Постанова № 9629061, 13.12.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.12.2007 р. № 7/98

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого - судді ,

секретаря судового засідання ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доЕнергетична регіональна митниця

про про визнання недійсним податкового повідомлення нечинним

Представники сторін:

від позивачаКуницький В.В.

від відповідачаВолосович С.К., Холодько Т.А., Нікліцький Д.В.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі НАК "Нафтогаз України") звернулась до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання податкового повідомлення Енергетичної регіональної митниці від 13.06.2007 р. №1 нечинним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в поданих до митного органу митних деклараціях визначив податкове зобовязання з податку на додану вартість за січень 2006 року, отже підстави визначати їх в податковому повідомленні були відсутні.

Крім того, позивач вказує, що ним було подано скаргу на спірне податкове повідомлення в порядку адміністративного оскарження, однак, відповідач ухилився від розгляду вказаної скарги по суті і повідомив листом про те, що зазначена скарга не приймається до розгляду. За таких обставин, вказує позивач, згідно з законом його скарга вважається повністю задоволеною на його користь.

Відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, а також клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи №42/293-А. В задоволені клопотання про залучення до участі у справі Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків судом відмовлено, оскільки предметом спору у цій справі є чинність податкового повідомлення, яким визначаються податкові зобовязання з податку на додану вартість, справляння якого повязується з ввезенням товарів на митну територію України. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначене питання належить до компетенції саме митних, а не податкових органів. Суд відхилив також клопотання про зупинення провадження у цій справі, оскільки невирішеність спору у справі №42/294-А не унеможливлює розгляду даної справи. Клопотання про залучення до участі у справі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві судом задоволено.

Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги позивача необґрунтованими і просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення на позов, відповідач зазначає, що Порядок розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобовязання, нараховані митними органами виданий на основі законів України та у відповідності до них. Також відповідач вказує, що сплачені позивачем кошти в сумі 696 924 942,00 грн. були повернуті позивачу, в звязку з цим сума платежів, оформлена вантажними митними деклараціями від 30.03.07 №№124000002/7/001013, 124000002/7/001014 у розмірі 696 924 942,00 грн. не надійшла до Державного бюджету України, що стало підставою прийняття спірного податкового повідомлення.

Під час попереднього судового засідання суд розяснив сторонам можливості щодо примирення, при цьому судом зясовано, що позивач не відмовляється від адміністративного позову, а відповідач не визнає адміністративний позов.

В судових засіданнях, які відбулись 19.11.2007 р. та 13.12.2007 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві з урахуванням додаткових мотивів, наведених у поясненнях від 31.10.2007 р. №14-3255, а представник відповідача проти позову заперечував з міркувань, викладених в запереченнях від 22.10.2007 р. №22/1-8982.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2007 року Енергетичною регіональною митницею винесено податкове повідомлення форми “Р” №1. Цим податковим повідомленням Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності в сумі 778 887 636,57 грн. (в т. ч. 519 258 424,38 грн. за основним платежем та 259 629 212,19 грн. за штрафними санкціями).

Зі змісту вказаного податкового повідомлення вбачається, що воно винесено Енергетичною регіональною митницею на підставі акта перевірки *№1/7/124000000/0020077720 від 20.04.07 р.

Позивачем залучено до матеріалів справи копію акту перевірки від 20.04.07 №1/7/124000000/0020077720 про проведення позапланової вибіркової документальної перевірки стану дотримання Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.05 по 28.02.07 (далі акт перевірки).

На стор. 7 акту перевірки вказано, що декларування обсягів газу, імпортованих в І кварталі 2006 року, було здійснено НАК "Нафтогаз України" шляхом подання ВМД та відповідних документів до митного оформлення. Проте, враховуючи, що НАК "Нафтогаз України" при поданні ВМД не надано всіх необхідних для митного оформлення документів, Енергетичною регіональною митницею було відмовлено у митному оформлені та виписані картки відмови у прийнятті до митного оформлення. На стор. 8 акту перевірки вказано, що таким чином, НАК "Нафтогаз України" було порушено вимоги ст. ст. 2, 7 та 149 Митного кодексу України, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 №574 “Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію” та п. 14 (у режимі імпорту) постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.03 №1958 “Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену і аміаку, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом”.

На стор. 9 акту перевірки відповідачем визначено, що загальна сума податків та зборів, які підлягають сплаті при митному оформлені природного газу, ввезеного в січні 2006 року, становить 519 258 424,38 грн.

На стор. 10 акту перевірки також вказано, що станом на сьогоднішній день НАК "Нафтогаз України" здійснено митне оформлення імпортованого природного газу у І кварталі 2006 року в обсязі 7 263 417 843 куб м. та сплачена сума 696 924 942 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", виходячи з наведеного нижче.

Між Україною та Швейцарською Конфедерацією укладена та ратифікована Угода про торговельне та економічне співробітництво від 20.07.1995 р.

