Постанова № 9629057, 25.10.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.10.2007 р. № 7/91

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді АрсірійР.О., при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Венатор"

доДержавна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва

про про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

Представники:

від позивачаЮзефович А.О., представник за довіреністю

від відповідачаСемілєтова Ю.В., представник за довіреністю Відповідно до ухвали Вищого адміністративний суду України від 25.07.2007 року по справі 32/550 на новий розгляд надійшла зазначена справа в частині визнання недійсним повідомлення-рішення № 1276/23-6/31815451 від 08.10.2004 року щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 10136620,00грн. (в тому числі основний платіж 5068310,00 грн., штрафні санкції 5068310,00 грн.) та податкового повідомлення-рішення №1277/23-6/31815451 від 08.10.2004 року в частині донарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 5068338,05 грн. (в тому числі основний платіж 3378891,70 грн., та штрафні санкції 1689446,35 грн.). Справі присвоєно № 7/91.

Переметом розгляду є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Венатор”, який звернувся до господарського суду міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Відповідача від 08.10.2004 р. №1276/23-6/31815451, №1277/23-6/31815451, №1278/23-6/31815451.

В своїх позовних вимогах Позивач посилався на необґрунтованість та безпідставність висновків, викладених в акті документальної перевірки, який був підставою для винесення 08.10.2004 р. оскаржених повідомлень-рішень.

Судами попередніх інстанцій справа була вирішена:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2005 року позовні вимоги Позивача задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Відповідача №1277/23-6/31815451 від 08.10.2004р. в частині визначення Позивачу податкового зобовязання за платежем (податок на додану вартість у розмірі 45346873,30 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22673436,65 грн.); визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Відповідача №1278/23-6/31815451 від 08.10.2004р.; в решті позову відмовлено; повернуто Позивачу 170,00 грн. державного мита, яке було сплачено останнім у розмірі більшому ніж встановлено законодавством України; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 42,50 грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 року рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2005 року у даній справі в частині відмови у задоволені позовних вимог скасовано та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №1277/23-6/31815451 від 08.10.2004 року, в частині якої Позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість, 14010100»на суму 5068338,05 грн. (основний платіж 3378891,70 грн., штрафні санкції 1689446,35 грн.). Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №1276/23-6/31815451 від 08.10.2004 року повністю, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2005 року в даній справі залишено без змін.

25.07.2007 року Вищий адміністративний суд України рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 року в справі № 32/550 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №1276/23-6/31815451 від 08.10.2004 року щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 10136620,00 грн.(в тому числі основного платежу в розмірі 5068310,00 грн. та штрафні санкції 5068310,00 грн.) та податкового повідомлення-рішення №1277/23-6/31815451 від 08.10.2004 року в частині донарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 5068338,05 грн. (в тому числі основного платежу в розмірі 3378891,70 грн., та штрафних санкцій 1689446,35 грн.) скасував та направив матеріали справи на новий судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:

В липні-серпні 2004 року Відповідачем Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено планову комплексну документальну перевірку Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Венатор” щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства в період з 01.01.2003 року по 01.04.2004 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем 06.10.2004 року складено відповідний Акт №579/23-6/31815451.

На підставі вказаного Акту, Відповідачем 08.10.2004 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

-податковим повідомленням-рішенням №1276/23-6/31815451 від 08.10.2004 року, яким, згідно з п.„б" пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., пп. 5.2.2. п.5.2. ст. 5, п. 5.1. ст. 5, п. 1.32. ст. 1 Закону України „Про, оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10136620,00 грн., в тому числі основного платежу 5068310,00 грн. та штрафних санкцій 5068310,00 грн.

-податковим повідомленням-рішенням №1277/23-6/31815451 від 08.10.2004 року, яким, згідно з п. „б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" .№168/97 від 04.03.1997 р., визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73088648,00 грн., в тому числі основного платежу 48725765,00 грн. та штрафних санкцій 24362883,00 грн.

-податковим повідомленням-рішенням №1278/23-6/31815451 від 08.10.2004 року яким, згідно з п. „б" пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97 від 04.03.1997 р. виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 455,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки, проведеної Відповідачем, встановлено, що Позивачем, в порушення п.1.32 ст. 1 та п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у березні 2003 року було здійснено операції з купівлі мазуту у ПП „Каскад-2002" та його подальшого продажу ТОВ „Херсон Петролеум" та ТОВ „Херсоннафтопереробка" за ціною, нижчою від ціни придбання, що, на думку Відповідача, призвело до завищення в першому кварталі 2003 року валових витрат на суму 16894478,38 грн. У зв'язку з цим, Відповідачем Позивачеві було донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток за період першого кварталу 2003 року в сумі 5068310,00 грн., а також податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 3378892,00 грн.

