Постанова № 9628984, 11.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 травня 2010 року 08:35 № 2а-12428/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду та спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до відповідачів

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача 1.Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

2.Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Подільського відділення Промінвестбанку в м. Києві» про визнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення рішення та стягнення помилково сплачених до бюджету коштів За участю представників сторін: Від позивача: Годзяцький О.В.представник за довіреністю

Від відповідача 1: Піскун І.О.- представник за довіреністю

Від відповідача 2:не зявились

Від третьої особи: не зявились

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.05.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду та спеціального призначення «Спецжитлофонд»звернулось до суду з позовом про визнання незаконними дій щодо застосування податкової застави та внесення активів Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду та спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та стягнення суми коштів у розмірі 1579, 05 грн.

Заявами від 21.01.10р., 04.02.10р. (надійшла до суду 08.02.10р.), 23.02.10. (надійшла до суду 25.03.10р.), 09.04.10р., 07.05.10р. позивач уточнював, зменшував позовні вимоги та частково змінював предмет позову.

Враховуючи, що з урахуванням заяви від 23.02.10р. вимоги позивача звернуті до Головного управління Державного казначейства в м. Києві, ухвалою суду від 25.03.10р. залучено останнього до участі у справі в якості другого відповідача.

З урахуванням останньої заяви позивача від 07.05.10р., предметом позову є визнання незаконними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо застосування податкової застави та внесення активів Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду та спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Державного реєстру обтяжень рухомого майна; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 07.02.09р. №0001601530/0; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві суми помилково сплаченого штрафу у розмірі 1547, 97 грн. на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду та спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав, мотивуючи тим, що підприємство своєчасно та у відповідному розмірі сплачувало до бюджету орендну плату за земельні ділянки у перевіряємому періоді, що підтверджується платіжними дорученнями; у жовтні 2008 року обслуговуючий банк несвоєчасно перерахував кошти позивача до місцевого бюджету, в звязку із введенням у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців та призначенням тимчасового адміністратора, однак відповідно до п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону №2181 платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, в звязку з порушенням банком строків перерахування платежів.

За таких обставин, на думку позивача, висновок податкового органу про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з цього податку є неправомірним.

Крім того, представник позивача зазначив, що відповідно до пп. 8.2.2 ст. 8 Закону N 2181, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні), тоді як застосування податковим органом права податкової застави на орендовану земельну ділянку позивача, яка не перебуває в його власності, є незаконним.

Враховуючи помилкову сплату позивачем суми штрафу у розмірі 1579, 05 грн, застосованого згідно оспорюваного рішення, позивач просив суд стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державного казначейства у м. Києві вказану суму.

З огляду на викладене, позивач просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача -1 в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив та зазначив, що перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно узгоджених податкових зобовязань по орендній платі за землю, у звязку з чим та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач вважає правомірним визначення штрафу згідно з оспорюваним податковим повідомленням рішенням.

Щодо застосування відповідачем податкової застави та внесення активів позивача до Державного реєстру обтяжень рухомого майна представник відповідача-1 зазначив, що відповідно до п. п. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим законом, суми податкового зобовязання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку. Отже, враховуючи, що згідно картки особового рахунку позивач мав податковий борг з єдиного податку в сумі 31,07 грн. - ДПІ було оформлено заяву про реєстрацію обтяження рухомого майна.

Посилаючись на викладене, відповідач -1 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача -2 заявою від 15.04.10р. просив суд проводити розгляд справи без участі представника Державного казначейства.

Представник третьої особи в судовому засіданні 05.11.09р. та поданих письмових поясненнях по справі зазначив, що у відповідності до Постанови НБУ від 07.10.08р. №308 з метою створення сприятливих умов для фінансового стану Промінвестбанку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців та призначено тимчасового адміністратора. Посилаючись на ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»представник зазначив, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи, пеню або штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

07.02.09р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань КП «Спец житлофонд»за період з 01.01.08р. по 07.02.09р., за результатами якої складено акт перевірки №89/15-30/31454734.

Як вбачається із акту, під час перевірки податковим органом встановлено порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань по орендній платі за землю, передбачених п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року N 2181-III (далі Закон №2181) та ст. 17 Закону України «Про плату за землю».

На підставі вказаного акту та внаслідок виявлених порушень, ДПІ винесено податкове повідомлення рішення №0001601530/0 від 07.02.09р., яким позивачу визначено штраф в сумі 1547, 97 грн.