Відповідно до статті 2 вказаної Угоди Договірні Сторони докладатимуть зусиль для сприяння, поширення та урізноманітнення своєї торгівлі на основі взаємодії і принципів ГАТТ (Генеральної Угоди по Тарифах та Торгівлі), таких як недискримінація (режим найбільшого сприяння та національний режим) і пропорційність.

Відповідно до статті 3 цієї Угоди Договірні Сторони надаватимуть одна одній режим найбільшого сприяння стосовно мита, різного роду зборів, якими обкладаються товари, або у зв'язку з імпортом чи експортом товарів, а також податків та інших видів оплати, що стягуються прямо або непрямо від імпортованих або експортованих товарів; та стосовно методів обкладання таким митом, зборами та сплачуваннями, та стосовно всіх правил та формальностей, пов'язаних з торгівлею. З цією статтею Угоди узгоджується прийняття Україною Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", абзацом 3 статті 8 якого установлено, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Згідно з ст. 1 Угоди про торговельне та економічне співробітництво між Україною та Швейцарською Конфедерацією метою цієї Угоди є встановлення основних правил та порядку торгівлі товарами, а також економічних зв'язків між Договірними Сторонами. Зокрема, Договірні Сторони беруть на себе обов'язок, згідно зі структурою відповідних законів та їх зобов'язань, гармонійно розвивати взаємну торгівлю, а також різні форми торговельного та економічного співробітництва.

Згідно з залученою позивачем до матеріалів справи засвідченою копією апостильованого витягу з головного реєстру, наданого відомством реєстрації торгових підприємств кантону Цуг, місцем реєстрації компанії KRENERGO A.G.»є кантон Цуг Швейцарської конфедерації.

Виходячи зі змісту наведених статей Угоди про торговельне та економічне співробітництво між Україною та Швейцарською Конфедерацією, в яких йде мова про режим найбільшого сприяння в торгівлі, зокрема при імпорті та експорті товарів, контракт №14/935-1/04 від 29.07.2004, укладений НАК "Нафтогаз України" (Україна) з компанією GO A.G.»(Швейцарія), копія якого залучена до матеріалів справи, підпадає під визначення зовнішньоекономічного контракту, укладеного на виконання міжнародних договорів України.

А отже, на операції з ввезення на миту територію України природного газу за контрактом від 29.07.2004 р. №14/935-1/04 поширюється норма абзацу 3 статті 8 Закону України Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яка передбачає звільнення від обкладання податком на додану вартість таких операцій. У звязку з цим суд приходить до висновку про те, що у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" взагалі не виникали зобовязання з податку на додану вартість при ввезенні природного газу на територію України за контрактом від 29.07.2004 р. №14/935-1/04.

Згідно з Порядком підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень, затвердженим наказом Державної митної служби України від 11 травня 2006 року №370 (далі - Порядок), цей Порядок розроблено відповідно до статей 2, 4 та 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що митні органи самостійно визначають суми податкових зобов'язань платників податків на підставі положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону та штрафних санкцій, за їх наявності, щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 цього Закону. Згідно з пп. 4.2.2 “б” п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 2.2. Порядку передбачено, що у випадку, зазначеному в пункті 2.1 цього Порядку, митний орган складає та надсилає платнику податків податкові повідомлення: за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (форма "Р") - при здійсненні розрахунку сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій, нарахованих відповідно до підпунктів 17.1.1 - 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону, за їх наявності.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем в тому, що, передбачені пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підстави для визначення податкових зобовязань контролюючим органом і відповідно для прийняття в звязку з цим оспорюваного податкового повідомлення відсутні.

Підставами задоволення позовних вимог НАК "Нафтогаз України" про визнання нечинним податкового повідомлення від 13.06.07 №1 суд знаходить також наступне. Позивач отримав вказане податкове повідомлення 15.06.07.

25.06.07 НАК "Нафтогаз України" до Енергетичної регіональної митниці було подано скаргу №14/2-1456, що підтверджується фіскальним чеком, виданим КМД “Укрпошта” та описом вкладення у цінний лист.

Однак, листом Енергетичної регіональної митниці №22/1-5781 від 10.07.07, позивача повідомлено про те, що зазначена вище скарга до розгляду не приймається. Підставою відмови у розгляді скарги НАК "Нафтогаз України" стало те, що, на думку відповідача, позивач пропустив строк подання скарги та надіслав її цінним листом, а не рекомендованим.

Однак, порядок апеляційного узгодження податкових зобовязань платників податків встановлено пунктом 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Зі змісту вказаної норми слідує, що скаргу подає сам платник податків і десятиденний строк встановлено саме для вчинення ним дії. Тобто, законом встановлено обовязок платника податків лише подати скаргу у визначений строк.

Одночасно, суд враховує, що пунктом 1.18 Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 8 лютого 2006 р. №97, передбачено, що датою подання скарги (заяви) є день її фактичного подання митному органу (Держмитслужбі України), а в разі надіслання скарги (заяви) поштою - дата її вручення, зазначена посадовою особою митного органу (Держмитслужби України), до компетенції якої належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у повідомленні про вручення. Саме керуючись цим пунктом зазначеного Порядку, Енергетична регіональна митниця вважає, що НАК "Нафтогаз України" пропустила строк подання скарги.

