Постанова № 9629081, 03.12.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.12.2007 р. № 7/154

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді АрсірійР.О. при секретарі судового засідання Гончаренко С.В. вирішив адміністративну справу

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

доСпеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Представники:

від позивачаКалініченко Л.І., за довіреністю

Луцюк С.С., за довіреністю

від відповідача

від третьої особиБілоноженко М.А., за довіреністю

ОСОБА_4, за довіреністю

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 30.07.2007р. №0000214110/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту ПДВ, сплачений у складі вартості придбаної у березні 2007 року під час здійснення операцій з придбання електроенергії та її подальшого експорту, оскільки такі витрати підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними. Крім того, позивач придбану у ДП “Енергоринок” електроенергію в подальшому реалізував на експорт до Молдови (контракт від 20.05.2005р. № 44/1-65) та Польщі (контракт від 14.06.1996р. № 44/2-382) отримавши за даними операціями доход.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ДПЗД “Укрінтеренерго” проводило збиткові операції по деяким зовнішньоекономічним контрактам, що суперечить вимогам п.1.32 ГК України та ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким визначено, що господарська діяльність діяльність, направлена на отримання доходу, що призвело до порушення п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено перевірку позивача Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (код за ЄДРПОУ 19480600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 532/41-10/19480600 від 13.06.2007р., в якому встановлено, що позивач у березні 2007 року в порушення вимог п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту березня 2007 року суму 11000,26 грн. і тим самим завищив на 11000,26 грн. суму податкового кредиту березня 2007 року, що призвело до порушення вимог п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В подальшому Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 627/41-10/19480600 від 20.07.2007р. (далі акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2007р. № 0000214110/0, яким згідно п.п. “б” п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено порушення п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у звязку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 11000,26 грн.

У висновку акта перевірки на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, зазначено, що в порушення вимог п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на суму 11000,26 грн. про що зазначено в акті від 13.06.2007р. № 532/41-10/19480600.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведених перевірок відповідач дійшов висновку, що від здійснення операцій з придбання у ДП “Енергоринок” електроенергії, яку в подальшому було експортовано за межі митної території України, позивач у березні 2007 року доход не отримав, що суперечить вимогам п.1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Тобто позивач включив до складу валових витрат валові витрати на придбання у березні 2007 року електроенергії (яка була продана без одержання доходу) на суму 55001,32 грн., що є витратами не повязаними із веденням підприємством господарської діяльності і не повинні включатися до валових витрат.

У звязку з викладеними обставинами, в акті зазначено, що згідно з даними податкової декларації з ПДВ платника за квітень 2007 року та додатка 3 до декларації “Розрахунок суми бюджетного відшкодування” ДПЗД “Укрінтеренерго”, враховуючи дані перевірки показників податкової декларації з ПДВ за березень 2007 року, наведені в акті від 13.06.2007р. №532/41-10/19480600 позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на суму 11000,26 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, у перевіреному періоді ДПЗД“Укрінтеренерго” здійснювало закупівлю у ДП “Енергоринок” електричної енергії по договорам від 31.10.2002 року № 44/1-184/1191/01, від 28.12.2005 року № 44/2-140/3120/01, від 05.04.2002 року № 44/1-85/1032/01, від 06.11.2006 року № 44/1-63/3639/02.

Позивачем у березні 2007 року для подальшого експорту придбано 1111214,409тис.кВт.год електричної енергії, вартість якої, згідно з умовами договору, включає в себе послуги з транспортування, - на загальну суму 187418964,17 грн. (без ПДВ), ПДВ 37483792,83 грн.