Також перевіркою було встановлено, що сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до складу податкового кредиту в січні та березні 2003 року в загальному розмірі 45347328,30 грн. по податковим накладним продавця ПП „Каскад-2002", постачальником якого в свою чергу було ТОВ „Хімотекс", не є підтвердженою, адже ТОВ „Хімотекс, імпортуючи нафту сиру в Україну, податок на додану вартість не нараховувало й не сплачувало до бюджету. Отже, джерело походження податку на додану вартість по ланцюгу від імпортера нафти сирої ТОВ „Хімотекс" до позивача відсутнє. В зв'язку з цим, позивачем порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" при формуванні в січні і березні 2003 року податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 45347328,30 грн. Інших підстав для висновку про завишення ІІозивачем суми податкового кредиту та необхідність донарахування податкових зобов'язань з ПДВ Відповідачем не наведено. За наданими позивачем доказами, що під час судового розгляду не спростовані, вбачається:

Згідно з Генеральним договором купівлі-продажу нафтопродуктів №2 від 09.08.2002 року, Позивач придбав мазут М-40 у ПП „Каскад-2002":

- в кількості 6727,872 тон за ціною за 1 тону 664,00 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.03.2003 року та видатковою накладною №19/1-1-а від 19.03.2003р.;

- в кількості 9977,250 тон за ціною за 1 тону 655,50 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі від 24.03.2003 року та видатковою накладною №19/1-3-а від 24.03.2003 р.;

- в кількості 14872,98 тон за ціною за 1 тону 640,80 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі від 27.03,2003 року та видатковою накладною №19/1-6 від 27.03.2003 р.

За Генеральним договором купівлі-продажу нафтопродуктів №01/М від 04.03.2002 року позивач продав мазут М-40 ТОВ „Херсон-Петроліум'':

- в кількості 6800,00 тон за ціною за 1 тону 515,00 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.03,2003 року та видатковою накладною № 84 від 19.03.2003 р.;

- в кількості 9900,00 тон за ціною за 1 тону 462,50 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі від 24.03.2003 року та видаткового накладною № 85 від 24.03.2003 р.;

- в кількості 790,00 тон за ціною за 1 тону 457,50 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.03.2003 року та видатковою накладною № 88 від 28.03.2003 р.;

- в кількості 600,00 тон за ціною за 1 тону 460,00 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.03.2003 року та видатковою накладною № 89 від 31.03.2003 р.

За договором купівлі-продажу нафтопродуктів №12/82 від 20.03.2003 року позивач продав мазут М-40 ТОВ „Херсоннафтопереробка":

- в кількості 9500,00 тон за ціною за 1 тону 466,50 грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.04.2003 року та видатковою накладною № 91 від 02.04.2003 р.

Відповідно, ціна продажу виявилась меншою за ціну придбання товару.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств визначено ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року в редакції закону від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, яким є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Вказане положення не має виключень і в разі продажу товарів за ціною, меншою від ціни придбання. Крім того, об'єктом оподаткування Закон визначає прибуток, а не окремі операції з купівлі-продажу товарів, що мали місце протягом звітного періоду.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року в редакції закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає в себе, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (пп. 4.1.1, п. 4.1. ст. 4 Закону).

Валовими витратами, відповідно до п. 5.1. ст. 5 вказаного Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року в редакції закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Виходячи з такого визначення, можна зробити висновок, що основною вимогою є подальше використання платником у власній господарській діяльності придбаних товарів, а не їх (товарів) вартості.

Згідно з п. 5.2.1. вказаного Закону, до складу валових витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8. цієї статті. Положення пунктів 5.3 - 5.8. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року в редакції закону від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР не стосуються продажу товарів за ціною, нижчою за ціну придбання.

Ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року в редакції закону від 22 травня 1997 року №: 283/97-ВР визначає терміни, що вживаються в цьому Законі, вказуючи, що такі терміни вживаються саме в такому значенні.

Так, п.1.32. ст.1 Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як свідчать дані декларацій про прибуток позивача за звітний період, доданих до матеріалів справи, діяльність позивача була спрямована на отримання доходу та мала наслідком отримання прибутку, оподаткованого у встановленому законом порядку.

Товари вважаються такими, що придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, незалежно від того, що вони були продані за цінами, нижчими від цін придбання.