Однак, Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не містить приписів про те, що датою подання скарги є дата її вручення, зазначена посадовою особою митного органу. Таким чином, в цій частині Порядок розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами не відповідає Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Суд вважає, що зміст і обсяг прав і свобод, встановлених вже існуючими законами, не може звужуватись при прийняті інших законів або тим більше підзаконних нормативних актів.

Як зазначалось вище, закон передбачає строк для вчинення дії платником податків. Виконання платником податків обовязку щодо подання скарги у десятиденний строк не може ставитись в залежність від дій посадових осіб митного органу.

Відповідно підпункт 5.2.4. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк. Отже, закінчення процедури адміністративного оскарження повязується саме з неподанням заяви (скарги) платником податків у десятиденний строк, а не з неотриманням такої заяви (скарги) у вказаний строк контролюючим органом. При цьому закон не містить норм, які б давали підстави для висновку про ототожнення таких понять як “подання скарги платником податків” та “отримання скарги контролюючим органом”. Отже, Порядок розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами в частині пункту 1.18 не відповідає вимогам закону.

Крім того, в п. 1.1 Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами, вказано, що цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон), Митного кодексу України, Закону України "Про звернення громадян" та інших нормативно-правових актів України. Однак, вказані нормативні акти не вимагали розробки Державною митною службою України зазначеного порядку. Зокрема, порядок апеляційного узгодження податкових зобовязань, в т. ч. порядок оскарження рішень контролюючих органів платниками податків визначено законом (пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). Зі змісту казаної статті не слідує необхідність розробки додаткового порядку. Більше того, пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що апеляційне узгодження це узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження. З вказаної норми слідує, що процедура адміністративного оскарження, яка визначає порядок і строки узгодження податкового зобовязання (а отже й порядок і строки подання скарг платниками податків) встановлена саме Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що платник податків має право оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Нормами самого Порядку визначено, що він має регулювати питання розгляду митними органами скарг платників податків, поданих в адміністративному порядку, а не питання подання скарг платників податків (які врегульовані законом). Так, в п. 1.2 Порядку вказано, що цей нормативно-правовий акт визначає порядок розгляду митними органами скарг платників податків при оскарженні останніми в адміністративному порядку податкових повідомлень про податкові зобов'язання, нараховані митними органами, та інших рішень митних органів.

Враховуючи наявність конфлікту між нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та нормами Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов'язання, нараховані митними органами, суд виходить з того, що закон має вищу юридичну силу по відношенню до наказу Державної митної служби України. Пунктом 19.6 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Крім того, пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 зазначеного Закону передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, позивач, який подав до закінчення десятиденного строку з моменту отримання податкового повідомлення скаргу на це повідомлення, і який не має можливості впливати на строки отримання цієї скарги контролюючим органом, виконав встановлений законом обовязок щодо подання скарги.

З зазначених вище підстав не заслуговують на увагу і доводи митного органу про те, що скаргу подано з порушенням порядку подання скарги: надіслано не рекомендованим листом, а цінним. Зокрема, закон не містить вимоги надсилати скарги лише рекомендованими листами, а відповідні обмеження встановлені наказом Державної митної служби України, в силу зазначених вище міркувань, не можуть вважатись правовою перешкодою для надіслання скарги цінним листом.

Суд також погоджується з позивачем в тому, що навіть в разі пропуску ним строку, встановленого законом для подання скарги або порушення порядку подання іншим чином (надіслання скарги цінним листом, замість рекомендованого), контролюючий орган мав прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги. Так, згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Однак, листом від 10.07.07 №22/1-5781 Енергетична регіональна митниця повідомила НАК "Нафтогаз України" про те, що скарга до розгляду не приймається.

Вказаною вище нормою закону передбачено також, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Отже, скарга НАК "Нафтогаз України" від 25.06.07 №14/2-1456 вважається повністю задоволеною на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що податкове повідомлення Енергетичної регіонально від 13.06.07 року №1 є таким, що прийнято з порушення вимог чинного законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач суду не надав.

Суд враховує, що позовні вимоги про визнання акту органу владних повноважень „нечинним” можуть бути задоволеними, щодо нормативних актів строк дій яких закінчився. У той же час, як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення у разі його застосування може мати правові наслідки скеровані у майбутнє. За таких підстав суд вважає за необхідне за приписами ст.ст. 11, 162, Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог оскільки це необхідне для захисту прав та інтересів позивача.

Таким чином, задовольняючи позов слід визнати акт державного органу протиправним та скасувати його.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Національної акціонерної позивача "Нафтогаз України" задовольнити.

2.Визнати податкове повідомлення Енергетичної регіональної митниці від 13.06.07 №1 протиправним та скасувати.

3.Стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь Національної акціонерної позивача "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, рахунок № 260053012609 в ГОУ “Промінвестбанку України”, МФО 300012, код 20077720) 3,40 грн. судових витрат.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне провадження.

Дата складання та підписання повного тексту постанови 19 грудня 2007 року.

Головуючий - суддя Арсірій Р.О.