Рішення № 96297039, 09.04.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3974/18

Провадження по справі № 2/635/1570/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Дзюба А.О.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

представники позивача – адвокат Мус Віктор Петрович, адвокат Дем`янець Яна Вікторівна,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – адвокат Санін Арсеній Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами,стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

12 червня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просило стягнути з останнього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за процентами за додатковою угодою №2 від 11 вересня 2007 року та додатковою угодою №3 від 11 вересня 2008 року до генерального договору №805/6/18/7-149 від 07 вересня 2007 року у розмірі 3297415,93 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 49462 гривні.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» укладений Генеральний договір №805/6/18/7-149 із загальним лімітом кредитування в сумі 9900000 гривень. 07 вересня 2009 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору кредиту, згідно з якою позивач зобов`язався надати відповідачу на умовах платності, забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру грошові кошти в сумі 120000 гривень зі сплатою 15,5 процентів річних. 21 жовтня 2008 року сторони уклали Додаткову угоду №4 до Договору кредиту, якою встановлено проценту ставку 19 процентів річних. 11 вересня 2007 року сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору кредиту, згідно з якою позивач зобов`язався надати відповідачу на умовах платності, забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру грошові кошти в сумі 3400000 гривень зі сплатою 15,5 процентів річних. 21 жовтня 2008 року сторони уклали Додаткову угоду №5 до Договору кредиту, якою встановлено ставку на рівні 19 процентів річних. 11 вересня 2008 року сторони уклали Додаткову угоду №3 до Договору кредиту, згідно з якою позивач зобов`язався надати на умовах платності, забезпечення, повернення, строковості та цільового характеру грошові кошти в сумі 530000 гривень зі сплатою 15,5 процентів річних. 21 жовтня 2008 року сторони уклали додаткову угоду №6 до Договору кредиту, якою встановлено процентну ставку на рівні 19 процентів річних. Відповідач, всупереч умовам кредитного договору та додаткових угод, взяті на себе зобов`язання по сплаті відсотків та погашення кредитних коштів не виконував, чим порушив умови Договору кредиту та укладених Додаткових угод, що призвело до виникнення заборгованості. Оскільки відповідач добровільно не вчиняв дій, спрямованих на погашення заборгованості, позивач був змушений вживати визначені законом дії для захисту своїх прав, зокрема: звернувся з позовом до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, за результатами розгляду якого було постановлено рішення №251/10 від 23 грудня 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ Фірма «Театральна» та ТОВ «Мерідіан-1» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договорам кредиту в сумі 11220295,11 гривень, 25000 гривень третейського збору; звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчих листів на виконання вищевказаного третейського суду. Оскільки рішення третейського суду ані в добровільному, ані в примусовому порядку виконано не було, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Фірма «Театральна» та «Мерідіан-1», як майнових поручителів, про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №805/13/18-5/7-914 від 07 вересня 2007 року та іпотечним договором №805/13/18-5/7-912 від 07 вересня 2007 року. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31 січня 2014 року в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за додатковою угодою №2 від 11 вересня 2007 року до Генерального договору №805/6/18/7-149 від 07 вересня 2007 року у розмірі 3702000 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на нежитлові приміщення 2-го поверху №1-5,7, частина №14 площею 47,3 кв.м. №19,29,30,37, ІІ, ІІІ, частини приміщення № IV площею 6,7 кв.м., загальною площею 622,5 кв.м. в літ. «А-2», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання вищевказаного рішення суду та згідно висновку про незалежну оцінку майна від 23 липня 2013 року, наданого суб`єктом оціночної діяльності ПП «Енергомакс» в рамках Звіту про незалежну оцінку вартості об`єктів нерухомого майна, іпотечне майно оприбутковано за вартістю 3702000 гривень. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2014 року в рахунок частково погашення заборгованості ОСОБА_1 за додатковою угодою №1 від 07 вересня 2007 року та додатковою угодою №3 від 11 вересня 2007 року до Генерального договору №805/6/18/7-149 від 07 вересня 2007 року у розмірі 12163000 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на нежитлові приміщення підвальної частини №50-52, 60-62, IV, 1-го поверху №13,15-25,27,35-40, V, VІ, VІІ, 2-го поверху №20,31-35, І, IV в літ «А-2» загальною площею 1429,3 кв.м., а також нежитлові приміщення 2-го поверху №9-11, 21, 22, 24, 27 в літ. «А-2» загальною площею 592,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання вищевказаного рішення суду та згідно висновку№662 ХНДІСЕ ім.засл.експ. М.С.Бокаріуса від 07 квітня 2014 року іпотечне майно оприбутковано за вартістю 9599775 гривень. Позивач просить звернути увагу суду на те, що вищевказане рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків було постановлено 23 грудня 2011 року, тоді як до господарського суду Харківської області ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся в 2013 році. Оскільки за вказаний період третейське рішення не було виконано ані добровільно, ані в примусовому порядку, позивач правомірно продовжував нараховувати відсотки за користування кредитними коштами і на момент оприбуткування іпотечного майна у вересні 2014 році, сума заборгованості відрізнялась від вказаної в третейському рішенні. Погашення заборгованості відповідача відбулось в черговості, визначеній Додатковими угодами до кредитного договору, зокрема п. 2.9. На сьогоднішній день основна заборгованість за Договором кредиту в повному обсязі не погашена, відповідач умови Договору кредиту добровільно не виконує, жодних заходів, спрямованих на погашення заборгованості не вживає, а тому позивач правомірно продовжує нараховувати плату за користування кредитним коштами. Таким чином, заборгованість відповідача за відсотками за період з 01 липня 2015 року 15 травня 2018 року, складає: прострочена заборгованість за відсотками за Додатковою угодою №2 склала 1606369,03 гривень, прострочена заборгованість за Додатковою угодою №3 – 1691046,90 гривень, що в загальній сумі складає 3 297 415,93 гривень.