По зазначених господарських операціях ДП “Енергоринок” видало позивачу податкові накладні:

№ 313 від 31.03.2007р. на суму 29638305,24 грн., ПДВ 5927661,05 грн., загальна сума з ПДВ 35565966,29 грн.;

№ 314 від 31.03.2007р. на суму 32867815,40 грн., ПДВ 6573563,08 грн., загальна сума з ПДВ 39441378,48 грн.;

№ 316 від 31.03.2007р. на суму 18240219,36 грн., ПДВ 3648043,87 грн., загальна сума з ПДВ 21888263,23 грн.;

№ 317 від 31.03.2007р. на суму 106672624,17 грн., ПДВ 21334524,84 грн., загальна сума з ПДВ 128007149,01 грн., суму ПДВ по яких було включено до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Придбаний товар (електрична енергія) в подальшому був експортований позивачем по зовнішньоекономічним контрактам від 20.05.2005р. № 44/1-65, покупець фірма ПП“ENERGOCOM”, МД 2012, (Кишенів, вул. В. Олександрі, 78, Молдова) та від 14.06.1996р. № 44/2-382, покупець фірма “Zomar s.a.”, 22-100, (м. Хелм, вул. Станіслава Монюські, 3, Польща).

Крім того, в таблиці на 11 сторінці акта перевірки від 13.06.2007р. № 532/41-10/19480600 відповідач зазначив:

-за договором № 44/1-65 від 20.05.2005р. обєм продажу по ВМД, придбаної у ДП“Енергоринок” електричної енергії, становить 29757930,68 грн., розмір націнки -дохід складає 119625,44 грн.;

- за договором № 44/2-382 від 14.06.1996р. обєм продажу по ВМД , придбаної у ДП “Енергоринок” електричної енергії, становить 12056046,80 грн., розмір націнки - дохід складає 49451,96 грн.

Відповідно позивач при здійсненні продажу товару отримав дохід, що відмічено відповідачем у вказаному акті перевірки.

Так, згідно ст. 12 Закону України “Про природні монополії” одним із завдань національних комісій регулювання природних монополій є формування цінової політики у відповідній сфері регулювання. В ст. 11 вказаного Закону визначено, що національні комісії регулювання природних монополій діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Згідно п.3 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженим Указом Президента України від 14.03.1995р. № 213/95 (у редакції Указу Президента України від 21.04.1998р. № 335/98) одним із завдань комісії є участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів, державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1999р. № 2043 “Про затвердження Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії” та Закону України “Про електроенергетику” Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює ціни купівлі електричної енергії ДПЗД“Укрінтеренерго” на оптовому ринку електричної енергії. Згідно п. 13 зазначеного Указу рішення комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Таким чином, позивач придбавав у ДП “Енергоринок” електроенергію на підставі ціни, яка була встановлена Національною комісією регулювання електроенергетики України та як свідчать матеріали справи при визначенні ціни було враховано націнку з метою забезпечення покриття витрат, а також отримання прибутку.

У відповідності до п.5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Не є переконливим твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки зазначеною нормою Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що позивач при здійсненні продажу товару отримав дохід, тобто позивач здійснював саме господарську діяльність, придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності підприємства (в подальшому реалізований). Витрати на придбаний товар відносяться до валових витрат, згідно п.5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто витрати позивача у грошовій формі, здійснювані як компенсація вартості придбаних товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності є валовими витратами. Відповідно операція купівлі товару у ДП “Енергоринок” є господарською в розумінні п.1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідачем не оспорювався факт здійснення господарських операцій, не надано доказів нікчемності вказаних правочинів, удаваності правочинів тощо або наявності відповідних судових рішень

У відповідності до п.1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищеназваного Закону).

У відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сторонами не заперечується, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за квітень 2007 року по господарським операціям з ДП “Енергоринок” був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Витрати по сплаті податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту, повинні підтверджуватися податковими накладними чи митними деклараціями.

Таке право позивача на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними, які згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими. Наявність належно оформлених податкових накладних підтверджує право позивача на віднесення сум податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту, а тому зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 року не відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірним рішенням помилково відмолено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року у розмірі 11000,26 грн.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000214110/0 від 30.07.2007р.

Присудити судові витрати на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 85, р/р26008300006593 в АКБ “Форум”, МФО 322948, код ЄДРПОУ 19480600) 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 17 грудня 2007 року.

Головуючий - суддя Арсірій Р.О.