Рішення № 96279513, 14.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Київ № 640/26369/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Генерального прокурора України, Офісу Генерального прокурора,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Генерального прокурора України в якому просив:

- визнати бездіяльність Генерального прокурора України щодо поновлення прав ОСОБА_1 шляхом виплати різниці у грошовому забезпеченні за період перебування на нижче оплачуваній посаді протиправною;

- зобов`язати Генерального прокурора України здійснити донарахування та виплату щомісячної різниці в посадових окладах прокурора та начальника відділу за період з 21.087.2015р. (дата незаконного призначення на нижчу посаду) по 11.12.2017р. (дата поновлення на посаді начальника відділу) з урахуванням щомісячних доплат, надбавок, щомісячних та разових премій та всіх щорічних одноразових допомог (на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині невиплати йому різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення та подальшого призначення на таку нижчеоплачувану посаду. З огляду на вищевикладене, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що останнім не було допущено протиправної бездіяльності. Більше того, наголошує, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2016р. у справі № 826/25874/15 позивачу перераховано грошове забезпечення з розрахунку посадового окладу начальника відділу за період з 22.07.2015р. по 21.07.2016р. З огляду на вищевикладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , полковник юстиції, у лютому 2015 р. призваний із запасу на військову службу за контрактом, яку проходив у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України.

Наказом Генерального прокурора України від 20.07.2015р. №262-вк у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України (накази Генерального прокурора України №№55-шц, 5б-шц від 16 липня 2015 року) полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та зараховано в розпорядження Генерального прокурора України наступних військовослужбовців управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

Водночас, 21.07.2015р. наказом Генерального прокурора України №270-вк полковника юстиції ОСОБА_1 призначено з пониженням на два ступеня прокурором відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури (на правах Департаменту).

Позивач вважаючи призначення на нижчу посаду звернувся до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015р. у справі № 826/24380/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову - про часткове задоволення позву. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 21 липня 2015 року №270-вк в частині призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Призначено ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді, яку він обіймав до проведення організаційно-штатних заходів у Генеральній прокуратурі України. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2017р. касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016р. змінено. Абзац четвертий резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року викладено в такій редакції: «Розглянути питання про призначення ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді, яку він обіймав до проведення організаційно-штатних заходів у Генеральній прокуратурі України.». В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року залишено без змін.

На виконання вищезазначеної постанови наказом Генерального прокурора України від 11.12.2017р. № 823-вк позивача призначено на посаду начальника відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в судах та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України увільнивши з посади прокурора відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в судах та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2016р. у справі № 826/25874/15 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо невидачі наказу про виплату ОСОБА_1 допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також збереження за його бажанням посадового окладу, тарифної ставки (окладу) на новому місці роботи, але не більше одного року. Зобов`язано Генеральну прокуратуру України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з огляду на звільнення наказом від 21.07.2015 р. №270-вк допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати та посадовий оклад, тарифну ставку (оклад) на новому місці роботи, виходячи із розміру посадового окладу начальника відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано виконати негайно постанову суду в частині присудження на користь ОСОБА_1 допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також збереження за його бажанням посадового окладу, тарифної ставки (окладу) на новому місці роботи, але не більше одного року - у межах суми стягнення за один місяць.

На виконання вищезазначеної постанови наказом Генерального прокурора України від 14.07.2016р. № 280-вк позивачу, серед іншого, здійснено перерахунок грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу начальника відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України за період з 22.07.2015р. по 21.07.2016р.

Позивач звертався до відповідача із зверненнями щодо нарахування та виплати різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення та подальшого призначення на таку нижчеоплачувану посаду.

Листом Генеральної прокуратури України від 07.10.2019р. № 18-600вн-19 позивача повідомлено про те, що питання щодо сплати позивачу різниці в грошовому забезпеченні з дати набрання законної сили постановою суду в межах розгляду справи № 826/24380/15 судом не порушувалось, з огляду на що підстави для її виплати відсутні.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про прокуратуру (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Судом встановлено, що позивач у лютому 2015 р. призваний із запасу на військову службу за контрактом, яку проходив у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що доводи відповідача про те, що на позивача не поширюється законодавство для осіб офіцерського складу Збройних Сил України є помилковими та не приймаються до уваги.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Також, відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду.