Вказану суму штрафних санкцій позивач помилково сплатив платіжним дорученням №585 від 06.02.09р., тобто до проведення перевірки та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Як пояснив представник позивача, така передчасна та помилкова оплата була здійснена бухгалтером позивача на вимогу інспектора ДПІ з метою недопущення податкової застави активів позивача.

Між тим, як свідчать обставини справи, відповідачем було здійснено опис активів, на які поширюється право податкової застави, згідно з актами №2497/24-113 від 11.11.08р. та № 2603/24-113 від 25.11.08р., а саме: опис земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Дубиніна, 6 (кадастровий номер №793825016), загальною площею 161,53 кв.м., усього на загальну суму 592249, 90 грн. За усними та письмовими пояснення ДПІ, податкова застава виникла внаслідок наявності у позивача податкового боргу з єдиного податку в сумі 31,07 грн. згідно карти особового рахунку АІС «Облік податків і платежів».

На підставі заяви відповідача, направленої до ДП «Інформаційний центр Міністерства юстиції України», 12.11.08р. та 27.11.08р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано вищезазначені активи.

Суд вважає позов обґрунтованим, таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підстави виникнення права податкової застави регламентовані п. 8.2.1. ст. 8 Закону N 2181, відповідно до якої право податкової застави виникає у разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Відповідно до пп. 8.2.2 ст. 8 цього ж Закону, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Визначення поняття активів платника податків наведено п 1.7 ст.1 Закону, відповідно якого такими активами є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Як зазначалось вище, згідно із актами опису активів, на які поширюється право податкової застави №2603/24-113 від 25.11.08р. та №2497/24-113 від 11.11.08р. податковим органом описано та поширено право податкової застави на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Дубиніна, 6, кадастровий номер:793825016, загальною площею 161, 53 кв. м. , яка не є активом позивача в розумінні Закону.

Так, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25.10.07р., укладеного між позивачем та Київською міською радою земельна ділянка за вказаною адресою загальною площею 1642 кв. м. знаходиться у користуванні позивача. Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг з Держреєстру № 4841110 від 25.10.07р.

Підстави для поширення права податкової застави на актив, що не належить позивачу на праві власності або повного господарського відання представник відповідача пояснити суду не зміг.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В даному випадку, податковим органом не доведено правомірність дій щодо застосування права податкової застави та внесення до Державного реєстру активів обтяжень рухомого майна, що не належить позивачу, в звязку з чим позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

Доводи податкового органу про те, що вказаний актив виключений із реєстру обтяжень станом на 26.02.09р. не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на те, що неправомірні дії податкового органу фактично мали місце.

Решта вимог позову суд також вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач є платником орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у його користуванні відповідно до договорів оренди земельної ділянки від 25.10.07р., обєктом якого є земельна ділянка по вул. Дубиніна, 6; від 18.09.08р., обєктом якого є земельна ділянка, розташована на пров. Керамічному, 7; від 25.09.07р., обєктом якого є земельна ділянка, розташована за адресою: пров. Моторний, 3-А,4,6,8.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до податкового органу податкові декларації орендної плати за земельні ділянки держаної і комунальної власності за 2008 рік №1389 (отримана ДПІ 24.01.08р.); нову звітну податкову декларацію №204976 (отримана ДПІ 08.10.08р.), в якій задекларовані податкові зобовязання за вересень грудень 2008 року; податкову декларацію орендної плати за 2009 рік (отримана ДПІ 23.01.09р.).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, з урахуванням вказаної норми граничним строком сплати задекларованого податкового зобовязання за січень 2008 року є 03.03.08р., за вересень 2008 року 30.10.08р., за жовтень 2008 року 01.12.08р., за листопад 2008 року 30.12.08р., за грудень 2008 року 30.01.09р.

Задекларовані податкові зобовязання зі сплати орендної плати за земельні ділянки, сплачені позивачем протягом граничних строків, визначених Законом, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями:

№223 та №7512 за січень 2008 року на суму 15350, 59 грн. (13608, 55 +1742, 04) одержано та проведено банком 28.02.08р.;

№763,764, 765 за вересень 2008 року на суму 15356, 46 грн. (13608,55+ 1742, 01+ 5, 90)- одержані банком 21.10.08р., проведені банком 31.12.08р. та 24.12.08р.;

№291,292,293 за жовтень 2008 року на суму 1539, 09 грн. (13608, 55+1742, 01+ 88,53)- одержані та проведені банком 26.11.08р.;

№422,424, 423 за листопад 2008 року на суму 15439, 09 грн. (13608, 55+1742,01+ 88,53)- одержані та проведені банком 25.12.08р.;

№868, 870, 869 за грудень 2008 року на суму 15439, 09 грн. (13608, 55+1742,01+ 88,53) одержані банком 27.01.09р., проведені банком 28.01.09р. та 29.01.09р.

