Постанова № 9629750, 20.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-9057/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2010 р.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Малиніна В.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспект-житло» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними та скасування актів та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року ТОВ «Проспект-житло» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнень просило визнати нечинними та скасувати акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 44/15-243 від 13 січня 2009 року та акт позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 82/23/35385654 від 12 лютого 2009 року, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0000722320/0 від 19 лютого 2009 року та зобовязати відповідача надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 651616 грн. 00 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року позовні вимоги ТОВ «Проспект-житло» було задоволено в повному обсязі. Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ТОВ «Проспект-житло» і визнав нечинним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 000361520/0 від 16 січня 2009 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням ДПІ у м. Чернігові подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Проспект-житло». Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було подано Довідку щодо сум залишку відємного значення попередніх періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та Розрахунок суми бюджетного відшкодування з порушенням вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30 травня 1997 року. Також відповідач вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог ТОВ «Проспект-житло».

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Під час судового засідання представник відповідача заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволення посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові задовольнити частково, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ «Проспект-житло» згідно свідоцтва № 100070053 від 10 жовтня 2007 року є платником податку на додану вартість.

Також судом встановлено між ТОВ «Проспект-житло» та ВАТ «Черняхівське хімволокно» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. На виконання умов договору позивачем 19 жовтня 2007 року було сплачено ВАТ «Черняхівське хімволокно» 4000000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 666666 грн. 67 коп. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 03 від 19 жовтня 2007 року. У звязку з цим ВАТ «Черняхівське хімволокно» було видано позивачу податкову накладну № 6540 від 19 жовтня 2007 року.

ДПІ у м. Чернігові 13 січня 2009 року було проведено перевірку ТОВ «Проспект-житло», про що складено акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 44/15-243 від 13 січня 2009 року. Під час проведення перевірки було встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 641978 грн. 00 коп.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000361520/0 від 16 січня 2009 року, яким зменшено ТОВ «Проспект-житло» суму відшкодування податку на додану вартість на 641978 грн. 00 коп.

Також ДПІ у м. Чернігові було проведено перевірку позивача 12 січня 2009 року, про що складено акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Проспект-житло» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалася в період з 01 листопада 2007 року по 30 листопада 2007 року. Проведеною перевіркою було виявлено, що позивачем у довідці щодо сум залишку відємного значення попередніх періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду було невірно визначено звітні періоди, у яких виникли суми залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722320/0 від 19 лютого 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 9638 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Проспект-житло» суд першої інстанції виходив з того, що у позивача з листопада 2008 року виникло право заявляти до відшкодування суми податку на додану вартість. Закон України «Про податок на додану вартість» не містить в собі заборони на заявлення до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість сплачених платником податку у минулих періодах після виникнення у платника податку такого права на підставі пп. 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає у випадку, якщо субєкт підприємницької діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість не менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування. Також судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить в собі заборони на заявлення до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених платником податку у минулих періодах після виникнення у платника такого права на підставі пп. 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що Закон України «Про податок на додану вартість» повязує надання податковим органом органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню не лише з урахуванням обмежень права на отримання відшкодування податку на додану вартість, зазначених в пп. 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за умови існування обставин, викладених в пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону, але й з необхідність вчинення платником податку дій, наведених у пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Таким чином, отримання бюджетного відшкодування вимагає від платника податку також дотримання процедурних правил, таких як подання податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, оформлених у відповідності до вимог податкового законодавства. При цьому на податковий орган покладено обовязок перевірки правильності заявлених у декларації та заяві відомостей.

Так, згідно пп. 7.7.5. п. 7.7. Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну).

Згідно п. 3.3. Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» № 266 від 18 квітня 2008 року, метою проведення камеральної перевірки податкової звітності є виявлення та упередження на першій стадії можливих порушень податкового законодавства за рахунок застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності суб'єктів господарювання.

Як раніше зазначалося, під час проведення документальної невиїзної перевірки (камеральної) податкової декларації позивача працівниками відповідача було виявлено недоліки у її заповненні. У звязку з виявленими порушеннями ДПІ у м. Чернігові було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 82/23/35385654 від 12 лютого 2009 року, якою виявлено невірне визначення звітних періодів, у яких виникли суми залишку відємного значення попереднього податкового періоду.

У разі виявлення під час проведення перевірки порушень вимог закону податковим органом складається акт - службовий документ, який засвідчує факт проведення перевірки, документує виявлені порушення, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання та/або податкового кредиту, бюджетного відшкодування суб'єктами господарювання при застосуванні податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган ДПС.

У відповідності до ч. 2 п. 2.5 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.

Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав не передбачено.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що виявивши під час проведення перевірки порушення правил визначення періодів, у яких виникли суми залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду працівники ДПІ у м. Чернігові винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час апеляційного розгляду справи підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0000722320/0 від 19 лютого 2009 року колегією суддів не встановлено.

Оскільки не встановлено підстав для скасування рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування, у колегії суддів відсутні підстави для зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 651616 грн. 00 коп.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду від 20 травня 2009 року про задоволення позовних вимог ТОВ «Проспект-житло» в частині визнання нечинними та скасування акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 44/15-243 від 13 січня 2009 року та акту позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 82/23/35385654 від 12 лютого 2009 року колегія суддів керується наступним.

У ч. 1 ст. 2 КАС України визначено в якості завдань адміністративного судочинства, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За змістом вказаної норми судовому захисту підлягають право та інтерес, який був порушений субєктом владних повноважень.

Разом з тим, судом встановлено, що оскаржувані акти перевірки не містять обовязкових для позивача приписів, вказівок, вимог, зобовязань тощо та безпосередньо не впливають на права та інтереси ТОВ «Проспект-житло».

Крім того, згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Проте акт перевірки, як раніше зазначалося, є службовим документом, який засвідчує факт проведення перевірки, документує виявлені порушення, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання та/або податкового кредиту, бюджетного відшкодування суб'єктами господарювання при застосуванні податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган ДПС та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії.

В звязку з цим колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про скасування актів перевірки не підлягають розгляд у в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі за адміністративним позовом ТОВ «Проспект-житло» до ДПІ у м. Чернігові в частині вимог про визнання нечинними та скасування акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 44/15-243 від 13 січня 2009 року та акту позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 82/23/35385654 від 12 лютого 2009 року.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було зроблено висновок про необхідність виходу за межі позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 000361520/0 від 16 січня 2009 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Разом з тим, суду не надано повноважень виходити за межі предмету позову.

Колегія суддів вважає, що перевірка правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 000361520/0 від 16 січня 2009 року не є предметом розгляду даної справи.

Позивач не заявляв позовні вимоги про визнання вказаного податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування, обставини його винесення під час розгляду справи судом першої інстанції не досліджувалися та сторонами не доводилися.

За таких обставин скасування судом першої інстанції податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 000361520/0 від 16 січня 2009 року з посиланням на ч. 2 ст. 11 КАС України колегія суддів вважає порушенням норм Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові задовольнити частково, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року скасувати в частині та прийняти нове рішення, а в іншій частині закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспект-житло» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові в частині вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0000722320/0 від 19 лютого 2009 року та зобовязання Державної податкової інспекції у м. Чернігові надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 651616 грн. 00 коп. відмовити.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспект-житло» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові в частині вимог про визнання нечинними та скасування акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 44/15-243 від 13 січня 2009 року та акту позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість № 82/23/35385654 від 12 лютого 2009 року закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді В.В. Малинін

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 21 травня 2010 року.