Постанова № 9625887, 19.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2010 року Справа № 2а-1776/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Островської О.П.

при секретарі Кірян О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2010 року позивач ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування Відкритому акціонерному товариству «Стахановський вагонобудівний завод» податку на додану вартість за червень 2009 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» (далі ВАТ «СВЗ») суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за червень 2009 року в сумі 955761,00 грн.; зобовязати СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську надати суду довідку щодо залишку невідшкодованого податку на додану вартість ВАТ «СВЗ» за звітний період (квітень 2009 року) за формою, установленою додатком № 1 до Порядку, який затверджено наказом Державного казначейства України від 27.04.04 р. № 82/245; судові витрати стягнути з Державного бюджету України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100159971 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого СДПІ ВПП у м. Луганську 26.01.2009. Як платник податку на додану вартість ВАТ «СВЗ» подало до СДПІ ВПП у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року, якою (код рядка 25, 25.1.) визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в банку в розмірі 955761,00 грн. На день звернення з позовом до суду зазначена сума ПДВ не відшкодована ВАТ «СВЗ» в повному обсязі.

СДПІ ВПП у м. Луганську з 06.08.09 по 19.08.09 здійснила позапланову виїзну перевірку ВАТ «СВЗ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2009 року, яка виникла за розрахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року, про результати якої 02.09.2009 року складено довідку № 695/08-3/00210890, в якій податковим органом підтверджено задекларовані обсяги як податкового кредиту, так і податкового зобовязання, порушень достовірності визначення позитивного значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту в червні 2009 року не встанволено. Довідкою встановлені обставини сплати ВАТ «СВЗ» платіжними дорученнями сум ПДВ у складі вартості товарів (послуг) на користь постачальників у попередньому податковому періоді в сумі 955761,00 грн. та фактично підтверджено заявлену підприємством суму бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2009 року в розмірі 955761,00 грн.

Як зазначено у п. 1 розділу 4 Довідки, перевіркою підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 818609,00 грн. Неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 137151,70 грн., що зазначено в п. 2 розділу 4 Довідки, у звязку з неотриманням довідок про результати документальних невиїзних перевірок щодо основних постачальників ВАТ «СВЗ», згідно з нормами Закону № 168/97-ВР не є підставою для відмови в її підтвердженні та наступному відшкодуванню з бюджету.

З аналізу норм Закону № 168/97-ВР випливає, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Будь-яких рішень-повідомлень відносно ВАТ «СВЗ» за результатами перевірки суми задекларованого бюджетного відшкодування сумі, заявленої в податковій декларації за червень 2009 року, не виносилося, відповідно сума бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2009 року в розмірі 955761,00 грн. була повністю підтверджена та відповідно підлягала відшкодуванню ВАТ «СВЗ» в повному обсязі.

Як зазначено в довідці, сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню 955761,00 грн., вказана в межах суми, фактично сплаченої ВАТ «СВЗ» в попередніх податкових періодах у розмірі 955761,00 грн. На доказ того, що суму ПДВ було сплачено ВАТ «СВЗ», свідчили платіжні доручення, які були надані ревізорам в ході проведення позапланової виїзної перевірки, під час перевірки в повному обсязі надано необхідні документи до перевірки. Перевіркою було повністю підтверджено, що ВАТ «СВЗ» виконало всі передбачені Законом умови відносно отримання бюджетного відшкодування та мало документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та суми задекларованого бюджетного відшкодування.

СДПІ ВПП у м. Луганську як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою ПДВ, повинен був діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь яких причин утримуватись від виконання зазначених дій, що власне й зробила СДПІ ВПП у м. Луганську. Крім того, право господарюючого субєкта платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів субєкта оподаткування у якості обовязкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до листа СДПІ ВПП у м. Луганську від 09.02.2010 року № 2095/10/08-3109 на особовому рахунку ВАТ «СВЗ» станом на 01.02.2010 року залишок невідшкодованої суми ПДВ по декларації з ПДВ за червень 2009 року складає 955761,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив задовольнити заявлені вимоги.