Аргументи учасників справи.

15 січня 2021 року представником відповідача – адвокатом Саніним А.О. наданий відзив на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних обставин. Так, у судовому порядку було доведено той факт, що зобов`язання ОСОБА_1 по виплаті заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» було виконано у повному обсязі. Проте, 12 червня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з даним позовом. Разом з тим, підставою даного позову є заборгованість по процентам за додатковою угодою №2 від 11 вересня 2007 року та додатковою угодою №3 від 11 вересня 2008 року до генерального договору №805/6/18/7-149 від 07 вересня 2007 року у розмірі 3297415,93 гривень, а також витрати по сплаті судового збору. На даний час такої заборгованості не існує, а існує рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 грудня 2011 року між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Представник відповідача просив звернути суд увагу на те, що на сьогоднішній день існує правова позиція, викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц. Враховуючи викладене, вважає позовні вимоги позивача безпідставними, такими, що порушують норми цивільного законодавства.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2020 року замінено позивача у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» його правонаступником Акціонерним товариством «Альфа-банк»; підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Представник позивача – адвокат Мус В.П. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

07 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», надалі за текстом – Кредитор, та ОСОБА_1 , надалі за текстом – Позичальник, був укладений Генеральний договір №805/6/18/7-149, згідно якого Кредитор зобов`язався надавати Позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США, Євро, надалі за текстом - «Кредит», в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентним за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору, 9900000 (дев`ять мільйонів дев`ятсот тисяч) гривень, надалі за текстом – «Ліміт кредитування», на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит у строк та на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього Договору, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього Договору, та є його невід`ємною частиною. Відповідно до п. 3 вказаного договору, кредитування за цим договором здійснюється протягом періоду з 07 вересня 2007 року по 05 вересня 2017 року включно. Згідно статті 1 п. 1.3 Договору, кредит повинен бути повністю повернутий кредитору у кінцеві терміни, що зазначатимуться у додаткових угодах до Договору, але, в будь-якому разі, не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування. Відповідно до п. 2.1 Генерального договору, виконання зобоовязань позивачльника за договором забезпечується з поручителем – юридичною особою ТОВ «Мерідіан-1». Договір наступної іпотеки нежитлових приміщень підвальної частини №50-52, 60-62, IV, 1-го поверху №13,15-25,27,35-40, V, VІ, VІІ, 2-го поверху №20,31-35, І, IV в літ «А-2» загальною площею 1429,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заставною вартістю 9236398 гривень та іпотеки нежитлових приміщень 2-го поверху №9-11, 21- 24. 27, 36, частина прим. №14 пло 8,4 кв.м. в літ. А-2 загальною площею 609,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 4002680 гривень, загальна вартість предмету іпотеки 13239078 гривень. Договір поруки з поручителем – юридичною особою ТОВ Фірма «Театральна». Договір наступної іпотеки нежилого приміщення 2-го поверху №1-5,7, частина №14 пл. 47,3 кв.м., №19,29,30,37, ІІ, ІІІ, частина №IV пло. 6,7 кв.м., загальною площею 622,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 4086710 гривень.

Пунктами 4.2, 4.3.7 Генерального договору встановлене право кредитора за наявності підстав, передбачених п.п. 4.2.3, в тому числі вимагати повернення в повному обсязі кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями.

За змістом п. 7.1 Генерального договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

27 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», надалі за текстом – Кредитор, та ОСОБА_1 , надалі за текстом – Позичальник, було укладено Додаткову угоду №1 до Генерального договору від 07.09.2007 №805/6/18/7-149, згідно якої Кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 1200000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, надалі за текстом «Кредит», зі сплатою 15,5 (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом «Тарифи», та порядком повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 11009,00 (одинадцять тисяч дев`ять) гривень, не пізніше 5 числа, кожного місяця, починаючи з вересня 2008 року, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом в сумі 11028,00 (одинадцять тисяч двадцять вісім) гривень, не пізніше 5 вересня 2017 року, на умовах визначених цим Договором. При цьому, у разі, якщо день повернення Кредиту припадає на неробочий день Кредитора, то днем повернення Кредиту вважається попередній робочий день Кредитора.

11 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», надалі за текстом – Кредитор, та ОСОБА_1 , надалі за текстом – Позичальник, було укладено Додаткову угоду №2 до Генерального договору від 07.09.2007 №805/6/18/7-149, згідно якої Кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 3400000,00 (три мільйони чотириста тисяч) гривень, надалі за текстом «Кредит», зі сплатою 15,5 (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом – «Тарифи», та порядком повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 31193,00 (тридцять одна тисяча сто дев`яносто три) гривні, не пізніше 5 числа, кожного місяця, починаючи з вересня 2008 року, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом в сумі 31156,00 (тридцять одна тисяча сто п`ятдесят шість) гривень, не пізніше 05 вересня 2017 року, на умовах визначних цим Договором. При цьому, у разі, якщо день повернення Кредиту припадає на неробочий день Кредитора, то днем повернення Кредиту вважається попередній робочий день Кредитора.

11 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», надалі за текстом – Кредитор, та ОСОБА_1 , надалі за текстом – Позичальник, було укладено Додаткову угоду №3 до Генерального договору від 07.09.2007 №805/6/18/7-149, згідно якої Кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом «Кредит», на умовах визначених цим Договором. Надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо – «Транш», а у сукупності – «Транші», зі сплатою 15,5 (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, який є невід`ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом – «Тарифи», в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника за Кредитом, в сумі 5300000,00 (п`ять мільйонів триста тисяч) гривень з наступним порядком надання Траншів Кредиту, а саме до вересня 2008 року. Повернення Кредиту буде здійснюватися рівними частинами, в сумі 48624,00 (сорок вісім тисяч шістсот двадцять чотири) гривні, не пізніше 5 числа, кожного місяця, починаючи з вересня 2008 року, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом в сумі 48608,00 (сорок вісім тисяч шістсот вісім) гривень не пізніше 05 вересня 2017 року на умовах, визначених цим Договором.