Як свідчать матеріали справи, акт перевірки, дані облікової картки платника (позивача) станом на 31.12.08р. та 05.11.09р., а також пояснення представника відповідача в судових засіданнях висновок про порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання (за січень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року) зроблений ДПІ у звязку з самостійним зарахуванням податковим органом поточних платежів в рахунок погашення податкової заборгованості попередніх періодів, а також внаслідок несвоєчасного зарахування до бюджету платежів за вересень 2008 року, сплачених позивачем 21.10.08р., у звязку із введенням у банку тимчасової адміністрації.

Таким чином, для розрахунку суми штрафу, застосованого оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган всупереч вказівки платника про призначення платежу брав не дату сплати платником суми податкового зобовязання, а дату самостійного погашення податковим органом зазначеного податкового зобовязання за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період.

Такі дії податкового органу суд вважає неправомірними, такими, що призвели до прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Так, підставою для застосування штрафу, згідно з п.п. 17.1.7. ст.17 Закону N 2181, є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.8 вищезазначеної Інструкції).

Отже, із наведених правових норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Підпунктом 7.7. ст.7 Закону N 2181, що визначає принцип рівності бюджетних інтересів, передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, ні вказана норма, ні в цілому Закон не визначає повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, - є неправомірним. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верхового суду України у справах з щодо застосування вказаної норми права у аналогічних правовідносинах (постанова ВСУ від 01.12.2009 р. у справі 21-1234 во 09; постанова у справі 21-1162во09 та інші).

Отже, висновок податкового органу про порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання у звязку із самостійним зарахуванням податковим органом сплачених платником податку платежів не заслуговує на увагу.

Безпідставним суд вважає і застосування штрафу за порушення граничних термінів сплати податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2008 року, сплаченого згідно з платіжними дорученнями №763, 764, 765 від 21.10.08р., що проведені банком із запізненням - 24.12.08р. та 31.12.08р. внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців та призначення тимчасового адміністратора у відповідності до Постанови НБУ від 07.10.08р. №308.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку (ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність»в редакції, яка діяла до внесення змін Законом Українивід 24.07.2009 р. N 1617-VI).

Як вбачається з листа Промінвестбанку від 04.11.08р. №01-2526, останній повідомив, що платіжні доручення на сплату орендної плати за землю, зокрема: № №763,764, 765, одержані банком 21.10.08р., будуть виконані при відновленні платоспроможності банку.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 5 квітня 2001 року N 2346-III, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 зазначеного закону).

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. (зареєстровано в Мін'юсті України 29.03.2004 р. за N 377/8976), банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання". Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися. Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону №2181, за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»узгоджуються положення підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону N 2181, відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації.

Отже, саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон N 2181 пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до підпункту 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не порушено граничні строки сплати податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки за вересень 2008 року.

За наведених обставин та правових норм, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій , передбачених з п.п. 17.1.7. ст.17 Закону N 2181-III у загальній сумі 1547, 97 грн. - неправомірне, в звязку з чим суд вважає позов в частині скасування податкового повідомлення рішення від 07.02.09р. №0001601530/0 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи те, що нараховану суму штрафних санкцій в розмірі 1547, 97 грн. позивач помилково сплатив платіжним дорученням №585 від 06.02.09р., тоді як штраф визначений неправомірно, помилково сплачена сума штрафу в розмірі 1547, 97 грн. підлягає поверненню із Державного бюджету, в звязку з чим така вимога позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України «Про плату за землю», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В :

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо застосування податкової застави та внесення активів Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду та спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.02.09р. №0001601530/0.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві суму помилково сплаченого штрафу у розмірі 1547 (одна тисяча пятсот сорок сім тисяч ) 97 грн. на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду та спеціального призначення «Спецжитлофонд»(р/р 26006001027820, МФО 300670, ЗКПО 31454734, в Подільському відділенні ВАТ КБ «Хрещатик»).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду та спеціального призначення «Спецжитлофонд»(код ЄДРПОУ - 3454734) 19, 19 грн. судового збору.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 13.05.10р.