівельною адресою: м. Одеса, провулок Віце Адмірала Жукова, № 17-19 по договору про дольову участь у будівництві № 48 від 30.11.2005 року, укладеного між ТОВ «Південбудінвест»та СП ТОВ «Панком-Юн», оскільки відповідно до довідки органу статистики № 5349 від 18.07.2006 року види діяльності позивача також не передбачають будівництво чи участь в будівництві житла. З цих самих підстав позивачем також були неправомірно віднесені до валових витрати на оплату послуг нотаріуса. З зазначених підстав представники відповідача вважали позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 005012310/0 від 08.05.2008 року.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси на вищезазначене судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій вказується, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; судом неправильно встановлені обставини справи, невсебічно та необєктивно досліджені докази. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що у лютому-квітні 2008 р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси була проведена планова виїзна документальна перевірка Спільного українсько-англійського підприємства «Панком-Юн»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, за наслідками якої було складено акт №4145/23-1/22447150 від 18.04.2008р.. На підставі цього акту відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №005012310/0 від 08.05.2008р., яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 197 777грн. (у тому числі 163 044 грн. за основним платежем та 34 733 за штрафними санкціями) за допущені ним порушення підп. 4.1.6. п. 4.1. ст.4, п.5.1., підп. 5.5.1. п.5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на стор. 32 акту, абзац 10, зазначено, що «в порушення п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»... СП TOB «Панком-Юн»до складу валового доходу не віднесена сума заборгованості за кабельно-проводникову продукцію, що залишилася несплаченою після закінчення строку позовної давності по підприємству TOB «Азов Кабель Приват»яка виникла 01.12.2004р. (рахунок від 01.12.2004 року), що занизило суму валового доходу в 2007 на 286604 грн.».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи вбачається, що 31.12.2001р. між позивачем та TOB «Азовкабель-Приват»було укладено договір, за умовами якого TOB «Азовкабель-Приват»поставило позивачу товар. Початковими умовами договору строк виконання позивачем зобов'язання з оплати отримано товару обумовлювався моментом виставлення TOB «Азовкабель-Приват»рахунку на оплату, період з моменту укладення договору і до 27.12.2003р. TOB «Азовкабель-Приват»не виставив позивачу жодного рахунку на оплату отриманого товару і не вимагало оплати в будь-якій іншій формі. 27.12.2003р. між позивачем та TOB «Азовкабель-Приват»було укладено додаткову угоду договору № 291 від 31.12.2001р., згідно якої п.2.1. Договору викладається в новій редакції: «плата за товар за даним Договором здійснюється Замовником в строк до 31 грудня 2009 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку Постачальника».

Відповідно до вимог ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплив строку виконання.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на момент розгляду справи строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару ще не наступив, а строк позовної давності кредиторської заборгованості позивача не починав збігати. З огляду на це, у СП «Панком-Юн»не було законних підстав відносити вказану кредиторську заборгованість у сумі 286 604грн. до складу валового доходу, а тому висновки відповідача про порушення позивачем підп. 4.1.6. п.4.1. ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є хибними.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на стор. 34 акту (п.3) зазначено, що «в порушення п.5.1. ст. 5 Закону України «П оподаткування прибутку підприємств»... СП TOB «Панком-Юн»віднесло до складу валових витрат: ... вартість безоплатно отриманих товарів (кабельно-проводникової продукції) від TOB «Азов Кабель Приват»... в сумі 238837 грн. (без податку на додану вартість), яка виникла в грудні 2004р. залишилась не стягнутою після закінчення строку позовної давності».

Зазначені висновки відповідача необґрунтовані, оскільки отриманий позивачем товар не є безоплатним, і позивач правомірно відніс ці витрати до валових на підставі підп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до вимог яких датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що стала раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дня оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на стор. 34 акту (п.3) також зазначено, що «в порушення п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»... СП TOB «Панком-Юн»віднесло до складу валових витрат вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг по кредиторській заборгованості, яку підприємством самостійно визнано-заборгованістю по якій минув строк позовної давнини в сумі 22 493 грн.».

