Ухвала суду № 9629752, 20.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1845/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Малиніна В.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року Коростенське УВП УТОС звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області № 0000732301/0 від 08 жовтня 2008 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 172366 грн. 00 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Коростенська ОДПІ Житомирської області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову з задоволені позову Коростенського УВП УТОС. Свої вимоги обґрунтовує те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що контрагент позивача МПП «Фортуна» не є виробником придбаного Коростенським УВП УТОС товару та не надало підтверджуючих документів, які б підтверджували факт придбання товарів у постачальників.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку в судове засідання свого представника не забезпечив.

Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням Коростенської ОДПІ Житомирської області № 0000732301/0 від 08 жовтня 2008 року позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 172366 грн. 00 коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту Коростенської ОДПІ Житомирської області № 186/23-01/03967636 від 30 вересня 2008 року про результати невиїзної документальної перевірки Коростенського УВП УТОС з питань правових відносин з МПП «Фортуна» за липень 2007 року.

Згідно висновку наведеного акту позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування за вказаний період та на зазначену суму.

В обґрунтування такого висновку Коростенська ОДПІ Житомирської області зазначає, що податковий кредит на суму 172366 грн. 00 коп. позивачем було сформовано за рахунок податкових накладних, виданих МПП «Фортуна» у звязку із оплатою позивачем договору купівлі-продажу. Вказаний субєкт господарювання є посередником в ланцюзі операцій купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, що були предметом договорів, укладених з позивачем. Перевірити факт виконання контрагентами по ланцюгу операцій купівлі-продажу своїх податкових зобовязань податковий орган не має можливості.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Коростенського УВП УТОС суд першої інстанції виходив з того, що виникнення права на відшкодування податку на додану вартість у позивача не повязане із виконанням іншими субєктами господарювання їхніх податкових зобовязань.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до пп. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум податку на додану вартість за серпень 2007 року слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті № 186/23-01/03967636 від 30 вересня 2008 року, про завищення сум податкового кредиту з посиланням на відсутність даних про факт придбання товарів МПП «Фортуна» у контрагентів, неможливість повести зустрічні перевірки по ланцюгу до виробника та перевірити дотримання контрагентами постачальників податкової дисципліни, зокрема, сплати до бюджету сум податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків зменшене бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи.

Разом з тим, виходячи з положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в судовому процесі підлягає встановленню факт використання позивачем товару у власній господарській діяльності, що, в свою чергу, потребує встановлення факту поставки такого товару позивачу.

Необхідність встановлення дійсності поставки обумовлена тим, що за змістом норми зазначеного підпункту право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачає реальну наявність предмета продажу (результату роботу, послуги), а не просте перерахування грошових сум між суб'єктами господарювання.

Колегією суддів встановлено, що договір купівлі-продажу, укладений між Коростенським УВП УТОС та МПП «Фортуна» не мають ознак безтоварності.

Позивачем до складу податкового кредиту за липень 2007 року було включено суму 172365 грн. 89 коп. на підставі податкової накладної № 310707-3 від 31 липня 2007 року.

Вказана податкова накладна була виписана МПП «Фортуна» за попередню оплату позивачем товару на суму 861829 грн. 40 коп.

Факт оплати Коростенським УВП УТОС вказаного товару підтверджується платіжними дорученнями № 480 від 03 липня 2007 року, № 481 від 03 липня 2007 року, № 482 від 03 липня 2007 року, № 547 від 20 липня 2007 року, № 548 від 20 липня 2007 року та № 549 від 20 липня 2007 року, копії яких приєднані до матеріалів справи.

На підтвердження того, що МПП «Фортуна» передало товар Коростенському УВП УТОС позивачем було надано суду завірені копії видаткових накладних № 050907-2 від 05 вересня 2007 року, № 270907-3 від 27 вересня 2007 року, № 280907-2 від 28 вересня 2007 року, № 261007-1 від 26 жовтня 2007 року та № 261007-2 від 26 жовтня 2007 року.

Крім того, виконання умов договору, укладеного між позивачем та МПП «Фортуна», та фактична оплата і поставка повару відповідачем не заперечується.

Таким чином, доводи відповідача про порушення позивачем правил формування податкового кредиту та обрахунку відшкодування податку на додану вартість колегією суддів визнані необґрунтованими, а інших обставин, які можуть бути підставою для зменшення позивачу суми відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року на суму 172365 грн. 89 коп. під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

З огляду на те, що відповідач, на якого у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доведення правомірності свого рішення, не надав суду переконливих доказів того, що позивач не має право на отримання відшкодування за серпень 2007 року у розмірі 172365 грн. 89 коп., колегія суддів вважає необхідним визнати податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області № 0000732301/0 від 08 жовтня 2008 року протиправним та скасувати.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Коростенської ОДПІ Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді В.В. Малинін

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 21 травня 2010 року.