Представник відповідача СДПІ ВПП у м. Луганську в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на наступне. Позивач подав до СДПІ ВПП у м. Луганську декларацію з ПДВ за червень 2009 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, згідно яких сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню н рахунок платника у банку складає 955761, 00 грн. СДПІ ВПП у м. Луганську було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «СВЗ» достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року, за результатами якої складено довідку від 02.09.2009 року № 695/08-3/00210890. Заявлену до відшкодування суму в повному обсязі неможливо підтвердити у звязку з неотриманням відповіді на запити про надання відомостей щодо постачальників ВАТ «СВЗ» у другому ланцюзі ВАТ «Кременчуцький сталеварний завод» і.к. 34681900 та у третьому ланцюзі ТОВ «Завод Єкспо-Метиз» і.п.н. 346837404036. Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. Вказаний висновок слідує з визначення понять платника податку, бюджетного відшкодування та з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України. Суми ПДВ зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються, тобто до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до державного бюджету. При проведенні перевірки СДПІ ВПП у м. Луганську не встановлена наявність надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету України з огляду на неотримання відповідей щодо результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача. Посилання позивача на те, що відшкодування ПДВ не може ставитися в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок, не має прийматися до уваги, оскільки відшкодування ПДВ є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках (де постачальники є як правило посередниками), сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобовязання кожного з попередніх постачальників, а отже ПДВ має вноситися до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку не встановлено фактичного надходження ПДВ до бюджету. Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Таку позицію підтримано в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30.07.2008 року по справі за позовом ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон» до ДПІ у м. Херсоні та від 26.01.2009 року по справі за позовом ТОВ «Регіон-Агро» до ДПІ у м. Херсоні. Таким чином, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам ДПС України повноважень, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в судовому засіданні надав пояснення, в яких посилається на таке. Згідно п. 4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, встановленого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України № 200/86 від 21 травня 2001 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На теперішній час до ГУ ДКУ у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування ПДВ позивачу. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справи про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є субєкт владних повноважень (орган державної податкової служби, територіальний орган державного казначейства), наділений публічно-правовими повноваженнями.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод», код за ЄДРПОУ 00210890, зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 02.10.1996 за № 1392105 0002 000055 (а.с. 150), перебуває на податковому обліку в СДПІ ВПП у м. Луганську та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100159971 НБ № 103871 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 26.01.2009 (а.с. 151).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена, як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача СДПІ ВПП у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування було подано з необхідними обґрунтуваннями податкову декларацію з ПДВ за червень 2009 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 955761,00 грн. (а.с. 15-16).

На підставі направлень на перевірку від 06.08.2009 № 225, від 17.08.2009 №233 уповноваженими особами СДПІ ВПП у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року, за результатами якої складено довідку № 695/08-3/00210890 від 02.09.2009 року (а.с. 19-39).

Перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування в сумі 818609, 00 грн., або 85,65 % від заявленої суми ВАТ «СВЗ» по декларації за червень 2009 року: по основних постачальниках, взаємовідносини яких підтверджено довідками про результати документальних невиїзних перевірок, склали 382017,68 грн., або 39,97%; ПДВ сплачене митним органам 136578,25 грн., або 14,29 %; послуги, отримані від нерезидента 81908,72 грн., або 8,57 %; по решті постачальників 186277,82 грн., або 19,49 %; ТОВ «Камелор» (ІПН 346819004667) 31826,84 грн., або 3,33 % (п.1 розділу 4). За результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року в сумі 137151,70 грн., або 14,35 %; суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 137151,70 грн. буде підтверджено після отримання довідок про результати документальних невиїзних перевірок щодо основних постачальників ВАТ «СВЗ» (п.2 розділу 4).

Суд вважає, що дії відповідача СДПІ ВПП у м. Луганську щодо часткового підтвердження сум бюджетного відшкодування згідно заявлених податкових декларацій позивача та ненадання відповідних висновків для отримання такого відшкодування, не відповідають вимогам закону.

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачеві СДПІ ВПП у м. Луганську всі необхідні документи, проти чого не заперечує відповідач СДПІ ВПП у м. Луганську.

Суми заявленого бюджетного відшкодування підтверджені вищенаведеною довідкою про результати виїзної позапланової перевірки, під час проведення перевірки фахівцями СДПІ ВПП у м. Луганську були перевірені надані позивачем контракти, угоди, договори купівлі-продажу, касові та банківські документи, платіжні документи по сплаті податків, головна книга за червень 2009 року, акт виконаних робіт, звіти підзвітних осіб, податкова звітність, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, первинні документи, вантажно-митні декларації та інші документи.

Зважаючи на вищевикладене, непідтвердження відповідачем СДПІ ВПП у м. Луганську сум бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2009 року в сумі 137151,70 грн. з посиланням на неотримання довідок про результати документальних невиїзних перевірок щодо основних постачальників ВАТ «СВЗ» суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», яким, як зазначено вище, право господарюючого субєкта платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або непроведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.

Суд уважає, що відповідач СДПІ ВПП у м. Луганську, як субєкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Тому позовні вимоги ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» по відшкодуванню суми податку на додану вартість підлягають задоволенню.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 «Порядок відшкодування податку на додану вартість», згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у даному випадку відповідач СДПІ ВПП у м. Луганську не виконав покладений на нього законом обовязок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок про відшкодування Відкритому акціонерному товариству «Стахановський вагонобудівний завод» податку на додану вартість за червень 2009 року, позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 955761,00 грн.

Тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача про таке відшкодування шляхом стягнення суми з Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн. та 1700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1650 від 04.03.2010 року (а.с.2) та № 1655 від 04.03.2010 року (а.с.3) відповідно, тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25 травня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» податку на додану вартість за червень 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», код ЄДРПОУ 00210890, суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за червень 2009 року в сумі 955761,00 грн. (девятсот пятдесят пять тисяч сімсот шістдесят одна грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три грн. 40 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 25 травня 2010 року.

СуддяОстровська О.П.