21 жовтня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», надалі за текстом – Кредитор, та ОСОБА_1 , надалі за текстом – Позичальник, було укладено Додаткову угоду №4 до Генерального договору від 07.09.2007 №805/6/18/7-149, згідно якої внесено зміни до додаткової угоди №1 від 07.09.2007 в рамках Генерального договору №805/6/18/7-149 від 07.09.2007, надалі за текстом – «Договір», наступного змісту: викласти п.п. 1.1. Статті 1 Договору в новій редакції:

«1.1. Кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 1200000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, надалі за текстом «Кредит», зі сплатою 15,5 (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, а з 21.10.2008 року – 19,0 (дев`ятнадцять) процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом «Тарифи», та порядком повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 11009,00 (одинадцять тисяч дев`ять) гривень, не пізніше 5 числа, кожного місяця, починаючи з вересня 2008 року, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом в сумі 11028,00 (одинадцять тисяч двадцять вісім) гривень, не пізніше 5 вересня 2017 року, на умовах визначених цим Договором. При цьому, у разі, якщо день повернення Кредиту припадає на неробочий день Кредитора, то днем повернення Кредиту вважається попередній робочий день Кредитора.».

21 жовтня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», надалі за текстом – Кредитор, та ОСОБА_1 , надалі за текстом – Позичальник, було укладено Додаткову угоду №5 до Генерального договору від 07.09.2007 №805/6/18/7-149, згідно якої внесено зміни до додаткової угоди №2 від 11.09.2007 в рамках Генерального договору №805/6/18/7-149 від 07.09.2007, надалі за текстом – «Договір», наступного змісту: викласти п.п. 1.1. Статті 1 Договору в новій редакції:

«1.1. Кредитор зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 3400000,00 (три мільйони чотириста тисяч) гривень, надалі за текстом «Кредит», зі сплатою 15,5 (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, а з 21.10.2008 року – 19,0 (дев`ятнадцять) процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом – «Тарифи», та порядком повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 31193,00 (тридцять одна тисяча сто дев`яносто три) гривні, не пізніше 5 числа, кожного місяця, починаючи з вересня 2008 року, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом в сумі 31156,00 (тридцять одна тисяча сто п`ятдесят шість) гривень, не пізніше 05 вересня 2017 року, на умовах визначних цим Договором. При цьому, у разі, якщо день повернення Кредиту припадає на неробочий день Кредитора, то днем повернення Кредиту вважається попередній робочий день Кредитора. ».

21 жовтня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», надалі за текстом – Кредитор, та ОСОБА_1 , надалі за текстом – Позичальник, було укладено Додаткову угоду №6 до Генерального договору від 07.09.2007 №805/6/18/7-149, згідно якої внесено зміни до додаткової угоди №2 від 11.09.2007 в рамках Генерального договору №805/6/18/7-149 від 07.09.2007, надалі за текстом – «Договір», наступного змісту: викласти п.п. 1.1.1. Статті 1 Договору в новій редакції:

«Надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо – «Транш», а у сукупності – «Транші», зі сплатою 15,5 (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, а з 21.10.2008 року – 19,0 (дев`ятнадцять) процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, який є невід`ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом – «Тарифи», в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника за Кредитом, в сумі 5300000,00 (п`ять мільйонів триста тисяч) гривень з наступним порядком надання Траншів Кредиту, а саме до вересня 2008 року».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31 січня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Театральна» про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Театральна", в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за додатковою угодою № 2 від 11.09.2007 до Генерального договору № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 в розмірі 3702000,00 гривень, шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нежитлові приміщення 2-го поверху №1-5, 7, частина №14 пл. 47,3 кв.м., №19, 29, 30, 37, II, III, частини приміщення № ІV пл.6,7 кв.м., загальною площею 622,5 кв.м. в літ "А-2", розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23 квітня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-1» про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Меридіан-1», в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за додатковою угодою № 1 від 11.09.2007 до Генерального договору № 805/6/18/7-149 від 07.09.2007 в розмірі 12163000,00 гривень, шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нежитлові приміщення підвальної частини № 50-52, 60-62, ІV, 1-го поверху № 13, 15-25, 27, 35-40, V, VІ, VІІ, 2-го поверху № 20,31-35, І, ІV в літ. "А-2", загальною площею 1429,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення 2-го поверху № 9-11, 21, 22, 24, 27 в літ. "А-2", загальною площею 592,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Початкову ціну продажу предмету іпотеки встановлено в розмірі 9599775,00 гривень згідно висновку № 662 Харківського науково-дослідного інституту ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса , складеного 07.04.2014 року.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 грудня 2011 року частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Театральна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан - 1» про стягнення заборгованості. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Театральна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан - 1» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договорах кредиту в сумі 11220295 (одинадцять мільйонів двісті двадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 57 копійок.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року виконавчий лист №2604/6072/12, виданий 27 листопада 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ Фірма «Театральна» та ТОВ «Мерідіан-1» заборгованості по договорах кредиту в сумі 11220295,57 гривень та витрат, пов`язаних з вирішенням спору визнаний таким, що не підлягає виконанню. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року залишено без змін.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором №805/6/18/7-149-2 від 11 вересня 2007 року, відповідно до якого сума заборгованості за відсотками за період з 01 липня 2017 року по 15 травня 2018 року склала 1606369,03 гривень, за кредитним договором №805/6/18/7-149-3 від 11 вересня 2007 року за період з 01 липня 2017 року по 15 травня 2018 року – 1691046,90 гривень.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

За змістом положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити йому суму боргу та проценти від простроченої суми.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при асоціації Українських банків від 23 грудня 2011 року частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Театральна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан - 1» про стягнення заборгованості. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Театральна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан - 1» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договорах кредиту в сумі 11220295 (одинадцять мільйонів двісті двадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 57 копійок. Як вбачається зі змісту вказаного рішення суду, предметом позову під час розгляду Третейським судом вимог АКБ СР «Укрсоцбанк», була в тому числі заборгованість за кредитним договором, зокрема Додатковою угодою №2 та Додатковою угодою №3, заборгованість по процентам за якими просить позивач стягнути у даному позові. Так, Третейський судом було встановлено, що кредитор скористався своїм правом щодо дострокового стягнення суми заборгованості та, встановивши неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами (додатковою угодою №2 та додатковою угодою №3), стягнув за ними суму кредиту та процентів за кредитом.

Отже, звернувшись до суду до позичальника з вимогою про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, Банк змінив порядок, умови і строк виконання зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту з нарахованими відсотками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до позичальника з вимогою про дострокове виконання кредитного договору.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи надані суду докази та дії банку, направлені на погашення кредитної заборгованості, суд прийшов до висновку, що після звернення до Третейського суду із позовом щодо стягнення заборгованості за кредитом та процентами, банк втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків згідно з умовами кредитного договору, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами поза строком дії кредитного договору не передбачено.

З урахуванням зміни строку виконання зобов`язання за кредитним договором, правових підстав для стягнення зазначеної позивачем заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1606369,03 гривень за Додатковою угодою №2 та 1691046,90 гривень за Додатковою угодою №3, що нарахована за період з 01 липня 2015 року по 15 травня 2018 року, немає.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 31 січня 2019 року у справі № 383/869/14

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Позивач із вимогою щодо стягнення процентів в порядку ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, не звертався, матеріали справи не містять також розрахунку таких сум, тоді як розрахунок заборгованості за кредитом, який долучений позивачем до позовної заяви містить лише розрахунок заборгованості по відсоткам, нарахованим на строкову заборгованість за процентною ставкою 19%, яка встановлена умовами договору в порядку ст. 1048 ЦК України. Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій ненаежного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів за правомірне користування кредитними коштами, однак таких вимог банк не заявляє, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вищевказані висновки повністю узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №175/4753/15-ц, Верховним Судом в постанові від 31 січня 2019 року у справі № 383/869/14.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що як вже зазначалось раніше, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року виконавчий лист №2604/6072/12, виданий 27 листопада 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ Фірма «Театральна» та ТОВ «Мерідіан-1» заборгованості по договорах кредиту в сумі 11220295,57 гривень та витрат, пов`язаних з вирішенням спору визнаний таким, що не підлягає виконанню. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року та Постановою Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року встановлено, що зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» були виконанні за рахунок звернення стягнення на майно іпотечних поручителів ТОВ "Мерідіан - 1" та ТОВ фірма "Театральна" відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2014 року № 922/3351/13 та рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2014 року № 922/3350/13. Так, за виконавчим листом №2604/6072/12, виданим Дніпровським районним судом м. Києва загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ТОВ Фірми «Театральна» та ТОВ «Мерідіан-1» склала 11246010,17 гривень, а визнане за ПАТ «Укрсоцбанк» іпотечне майно було оприбутковано за вартістю 13301775 гривень, що свідчить про виконання зобов`язання заявника перед банком за Генеральним договором №805/6/18/7-149. Іпотечне майно повністю забезпечило вимоги ПАТ «Укрсоцбанк». Крім того, ПАТ «Укрсоцбанк» звернув стягнення не лише на нерухомість, але і на все обладнання.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, не зважаючи на постановлення ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року та Постанови Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року, банк продовжує нарахування відсотків за кредитним зобов`язанням, яке фактично припинено.

Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1,6,7 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що: іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Слід звернути увагу на ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);

спосіб реалізації предмета іпотеки;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» відповідно до п. 2.4.3 іпотечного договору № 805/13/18/-5/7-912, укладеного з ТОВ «Мерідіан -1» та іпотечного договору № 805/13/18/-5/7-914, укладеного з ТОВ фірма «Театральна» від 07.09.2007 року реалізувало своє право звернути стягнення на предмети іпотеки для задоволення вимог, що забезпечені такою іпотекою.

ПАТ «Укрсоцбанк» отримало судові рішення про звернення на свою користь іпотечного майна, належного ТОВ фірма «Театральна» та ТОВ «Мерідіан-1», які є іпотечними поручителями ОСОБА_1 і несуть солідарний обов`язок.

Іпотечне майно повністю забезпечило вимоги ПАТ «Укрсоцбанк». При цьому, згідно ст.2 кредитного договору вартість іпотеки складала 17 295 758 грн., а згідно п.2.4.5 іпотечних договорів переоцінка могла здійснюватися лише за погодженням з іпотекодавцями. ПАТ «Укрсоцбанк» за погодженням до іпотекодавців не звернувся та оприбуткував іпотечне майно без погодження іпотекодавців вартістю 13 301 775 гривень.

За умовами ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З відповіді ПАТ «Укрсоцбанк» від 29 січня 2018 року № 18.1-186/96-829 вбачається, що банк набув майна солідарних боржників (іпотечних поручителів) на загальну суму 13 301 775 гривень, що із залишком перекриває суму зазначену в рішенні Постійно діючого третейського суду від 23 грудня 2011 року та у виконавчому документі.

Згідно ч.4 ст.543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16, стягнення з кожного з солідарних боржників повної суми боргу не відповідає ані суті солідарної відповідальності, ані принципам справедливості, добросовісності, розумності.

При цьому такі принципи як справедливість, добросовісність та розумність визначені як основні засади цивільних зобов`язань в цілому (ст.509 ЦК України).

Отже, Постановою Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року, яка набрала законної сили, були встановлені факти, які не потребують їх доказуванню в інших справах, тобто такі факти є преюдиціально встановленими.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин,які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду -на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду,обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. (Вищий господарський суд України від 22 лютого 2017 року, справа № 927/788/16, ЄДРСРУ № 64949472).

Між тим необхідно вказати, що преюдиційним може бути судове рішення, навіть для учасників провадження, де суб`єктний склад сторін не є повністю тотожнім, однак чітко стосується конкретного учасника або встановлює певну обставину (Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-490цс17).

Щодо судових витрат

Згідно платіжного доручення №0000468508 від 31 травня 2018 року, ПАТ «Укрсоцбанк» за пред`явлення вказаного позову був сплачений судовий збір у розмірі 49462 гривень. У зв`язку з відмовою у задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд залишає судові витрати за позивачем.

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження – 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 09 квітня 2021 року.

Суддя Т.В. Бобко