Колегія суддів встановила, що зазначені товари, роботи і послуги були отримані позивачем по оплатним договорам, що передбачають грошову компенсацію їх вартості, а тому не є та не можуть бути безоплатними. Позивач правомірно, на підставі підп. 11.2.1. п.11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відніс їх вартість до складу валових витрат по першій з подій - даті оприбуткування (для товарів), та даті фактичного отримання (для робіт та послуг). При цьому діюче законодавство, у тому числі і Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств") не передбачає норми, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, робіт і послуг, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог підп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 цього Закону.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у СП «Панком-Юн»не було законних підстав для зменшення валових витрат на 22 493 грн. - вартість товарів, робіт та послуг, попередньо віднесену до валових витрат по першій з подій. Отже, висновок відповідача про порушення позивачем п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на стор. 34 Акту зазначено, що «в порушення п.п. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону У «Про оподаткування прибутку підприємств»... СП TOB «Панком-Юн»до складу валових витрат віднесені відсотки за користування кредитом в сумі 81 909,05 грн. згідно договору іпотечного кредиту № 05-01-16/439 від 28.11.2007року з акціонерним комерційно промислово-інвестиційним банком ЗАТ м. Київ у сумі 3891420 доларів США на придбання дворівневих житлових квартир № 28, 29, 30, 31, 32, 33 загальною площею 1517,1 кв.м., що розташовані на 8-9 поверхах, одинадцять парковочних місць в приміщенні підземної стоянки та технічне приміщення загальною площею 80 кв.м., що будуються за будівельною адресою м. Одеса, провулок Віце Адмірала Жукова, № 17-19 по договору про дольову участь у будівництві № 48 від 30.11.2005р., укладеного між TOB «Південбудінвест»та СП TOB «Панком-Юн», оскільки це не пов'язано з веденням господарської діяльності.

Згідно з вимогам підп. 5.5.1. п.5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку».

Згідно вимогам ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки цивільну правоздатність, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати пише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до вимог п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»«господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Зі статуту СП TOB «Панком-Юн»вбачається, що інвестиційна діяльність та будівництво є одним з видів господарської діяльності позивача. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач планує використовувати нерухоме майно у своїй господарській діяльності з метою отримання доходу одним з наступних способів: використання для розміщення офісу підприємства, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників СП «Панком-Юн».

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного до висновку про те, що витрати, пов'язані з нарахуванням та виплатою процентів за кредитним договором № 05-01/16/439 від 28.11.2007р., були здійснені у зв'язку із веденням господарської діяльності підприємства, і позивач правомірно відніс ці витрати у сумі 81910,05 грн. до складу валових витрат, а тому висновок відповідача про протиправне завищення позивачем суми валових витрат на 81 910 грн. є помилковим.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи представників відповідача про те, що довідкою Головного управління статистики в Одеській області №5349 від 18.07.2006 року не передбачені такі види діяльності позивача як інвестиційна та будівництво, є безпідставними, оскільки види господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності встановлюються статутом цього суб'єкта та діючим законодавством, а довідкою органу статистики.

Також суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи представників відповідача про наявність сумнівів щодо використання в майбутньому зазначеного нерухомого майна для господарської діяльності позивача, як на підставу донарахування податку, оскільки дії та рішення суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватися на наявності сумнівів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є помилковими висновки відповідача про неправомірність віднесення позивачем на валові витрати вартості послуг нотаріуса за нотаріальне посвідчення іпотечного договору майнових прав № 05-01-16/440 від 28.11.2007 року на забезпечення вимоги АКБ «Промінвестбанк», що випливає з договору іпотечного кредиту № 05-01-16/439 від 28.11.2007р., укладеного між АКБ «Промінвестбанк»та позивачем. При цьому, як було встановлене судом вище, отримання позивачем кредиту за договором про іпотечний кредит № 05-01-16/439 від 28.11.2007р., безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю, а згідно ст. 18 Закону України «Про іпотеку»іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, приймаючи рішення про нарахування позивачу податного зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 197 777грн. (у тому числі 163 044 грн. за основним платежем та 34 733 за штрафними санкціями), відповідач діяв не на підставі закону, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12.02.2010 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький