Постанова № 9629040, 23.11.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.11.2007 р. № 7/49

За позовомПриватне підприємство "Техно-Трейд Плюс"

доДержавна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва

пропро скасування повідомлення - рішення

Головуючий Суддя Арсірій Р.О.

Судді : Кочан В.М.

Пилипенко О.Є. Секретар Ісікова О.Г.

Представники:

від позивачаАфян А.А., за довіреністю.

від відповідачаОверко І.І., за довіреністю Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва :

- від 28.08.2006 № 00067002303/0, яким до позивача за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР та у відповідності п. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 787351 грн. та суму штрафних санкцій - 560886 грн.

- від 07.11.2006 № 0006702303/1, яким до позивача за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР та у відповідності п. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 787351 грн. та суму штрафних санкцій - 560886 грн.

- від 16.04.2007 № 0006702303/3, яким до позивача за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР та у відповідності п. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 787351 грн. та суму штрафних санкцій - 560886 грн.

Позові вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за невключення до валового доходу у 4 кварталі 2005 року 389620,00 грн. суми емітованих векселів, отримувача яких визнано банкрутом, як суму безповоротної фінансової допомоги. Неправомірність застосування полягає у тому, що забезпечене векселем зобовязання не є поворотною або безповоротною фінансовою допомогою, визначення якої наведено у п.п. 1.22.1 п. 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому сума зобовязання, забезпеченого векселем, не включається до валового доходу підприємства. Також, позивач посилався на те, що сума коштів, отримана від фізичної особи не може вважатися фінансовою допомогою, що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву, його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи тим, що висновки, викладені у Акті перевірки від 09.08.2006 № 370/23-3/32980319 документально підтвердженими, яким встановлено, що позивачем було невірно визначено суму податкового зобовязання через заниження валового доходу в 2005 році та І кварталі 2006 року в сумі 3149402 грн., а тому винесені податкові повідомлення рішення про визначення позивачу сум податкового зобовязання з податку на прибуток та суми штрафних санкцій - є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

В судовому засіданні 05.11.2007 було оголошено ухвалу про закінчення зясування обставин та перевірки їх доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Техно-Трейд Плюс»вимог податкового, іншого законодавства та валютного законодавства в період з 02.06.2004 по 03.03.2006, за результатами якої було складено Акт від 09.08.2006 № 370/23-3/32980319 «Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Техно-Трейд Плюс»за період з 02.06.2004 по 31.03.2006».

Відповідно до п. 3.1.1 Акту від 09.08.2006 № 370/23-3/32980319, проведеною перевіркою було встановлено заниження позивачем загальної суми валового доходу в 4 кварталі 2005 року внаслідок не включення суми фінансової допомоги в сумі 389620,00 грн., що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду, отриманої від фізичної особи неплатника податку на прибуток, а саме: 20.10.2005 в сумі 289620,00 грн., 05.12.2005 в сумі 100000,00 грн.

Також, п. 3.1.1 Актом перевірки від 09.08.2006 № 370/23-3/3298031 встановлено, що позивачем не було включено до валового доходу в І кварталі 2006 року дохід у вигляді умовних відсотків в сумі 2060787,85 грн., які підлягають нарахуванню на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що підпадає під визначення «безповоротна фінансова допомога»відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, п. 3.1.1 Актом перевірки від 09.08.2006 № 370/23-3/3298031 встановлено, що позивачем не було включено до валового доходу в І кварталі 2006 дохід в сумі 698994,00 грн. у вигляді кредиторської заборгованості перед ПП «Ніяр Консалтинг», що не підлягає оплаті у звязку із банкрутством контрагента. Відповідачем у Акті перевірки зазначається про те, що сума заборгованості за векселями, отримувача яких визнано банкрутом, включається до валового доходу відповідно до п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як безповоротна фінансова допомога, що виникає в момент ліквідації кредитора.

28.08.2006 відповідачем на підставі Акту від 09.08.2006 № 370/23-3/32980319 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00067002303/0, яким до позивача за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР та у відповідності п. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 787351 грн. та суму штрафних санкцій - 560886грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2006 № 00067002303/0, позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва зі скаргою № 2 від 07.09.2006 (з доповненням від 03.11.2006) на зазначене податкове повідомлення-рішення.

07.11.2006 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було прийнято рішення № 45583/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги позивача № 2 від 07.09.2006 (з доповненням від 03.11.2006), яким податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 28.08.2006 № 00067002303/0 було залишено без змін, а скарга без задоволення.