Зважаючи на це, та беручи до уваги, що інших підстав вважати діяльність Позивача протягом зазначеного звітного періоду такою, що не відповідає визначенню господарської діяльності згідно з п. 1.32. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року в редакції закону від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, Відповідачем надано не було, таку діяльність позивача правомірно вважати господарською.

Суд вважає неправильним посилання Відповідача на норми ст.1 Закону України „Про підприємництво" та п.2 ст.3 Господарського кодексу України при визначенні поняття „господарська діяльність". Закон України „Про підприємництво” визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Ст.4 Господарського кодексу України прямо вказує, що Господарський кодекс України не регулює адміністративні та інші відносини управління за участю субєктів господарювання, в яких орган державної влади не є субєктом, наділеним господарською компетенцією.

При визначенні поняття „господарської діяльності" в даному випадку слід керуватись нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року в редакції закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР і, зокрема, його п.1.32 ст.1., як то й передбачає ст.1 зазначеного Закону.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України „Про підприємства в Україні" №887-ХІІ від 27.03.1991 року (чинний на момент здійснення операцій, щодо яких виник спір по даній справі), підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами.

П. 4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року регламентує, що база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Отже, база оподаткування податком на додану вартість при продажу товарів не залежить від вартості їх придбання й визначається їх договірною вартістю при продажу.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 03.12.1990р. № 507-XII, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

В період здійснення позивачем операцій, щодо яких виник спір по даній справі, державне регулювання цін й тарифів на мазут М-40 не здійснювалось, що відповідачем не заперечується ані в Акті № 579/23-6/31815451 від 06.10.2004 року про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Венатор»за період з 01.01.2003 року по 01.04.2004 року, ані в відзиві на позовну заяву позивача. Доказів в підтвердження наявності законодавчо встановлених регульованих цін й тарифів на мазут М-40 в спірний період відповідачем також не надано.

Таким чином, реалізація товарів позивачем за вільними цінами, нижчими від їх ціни придбання, не є такою, що знаходиться під законодавчою забороною.

Законодавство України і, зокрема, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року в редакції закону від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР не містить обов'язку платника податку коригувати свої валові витрати і, відповідно, показники податкового кредиту в зв'язку з продажем товарів за ціною, нижче ціни їх придбання.

Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зважаючи на наведене, суд вбачає відсутність правових підстав для виключення Відповідачем зі складу валових витрат Позивача за перший квартал 2003 року витрати з придбання товару в сумі 16894478,38 грн. й донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 5068310,00 грн. та вважає, що немає підстав для виключення Відповідачем зі складу податкового кредиту Позивача в січні та березні місяцях 2003 року сум податку на додану вартість в загальному розмірі З 378 892,00 грн. й донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в цій сумі.

Беручи до уваги відсутність порушення податкового законодавства з боку Позивача по даному епізоду, суд вважає неправомірним застосування до Позивача штрафних санкцій в сумі 5068310,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №1276/23-6/31815451 від 08.10.2004 року та штрафних санкцій в сумі 1689446,35 грн. податковим повідомленням-рішенням № 1277/23-6/31815451 від 08.10.2004 року.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Судом враховано також і те, що відстоюючи власну позицію, відповідач підміняє поняття „господарська операція” поняттям „господарська діяльність”. При цьому вимоги щодо прибутковості діяльності підприємства взагалі відповідач невмотивовано розповсюджує на кожну окрему господарську операцію, та висуває неправомірні вимоги, щодо включення до валових витрат виключно прибуткових господарських операцій. Такий підхід є нелогічним та фактичним втручанням в господарську діяльність, що має призводити до кумулятивного зростання витрат підприємства, яке за окремих господарських операцій зазнає збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, правомірності своїх рішень суду не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Венатор” в частині визнання недійсним повідомлення-рішення № 1276/23-6/31815451 від 08.10.2004 року щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 10136620,00грн. (в тому числі основний платіж 5068310,00 грн., штрафні санкції 5068310,00 грн.) та податкового повідомлення-рішення №1277/23-6/31815451 від 08.10.2004 року в частині донарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 5068338,05 грн. (в тому числі основний платіж 3378891,70 грн., та штрафні санкції 1689446,35 грн.) задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №1276/23-6/31815451 від 08.10.2004 року щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 10136620,00 грн.(в тому числі основного платежу в розмірі 5068310,00 грн. та штрафні санкції 5068310,00 грн.).

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №1277/23-6/31815451 від 08.10.2004 року в частині донарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 5068338,05 грн. (в тому числі основного платежу в розмірі 3378891,70 грн., та штрафних санкцій 1689446,35 грн.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 31 жовтня 2007 року.

Головуючий - суддя Арсірій Р.О.