У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Водночас, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначається Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. за № 260 (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція № 260).

Відповідно до п. 1.11 Інструкції № 260, військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв`язку з цим поновлені на військовій службі (посаді), за рішенням повноважного органу, який прийняв рішення про таке поновлення, виплачується грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, що вони недоотримали внаслідок незаконного звільнення (переміщення).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.07.2015р. наказом Генерального прокурора України №270-вк полковника юстиції ОСОБА_1 призначено з пониженням на два ступеня прокурором відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури (на правах Департаменту).

Позивач вважаючи призначення на нижчу посаду звернувся до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015р. у справі № 826/24380/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову - про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 21 липня 2015 року №270-вк в частині призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Призначено ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді, яку він обіймав до проведення організаційно-штатних заходів у Генеральній прокуратурі України. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2017р. касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016р. змінено. Абзац четвертий резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року викладено в такій редакції: «Розглянути питання про призначення ОСОБА_1 на посаду, рівнозначну посаді, яку він обіймав до проведення організаційно-штатних заходів у Генеральній прокуратурі України.». В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року залишено без змін.

На виконання вищезазначеної постанови наказом Генерального прокурора України від 11.12.2017р. № 823-вк позивача призначено на посаду начальника відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в судах та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України увільнивши з посади прокурора відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в судах та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

З огляду на той факт, що судовими рішеннями у справі № 826/24380/15, які набрали законної сили, факт призначення позивача на нижче оплачувану посаду визнаний незаконним, наказ про таке призначення скасований, а позивача фактично призначено на раніше займану ним посаду, то суд приходить до висновку про те, що позивач має право на отримання грошового забезпечення за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді.

Водночас, вирішуючи питання щодо періоду, за який позивач має право на нарахування та виплату грошового забезпечення за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2016р. у справі № 826/25874/15 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо невидачі наказу про виплату ОСОБА_1 допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також збереження за його бажанням посадового окладу, тарифної ставки (окладу) на новому місці роботи, але не більше одного року. Зобов`язано Генеральну прокуратуру України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з огляду на звільнення наказом від 21.07.2015 р. №270-вк допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати та посадовий оклад, тарифну ставку (оклад) на новому місці роботи, виходячи із розміру посадового окладу начальника відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано виконати негайно постанову суду в частині присудження на користь ОСОБА_1 допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також збереження за його бажанням посадового окладу, тарифної ставки (окладу) на новому місці роботи, але не більше одного року - у межах суми стягнення за один місяць.

На виконання вищезазначеної постанови наказом Генерального прокурора України від 14.07.2016р. № 280-вк позивачу, серед іншого, здійснено перерахунок грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу начальника відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України за період з 22.07.2015р. по 21.07.2016р.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач за період з 22.07.2015р. по 21.07.2016р. отримав перерахунок грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу начальника відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, а відтак право на повторний перерахунок грошового забезпечення за вказаний період не має.

При цьому, доводи позивача про те, що виплата грошового забезпечення за період з 22.07.2015р. по 21.07.2016р. отримана останнім, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС не приймаються судом до уваги, адже позивач отримував би грошове забезпечення на посаді начальника управління один раз, а право на подвійну виплату грошового забезпечення, законодавством не передбачена.

На підставі вищевикладеного та враховуючи той факт, що в ході розгляду справи судом встановлено право позивача на отримання різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення та подальшого призначення на нижчеоплачувану посаду, водночас приймаючи до уваги той факт, що за період з 22.07.2015р. по 21.07.2016р. позивачем отримано виплату такої різниці, що підтверджується наказом Генерального прокурора України від 14.07.2016р. № 280-вк та копією розрахункового листа за липень 2016р., суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправною відмови в нарахуванні та виплаті позивачу різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді та зобов`язання останнього нарахувати та виплатити різницю грошового забезпечення за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення та подальшого призначення на нижчеоплачувану посаду за період з 22.07.2016р. по 11.12.2017р.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Генеральної прокуратури України в нарахуванні та виплаті позивачу різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді за період з 22.07.2016р. по 11.12.2017р.

3. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення та подальшого призначення на нижчеоплачувану посаду, за період з 22.07.2016р. по 11.12.2017р.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська