Рішення № 96279514, 14.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Київ № 640/1917/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора, Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, Міністерства оборони України в якому з урахуванням зави про збільшення розміру позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати п. 22 параграфу 4 наказу Міністра оборони України № 709 від 13.12.2019р. (по особовому складу) яким підполковника юстиції ОСОБА_1 прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, відповідно до пункту 18 розділу ІІ Прикінцевих положень та перехідних положень Закону України від 19.09.2019р. № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» та пункт 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з 13.12.2019р.;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 1189-вк від 20.12.2019р., яким прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) та виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 31.12.2019р.;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 1486ц від 11.06.2020р., яким внесено зміни до наказу Генерального прокурора № 1189-вк від 20.12.2019р., а саме пункт 1 у редакції: «Підполковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України № 709 від 13.12.2019р. звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з 31.12.2019р. звільнити з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Личаківсько-Залізничного об`єднаного районного військового комісаріату міста Львова»;

- поновити ОСОБА_1 на військовій службі у Міністерстві оборони України з 13.12.2019р., як особу офіцерського складу Збройних Сил України, який відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора з 31.12.2019р.;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.12.2019р. по дату винесення судового рішення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплатити щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат,одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою КМУ № 44 від 15.01.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані накази не відповідають вимогам законодавства чинного на момент їх прийняття, а відтак звільнення з військової служби та з посади є незаконним. З огляду на вищевикладене просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачами подано відзиви на адміністративний позов в якому зазначають, що оскаржувані накази є законними та обґрунтованими, а відтак відсутні підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.02.2015р. між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

При цьому, наказом Міністерства оборони України від 04.02.2015р. № 62 позивача прийнято на військову службу та відряджено до Генеральної прокуратури України.

Так, у 2015-2019 роках позивач проходив військову службу на посадах у військових прокуратурах.

В подальшому, наказом Генеральної прокуратури України від 21.06.2019р. № 449-вк підполковника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

05.12.2019р. підполковником юстиції ОСОБА_1 на ім`я Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. подано рапорт, в якому вказав, що не заперечує проти свого звільнення з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Особову справу просив скерувати до Личаківсько-Залізничного об`єднаного районного військового комісаріату м. Львова.

Відповідно до аркушу бесіди, з прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковником юстиції ОСОБА_1 проведено бесіду, з приводу його звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у присутності заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора Чумака В.В. та прокурора відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Сергійчука С.С .

Зі змісту вищезазначеної бесіди вбачається, що позивач бажає звільнитися з військової служби, наполягає на звільненні з лав Збройних Сил України, проходити військову службу у військовому резерві не бажає.

Заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором В. Чумаком 05.12.2019р. сформовано подання щодо звільнення позивача з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 13.12.2019р. №709 підполковника майор юстиції ОСОБА_1 , прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, відповідно до пункту 18 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

При цьому, що позивачем подана Генеральному прокурору заява про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

Позивач був допущений до іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Однак, рішенням Кадрової комісії № 1 від 29.10.2019р. № 179 позивача не допущено до проходження наступних етапів атестації, з огляду на те, що за результатом складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 52 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. З огляду на вказане, позивач визнаний таким, що неуспішно пройшов атестацію.

В подальшому, наказом Генерального прокурора від 20.12.2019р. №1189-вк прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковник юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, з 31.12.2019р.

При цьому, наказом Офісу Генерального прокурора від 11.06.2020р. № 1484ц внесено зміни до наказу Генерального прокурора від 20.12.2019р. №1189-вк, а саме викладено пункт 1 у такій редакції: «Підполковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України № 709 від 13.12.2019р. звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з 31.12.2019р. звільнити з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, виключити із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Личаківсько-Залізничного об`єднаного районного військового комісаріату міста Львова».

Вважаючи вищезазначені накази протиправними, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон N 2232-XII) та Законом України «Про прокуратуру» (надалі - Закон № 1697-VII).

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування п. 22 параграфу 4 наказу Міністра оборони України № 709 від 13.12.2019р. (по особовому складу) яким підполковника юстиції ОСОБА_1 прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, відповідно до пункту 81 розділу ІІ Прикінцевих положень та перехідних положень Закону України від 19.09.2019р. № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» та пункт 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з 13.12.2019р., суд зазначає таке.

Частинами 1, 2 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX, який набув чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Так, внесені зміни до Закону України "Про прокуратуру", а саме виключено пункт 4 статті 7, який передбачав існування в системі прокуратури України військових прокуратур, пункт 4 статті 8, що стосувався утворення у Генеральній прокуратурі України Головної військової прокуратури.

Пунктом 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113- IX усі прокурори Генеральної прокуратури України, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Судом встановлено, що 05.12.2019р. позивач на ім`я Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. подав рапорт, в якому вказав, що не заперечує проти свого звільнення з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Особову справу просив скерувати до Личаківсько-Залізничного об`єднаного районного військового комісаріату м. Львова.

Відповідно до аркушу бесіди, з прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковником юстиції ОСОБА_1 проведено бесіду, з приводу його звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у присутності заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора Чумака В.В. та прокурора відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Сергійчука С.С., зі змісту якої (Аркуш бесіди) вбачається, що позивач бажає звільнитися з військової служби, наполягає на звільненні з лав Збройних Сил України, проходити військову службу у військовому резерві не бажає.