07.11.2006 відповідачем на підставі Акту від 09.08.2006 № 370/23-3/32980319 та рішення про результати розгляду ДПІ у Печерському районі міста Києва первинної скарги від 07.11.2006 № 45583/10/25-011 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006702303/1, яким до позивача за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР та у відповідності п. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 787351 грн. та суму штрафних санкцій - 560886 грн.

Також, позивач, не погоджуючись з рішенням ДПІ у Печерському районі міста Києва від 07.11.2006 № 45583/10/25-011 звернувся до Державної податкової адміністрації у м.Києві зі скаргою № 20/11 від 20.11.2006 на податкове повідомлення-рішення № 00067002303/0 від 28.08.2006.

26.01.2007 Державною податковою адміністрацією міста Києва було прийнято рішення № 277/10/25-114 про результати розгляду скарги ПП «Техно-Трейд Плюс», яким податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 28.08.2006 № 00067002303/0 було залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України з повторною скаргою № 1184/6 від 07.02.2006 на податкове повідомлення-рішення № 00067002303/0 від 28.08.2006.

06.04.2007 Державною податковою адміністрацією України було прийнято рішення № 3346/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги ПП «Техно-Трейд Плюс», яким податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 28.08.2006 № 00067002303/0 було залишено без змін, а повторна скарга без задоволення.

16.04.2007 відповідачем на підставі Акту від 09.08.2006 № 370/23-3/32980319 та рішення про результати розгляду ДПА України повторної скарги від 06.04.2006 № 277/10/25-114 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006702303/3, яким до позивача за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР та у відповідності п. 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 787351 грн. та суму штрафних санкцій - 560886 грн.

Позивач у позові просить визнати прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва податкові повідомлення-рішення від 28.08.2006 № 00067002303/0, від 07.11.2006 № 0006702303/1, від 16.04.2007 № 0006702303/3 недійсними.

Судом встановлено, що ПП «ТехноТрейд Плюс» є правонаступником ПП «Провіта», що підтверджується зокрема Статутом ПП «ТехноТрейд Плюс»(п. 1.1), згідно якого на підставі рішення засновника № 5 від 30.05.2006 ПП «Провіта»змінило свою назву на ПП «Техно-Трейд Плюс». Зазначена обставина не заперечувалась сторонами в судових засіданнях по справі.

Як встановлено судом, податкове зобовязання з податку на прибуток було визначено позивачу оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями зокрема за невключення до валового доходу суми фінансової допомоги в сумі 389620,00 грн., що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду.

19.10.2005 між фізичною особою ОСОБА_4, як позикодавцем, та ПП «Провіта», як позичальником, було укладено договір № 1 безпроцентної цільової позики, відповідно до умов якого позикодавець в порядку та на умовах зазначеного договору передав позичальнику грошові кошти, а позичальник зобовязався використати за цільовим призначенням і повернути позику позикодавцеві у строк, визначений договором.

Відповідно до умов договору № 1 від 19.10.2005, сторони погодили, що позикою за даним договором є грошові кошти у розмірі 289620,00 грн., позика надається у готівковій формі шляхом внесення відповідних коштів до каси позичальника (пункт 6), термін повернення позики позичальником до 31.12.2005 (пункт 7).

05.12.2005 між фізичною особою ОСОБА_4, як позикодавцем, та ПП «Провіта», як позичальником, було укладено договір № 2 безпроцентної цільової позики, відповідно до умов якого позикодавець в порядку та на умовах зазначеного договору передав позичальнику грошові кошти, а позичальник зобовязався використати за цільовим призначенням і повернути позику позикодавцеві у строк, визначений договором.

Відповідно до умов договору № 2 від 05.12.2005, сторони погодили, що позикою за даним договором є грошові кошти у розмірі 100000,00 грн., позика надається у готівковій формі шляхом внесення відповідних коштів до каси позичальника (пункт 6), термін повернення позики позичальником до 31.12.2005 (пункт 7).

Згідно прибуткового касового ордеру № 1 від 20.10.2005, позивачем було прийнято від ОСОБА_4 289620,00 грн. на підставі договору № 1 від 19.10.2005.

Згідно прибуткового касового ордеру № 2 від 05.12.2005, позивачем було прийнято від ОСОБА_4 на підставі договору № 2 від 05.12.2005 100000,00 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру № 3 від 30.12.2005, позивачем було повернуто ОСОБА_4 по договору позики № 1 від 20.10.2005 та по договору позики № 2 від 05.12.2005 загалом 389620,00 грн.

Стаття 827 Цивільного кодексу України визначає, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобовязується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Відповідно до п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами і доповненнями), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами і доповненнями), валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

Пунктом 11.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами і доповненнями) визначено, що податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки сума отриманої позивачем поворотної фінансової допомоги в розмірі 389620,00 грн. по договорам позики № 1 від 20.10.2005 та № 2 від 05.12.2005 була повернута позивачем (позичальником) позикодавцю саме на кінець звітного періоду 4 квартал 2005 року, що підтверджується наявними у справі доказами, а тому підстави згідно п.п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для включення до валового доходу в 4 кварталі 2005 року суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 389620,00 грн. у позивача були відсутні.

Посилання відповідача на те, що документи на підтвердження повернення позивачем на кінець звітного періоду суми фінансової допомоги в розмірі 389620,00 грн. були надані після завершення перевірки і складення відповідного акту, судом відхиляються, оскільки відповідач згідно Закону України «Про державну податкову службу», наділений зокрема повноваженнями одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, чого відповідачем зроблено не було.

З огляду на викладене, недійсність оспорюваних податкових повідомлень-рішень в цій частині визнається судом обґрунтованою та доведеною позивачем.

Як встановлено судом, податкове зобовязання з податку на прибуток було визначено позивачу оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями зокрема за невключення до валового доходу в І кварталі 2006 року дохід у вигляді умовних відсотків в сумі 2060787,85 грн., які підлягають нарахуванню на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що підпадає під визначення «безповоротна фінансова допомога»відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як зазначав позивач, 17.10.2005 між ПП «Техно-Трейд Плюс», як комісіонером, та ПП «Стелм-Ю», як комітентом, було укладено договір комісії № 17, відповідно до умов якого комітент (ПП «Стелм-Ю») доручив, а комісіонер (позивач) зобовязався за винагороду від свого імені здійснити одну або декілька міжнародних угод по закупівлі побутової техніки, асортимент, кількість та якість якої вказуються у специфікаціях.

Згідно Акту перевірки від 09.08.2006 № 370/23-3/32980319, було встановлено, що загальна ціна Договору № 17 від 17.10.2005 склала 100010 9331,76 грн. і для виконання умов договору ПП «Стелм-Ю»було перераховано 20.10.2005 позивачу грошові кошти в сумі 100010 9331,76 грн. З метою часткового погашення заборгованості за вказаним договором, позивачем було емітовано векселі на загальну суму 98972048 грн. 49 коп. та передано згідно Акту приймання передачі векселів від 11.01.2006 № 3 ПП «Стелм-Ю» наступні векселі: № 30024913564 на суму 20000000,00 грн., емітований 11.01.2006 з датою погашення: за предявленням; № 30024913565 на суму 20000000,00 грн., емітований 11.01.2006 з датою погашення: за предявленням; № 30024913566 на суму 20000000,00 грн., емітований 11.01.2006 з датою погашення: за предявленням; № 30024913567 на суму 20000000,00 грн., емітований 11.01.2006 з датою погашення: за предявленням; № 30024913568 на суму 18972 048,49 грн., емітований 11.01.2006 з датою погашення: за предявленням.

Відповідач посилався на те, що згідно результатів перевірки, сума вищезазначених векселів була визначена як сума поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, на яку підлягають нарахуванню умовні відсотки.

Пунктом 1.22.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами і доповненнями) визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Стаття 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»(який був чинний станом на момент його видані позивачем) визначає, що вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Стаття 4 п. 4.2 пп.4.2.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Враховуючи викладене, судом встановлено що на момент розгляду справи, емітовані позивачем векселі № 30024913564 на суму 20000000,00 грн., № 30024913565 на суму 20000000,00 грн., № 30024913566 на суму 20000000,00 грн., № 30024913567 на суму 20000000,00 грн., № 30024913568 на суму 18972 048,49 грн. є чинними, суду не надано належних та допустимих доказів, що їх чинність або емісія оспорювались в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачу не надавалась ПП «Стелм-Ю»у користування на визначений строк відповідно до будь-яких договорів сума коштів, на яку підлягають нарахуванню умовні відсотки, доказів їх укладення та виконання суду не надано, а враховуючи те, що видачею вищезазначених векселів позивач лише посвідчив лише своє безумовне грошове зобовязання перед ПП «Стелм-Ю», суд вважає що відносин з приводу надання коштів у користування між позивачем і ПП „Стелм-Ю” не виникало, належних доказів цього суду не надано, а тому і підстави для нарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за невключення до валового доходу в І кварталі 2006 року доход у вигляді умовних відсотків в сумі 2060787,85 грн були відсутні.

З огляду на викладене, недійсність оспорюваних податкових повідомлень-рішень в цій частині визнається судом обґрунтованою та доведеною позивачем.

Як встановлено судом, податкове зобовязання з податку на прибуток було визначено позивачу оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями зокрема за не включення до валового доходу в І кварталі 2006 дохід в сумі 698994,00 грн. у вигляді кредиторської заборгованості перед ПП «Ніяр Консалтинг», що не підлягає оплаті у звязку із банкрутством контрагента.

Згідно Акту перевірки від 09.08.2006 № 370/23-3/32980319, станом на 11.01.2006 в бухгалтерському обліку позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед ПП «Ніяр Консалтинг»в сумі 698994, 00 грн. за договором від 05.01.2006 № 15, яку позивачем погашено шляхом передачі 11.01.2006 ПП «Ніяр Консалтинг»простих векселів на загальну суму 698994,00 грн., а саме: № 3002491561 на суму 698994,00 грн., емітований позивачем 11.01.2006 з терміном погашення: за предявленням; № 3002491562 на суму 494,00 грн., емітований позивачем 11.01.2006 з терміном погашення: за предявленням.

Згідно Акту перевірки від 09.08.2006 № 370/23-3/32980319, відповідач посилається на факт банкрутства ПП «Ніяр Консалтинг»як на підставу визначення суми заборгованості за емітованими векселями : № 3002491561 на суму 698994,00 грн. та № 3002491561 на суму 698400,00 грн. (держателя яких визнано банкрутом), як суму безповоротної фінансової допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2006 за заявою ПП «Ніяр Консалтинг»було затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс станом на 31.03.2006 та ліквідовано банкрута ПП «Ніяр Консалтинг»як юридичну особу в звязку з банкрутством.

Згідно зі ст.5 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі, у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Частиною 2 ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі обумовлено, що до простого векселя застосовується застереження про відсотки (стаття 5).

В ст. 71 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі, вказується, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

В ст.77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі, вказується, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів в т.ч. положення щодо індосаменту і позовної давності.

Пунктом 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами і доповненнями) визначено, що безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Стаття 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»(який був чинний станом на момент його видані позивачем) визначає, що вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки вексель визначенний чинним законодавством саме як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобовязання, кошти по векселю у користування не надаються, а відповідно до п.п. 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами і доповненнями) визначено, що безповоротна фінансова допомога виражається обовязково у грошовій сумі, таким чином зобовязання, забезпечене векселем не є безповоротною фінансовою допомогою, а тому підстави для включення позивачем до валового доходу в І кварталі 2006 дохід в сумі 698994,00 грн. у вигляді кредиторської заборгованості перед ПП «Ніяр Консалтинг», що не підлягає оплаті у звязку із банкрутством контрагента були відсутні.

До того ж, стаття 4 п. 4.2 пп.4.2.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чітко зазначає, що сума емітованих векселів не включаються до складу валового доходу.

Суд бере до уваги і посилання позивача на те, що при проведенні перевірки і складанні Акту перевірки від 09.08.2006 № 370/23-3/3298031, відповідачем не було взято до уваги посилання позивача на те, що емітовані ним векселі могли бути передані ПП «Ніяр Консалтинг»шляхом індосаменту.

З огляду на викладене, недійсність оспорюваних податкових повідомлень-рішень в цій частині визнається судом обґрунтованою та доведеною позивачем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві позивачем наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача. Доводи відповідача судом відхилені.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Києві № 0006702303/0 від 28.08.2006, № 0006702303/1 від 07.11.2006 та № 0006702303/3 від 16.04.2007 недійсними - є обґрунтованими та законними, доведені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Таким чином, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок Державного бюджету України в сумі 03,40 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати податкові повідомлення-рішення № 0006702303/0 від 28.08.2006, №0006702303/1 від 07.11.2006 року та № 0006702303/3 від 16.04.2007 року недійсними

Судові витрати присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Техно-Трейд Плюс»(код 32980319).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 30 листопада 2007 року.

Головуючий Суддя Арсірій Р.О.

СуддіКочан В.М.

Пилипенко О.Є.