Згідно з пунктом "г" частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Пунктом 226 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів.

Як Додаток 1 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України Заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором В. Чумаком сформовано подання щодо звільнення позивача з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що в системі органів прокуратури функціонування військових прокуратур, а так само Головної військової прокуратури не передбачено, подальше проходження ОСОБА_1 військової служби на посадах в органах прокуратури стало неможливим.

Крім того, суд звертає увагу, що організаційні заходи, що проводяться в 2019-2020 роках пов`язані з докорінним переформуванням апарату Міністерства оборони України, а також переходу Генерального штабу та Збройних Сил України на нову j-структуру, прийняту в арміях країн-членів НАТО. За законом від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури", зокрема, військові прокурори, прокурори та слідчі військових прокуратур припиняють виконувати свої повноваження у порядку та строки, визначені Генеральним прокурором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач підлягав звільненню на підставі підпункту "г" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та не виявив бажання подальшого перебування на військовій службі, а отже оскаржуваний п. 22 параграфу 4 наказу Міністра оборони України № 709 від 13.12.2019р. (по особовому складу) прийнято правомірно.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора № 1189-вк від 20.12.2019р., яким прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) та виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 31.12.2019р., суд зазначає таке.

Так, частиною 4 статті 8 Закону № 1697-VII ( в редакції, яка діяла до вересня 2019 року) встановлено, що у Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора України може також покладатися виконання інших службових обов`язків.

Пунктом 5 частини 1 статті 9 Закону № 1697-VII встановлено, що Генеральний прокурор України призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор України видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

Згідно з частиною 3 статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону № 1697-VII військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.

Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року (надалі - Положення № 1153/2008).

Зі змісту оскаржуваних наказів вбачається, що їх прийнято, зокрема, на підставі п.п. 82, 116 Положення № 1153/2008.

Пунктом 82 Положення № 1153/2008 визначено порядок призначення військовослужбовців на посади.

Згідно з пунктом 116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

04.02.2015р. між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

При цьому, наказом Міністерства оборони України від 04.02.2015р. № 62 позивача прийнято на військову службу та відряджено до Генеральної прокуратури України.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд приходить до висновку щодо правомірності застосування до спірних правовідносин Положення № 1153/2008.

Правові висновки з питання розповсюдження на військовослужбовця, відрядженого до Генеральної прокуратури України, Положення №1153/2008, викладені у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №826/25061/15.

Так, підпунктом 2 пункту 82 Положення № 1153/2008 встановлено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з пунктом 112 Положення військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Таке переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

- неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

З аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку про те, що згоди військовослужбовця при переміщенні на вищу або рівнозначну посаду не вимагається, а наказ про переміщення військовослужбовця на іншу посаду не змінює правовідносин з приводу проходження військової служби.

Таким чином, враховуючи, що на позивача, як на військовослужбовця Збройних сил України, розповсюджується дія Положення № 1153/2008, а також враховуючи, що на момент ліквідації управління процесуального керівництва, посаду у якому обіймав позивач, не вирішено питання щодо подальшого службового використання останнього, то його звільнення та зарахування у розпорядження Генерального прокурора України до вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби, на підставі п.п. 82, 116 Положення № 1153/2008, відповідає вимогам Закону.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду від 17 листопада 2020 року по справі №640/13503/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивачем була подана Генеральному прокурору заява про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

Позивач був допущений до іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Однак, за результатами іспиту при мінімально допустимій кількості балів 70 балів, позивач набрав 52 бали, у зв`язку з чим першою кадровою комісією прийнято рішення від 29 жовтня 2019 року № 179 про неуспішне проходження атестації.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що враховуючи неуспішне проходження атестації (анонімного тестування) позивачем у Офісу Генерального прокурора виникло право на звільнення позивача.

Щодо посилання позивача, що гарантовані Кодексом законів про працю України права працівників, а також обов`язки роботодавця не можуть бути звужені, суд не бере до уваги, оскільки на позивача не поширюються вимог КЗпП, оскільки позивач з відповідачами не перебував у трудових відносинах, як з державними органами, підприємствами, установами, організаціями, державними та комунальними навчальними закладами в розумінні КЗпП.

Посилання позивача на практику Верховного Суду, в якій зазначено, що підлягає перевірці виключно підстави звільнення, а не рапорт, суд звертає увагу, що виключення пункту 4 статті 7 Закону України "Про прокуратуру" (виключення із системи прокуратури України військових прокуратур) і стало підставою для звільнення позивача.

Щодо посилання позивача, що приймаючи наказ Офісом Генерального прокурора від 11.06.2020р. визнано фактично неправомірність прийняття наказу Генеральної прокуратури України від 20.12.2019р., суд не бере до уваги, оскільки в даному випадку наказом Офісу Генерального прокурора було доповнено лише посилання на наказ Міністра оборони України від 13.12.2019р. № 709, при цьому не змінювалась підстава звільнення позивача.

Таким чином, факт внесення змін Офісом Генерального прокурора в наказ від 20.12.2019р. № 1189-вк не свідчить про неправомірність оскаржуваного наказу.

На підставі вказаного, вимоги позивача про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають, як похідні.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська