Постанова № 9625264, 20.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20.11.2008 р. № 6/401

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Буд"

до Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва

пропро визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000462322/0 та № 0000472322/0 від 25 жовтня 2007 року

За участю представників сторін

від позивача Поляниця З.А. (довіреність від 01.11.2007р. №б/н), Мельник С.Р. (довіреність від 01.11.2007р. № б/н)

від відповідача Кірієнко Т.П. (довіреність від 15.04.2008 р. №5136/9/10), Шевченко О.І.(довіреність від 15.04.2008 р. №5139/9/10), Москаленко Г.В. (довіреність від 15.04.2008р. №5137/9/10) Кривобок Ю.М. (довіреність від 07.07.2008 р. № 6177/9/10)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.11.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор-Буд»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000462322/0 та № 00004723220 від 25.10.2007р.

В обґрунтування позову позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор-Буд»зазначає, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.п. 5.3.9, п. 5.3, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону № 283/97-ВР (далі Закон № 283/97-ВР) та п.п. 7.4.4, п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1998 р. №168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), пп.4.2.9. п.4.2. ст..4, пп.9.12.2 п.9 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003р.

В судовому засіданні позивачем було надано клопотання щодо уточнення позовних вимог відповідно до яких позивач просить визнати недійсними наступні податкові повідомленні-рішення:

-№0000462322/0 від 25.10.2007р.

-№0000472322/0 від 25.10.2007р.

-№000472322/2 від 11.04.2008р.

-№0000462322/2 від 11.04.2008р

-№0000182322/2 від 11.04.2008р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, в обґрунтування на заперечення зазначає наступне.

ТОВ «Вектор-Буд»в порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановив, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим, як платники податку порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Крім того, вимоги пп.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В звязку з чим до підприємства були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п. «б»пп.4.2.2. ст.4 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства ТОВ «Вектор-Буд»за період діяльності з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р., за результатом якої був складений акт від 27.10.2007 р. № 4617/23-200-32592898 та винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000462322/0 та № 0000472322/0 від 25.10.2007 р. від 25.10.2007р. за якими донараховано:

-з податку на прибуток у розмірі 391400,10 грн., в т. ч.: основний платіж 292022,00 грн., фінансова санкція 99381,10 грн.

-з податку на додану вартість у розмірі 315000,00 грн., в т. ч.: основний платіж 210000,00 грн., фінансова санкція 105000,000 грн.

Не погодившись із рішенням податкового органу, позивачем були подані скарги від 16.11.2007р. № 207 та № 208 до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на податкові повідомлення-рішення від 25.10.2007р. № 0000462322/0 та № 0000472322/0.

Керуючись вимогами п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондам»та пп. 1 п. 9 Положення «Про внесення змін до Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 03.03.1998р. № 93, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.1998 р. за № 176/2616 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами), ДПІ у Дніпровському району м. Києва рішенням від 28.12.2007 р. № 351/10-25-014 залишило без розгляду скаргу позивача, а податкові повідомлення-рішення від 25.10.2007р. № 0000462322/0 та № 0000472322/0 залишено без змін.

Крім того, позивач не погоджується з визначеними податковими органами податковими зобов'язаннями, та з прийнятим ДПА у м. Києві рішенням по результатам розгляду скарги зв'язку з наступним:

В податковому повідомленні-рішенні № 0000462322/0 від 25 жовтня 2007 року зазначено, що на підставі Акту встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9. п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В зв'язку з чим сума нарахованого податкового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств становить у розмірі 391 400,10 грн., з них 292022,00 грн. - за основним платежем; 99381,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи рішення ДПА у м. Києві сума основного платежу по податковому повідомленню-рішенню зменшена на 11 765,0 грн. і складає 280257,00 грн. Тому, на думку позивача сума штрафних санкцій також повинна бути зменшена, а не збільшена.

В повідомленні - рішенні №0000472322/0 від 25 жовтня 2007р. зазначено, що на підставі Акту перевірки встановлено порушення пп..7.4.4, 7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим позивачу нарахована сума податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 315000,00 грн., з них 210 000, 00 грн. - за основним платежем; 105 000, 00 грн. - штрафні санкції.

Однак, відповідач порушення позивача мотивує тим, що податкові накладні виписані ТОВ „Сервісбуд" за період фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ „Сервісбуд" не можуть бути використанні позивачем в податковому обліку, оскільки рішенням Баришівського райсуду Київської області від 16.02.2006 р. визнано недійсним статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Сервісбуд" з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість з 17.03.2004р.

Також, податкові накладні виписані АТЗТ „Укрзакордонбуд", не можуть бути використані Позивачем в податковому обліку, оскільки АТЗТ «Укрзакордонбуд» не звітувало до податкової інспекції, та від даного підприємства не надходили надходження податку на додану вартість до бюджету.

Як вбачається, з матеріалів справи в період з 2004 року по квітень 2006р., між позивачем та ТОВ «Сервісбуд»було укладено договори на виконання будівельно-монтажних робіт. ТОВ „Сервісбуд" свої зобов'язання по договорам виконував належним чином, про що свідчать підписані акти виконаних робіт. Податкові накладні оформлювались належним чином, недоліків не мали, порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, Затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 р. (далі -Положення №79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість (далі - Свідоцтво) діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно п.п. 25.2 Положення №79 підставою для виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва може бути рішення суду про скасування Свідоцтва, яке вступило в законну силу. Тобто, враховуючи, те що Рішення Баришівського райсуду Київської області прийнято 16.02.2006р., якщо таке рішення не оскаржувалось, то дата вступу рішення в законну силу - 26.02.2006р. (відповідно до ст.223 ЦПК України). Тобто, лише після 26.02.2006 р. орган державної податкової служби на думку позивача мав право анулювати Свідоцтво.

На виконання рішення Баришівського райсуду Київської області, Баришівською ДПІ у Київській області було складено акт від 26.06.2006 року №54 «Про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість»ТОВ „Сервісбуд". Дата анулювання реєстрації 26.06.2006 року. Однак, податкові накладні були виписані ТОВ «Сервісбуд» в період з 2004р. по квітень 2006 року коли Свідоцтво не було анульовано, а отже, податкові накладні заповненні юридичною особою, яка була на той період зареєстрована як платник податку в податковому органі і присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За таких обставин висновок відповідача, що позивач не мав права на податковий кредит у сумі 144478,69 грн. на підставі виданих ТОВ „Сервісбуд" податкових накладних є помилковим, оскільки на момент виписки податкових накладних, ТОВ „Сервісбуд" не був виключений з реєстру платників ПДВ.

Також позивач зазначає, 18.09.2006 року між позивачем та АТЗТ „Укрзакордонбуд" договір на виконання будівельно-монтажних робіт не укладався.

Позивач на підставі виписаного рахунку-фактури №СФ-0000005 від - 2006р. перерахував АТЗТ „Укрзакордонбуд" кошти у розмірі 352728,00 грн. (18.09.2007р., 26.09.2006р, 28.09.2006р. було виписано податкові накладні на загальну суму 352 728 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 58 788 грн. 00 коп.)

На думку позивача, відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення ним п.п.7.4.1 ст. 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість", оскільки в вищезгаданому законі немає пункту зі змістом обовязковою підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит з ПДВ, передбачає обов'язкову наявність, ще й такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум податку", на який є посилання в Акті.

Щодо взаємовідносин з ТОВ „Авіста-СМ", позивач на підставі виписаного рахунку-фактури № О1Ч-0000773 від 04.04.2006 року придбав у Донецькій філії ТОВ „Авіста-СМ" (ЄДРПОУ 33263155) будівельний інвентар, за який перерахував 7665,86грн. Донецькою філією ТОВ „Авіста-СМ" виписано податкову накладну №332/ДН від 06.04.2006 року на суму 7665,86 коп., в тому числі ПДВ - 1 277 грн. 64 коп. Тому, на думку позивача, він мав право на віднесення суми 1277,64 грн. до податкового кредиту оскільки мав взаємовідносини з Донецькою філією ТОВ «Авіста-СМ", які було делеговано право ставити печатки та виписувати податкові накладні.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає що позивач порушив п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановив, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим, як платники податку порядку, передбаченому ст.9 цього Закону, та вимоги пп.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про ПДВ»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тому, на думку відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п. «б»пп.4.2.2. ст.4 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ відповідають вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, суд погоджується з позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідачем проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. За результатами проведеної перевірки складено Акт №-4617/23-200-32592898 від 17.10.2007р., на підставі якого було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток 379638,1 грн.(в т.ч. основний платіж - 280257 грн., штрафні (фінансові) санкції - 99381,1 грн.), по податку на додану вартість 315000,00 грн. в т.ч. основний платіж - 210000,00 грн., штрафні ( фінансові) санкції- 105000,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-111, із змінами та доповненнями, (далі - Закон №2181) звернувся із скаргою про перегляд цього рішення. Рішенням про результати розгляду скарги від 21.12.2007р від 27.12.2007р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва залишило без задоволення скаргу позивача, а податкові повідомлення-рішення -без змін.

Позивач звернувся із скаргою до ДПА у м. Києві, рішенням про результати розгляду скарги від 06.03.2008р. ДПА у м. Києві податкове повідомлення - рішення від 25.10.2007 р. № 0000472322/0 залишено без змін (податок на додану вартість);

податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 р. № 0000462322/0 в частині основного платежу по податку на прибуток в сумі 11765,0 грн. скасовано, застосовані штрафні (фінансові) санкцій по податку на прибуток збільшено на суму 5882,5 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР, занижено податок на прибуток у розмірі 280257,00 грн.

Документальною перевіркою наданих підприємством документів, оборотно-сальдових відомостей та в результаті наданих завірених копій додаткових документів (матеріальні звіти рахунку 205 «Будівельні матеріали») проведено аналіз залишків товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку та порядок обліку запасів при їх вибутті. Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не віднесено до валового доходу при визначенні прибутку балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах різницю балансової вартості таких товарів (залишків).

Позивач посилається на те, що при проведенні перевірки, в зв'язку з технічними неполадками комп'ютера, працівником позивача було надано для перевірки невірні оборотні відомості по балансових рахунках. Але аналіз залишків товарно-матеріальних цінностей та порядок обліку запасів при їх вибутті зроблений на підставі бухгалтерських документів, наданих та завірених головним бухгалтером позивача.

В порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем в порушення зазначених вимог віднесено до складу валових витрат витрати по авансових звітах без документального підтвердження на загальну суму 2034,17грн., а саме: авансовий звіт №12 від 16.11.2004р. в сумі 592,00грн. (в т.ч. ПДВ 98,67грн.), авансовий звіт №2 від 30.06.2006р. в сумі 1849,00грн. (в т.ч. ПДВ 308,17грн.).

Враховуючи вищезазначені порушення, позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 280257,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем було в порушення вимог п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ „Сервісбуд", було включено до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів ПДВ на загальну суму 144478,69 грн.

Як свідчать обставини справи, рішенням Баришівського районного суду від 16.02.2006р. по справі №2-7 визнано недійсним статут ТОВ „Сервісбуд" з дати державної реєстрації, тобто з 25.02.2007р., реєстрацію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з дати його видачі, тобто з 17.03.2004 р.

Згідно з актом Баришівської ОДПІ Київської області від 26.06.2006р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Сервісбуд" з моменту реєстрації.

На підставі вище зазначеного перевіркою було зроблено висновок, що ТОВ „Вектор -Буд" при здійсненні фінансово - господарських взаєморозрахунків з ТОВ „Сервісбуд" безпідставно було включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 144479,69 грн.

Щодо взаємовідносин з АТЗТ „Укрзакордонбуд": позивачем було укладено договір на поставку будівельних матеріалів. Позивач на підставі виписаного рахунку-фактури від 18.09.06р. перерахував АТЗТ „Укрзакордонбуд" кошти у розмірі 352728,0грн. АТЗТ „Укрзакордонбуд" виписано податкову накладну на суму 352728,0грн., в тому числі ПДВ -58788,0 грн.

Згідно використаної комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи: АРМ "Пошук", АРМ "Облік", АРМ "Аудит", АРМ "Звіт", АРМ "Митниця", АРМ "Держдоходи", АРМ "АІЗОК" встановлено, що АТЗТ «Укрзакордонбуд»(код ЄДРПОУ 24588083) починаючи з липня 2005р. звітує без показників фінансово-господарської діяльності.

Крім того, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29.11.2006р., в зв'язку з неподанням до податкового органу декларацій з ПДВ протягом дванадцяти місяців та не встановленням фактичного місцезнаходження АТЗТ „Укрзакордонбуд", анульована реєстрація та свідоцтво платника ПДВ.

Щодо взаємовідносин з ТОВ „Авіста-СМ": позивачем за квітень 2006р. до складу податкового кредиту включено ПДВ в сумі 1277,64 грн. по податковій накладній, отриманій від ТОВ „Авіста - СМ". Печатка на податковій накладній проставлена філії підприємства ТОВ „Авіста - СМ", яка зареєстрована в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька та не є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер на податковій накладній належить ТОВ „Авіста- СМ", яке зареєстровано в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Водночас виділені на окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) зобов'язані вести бухгалтерський облік із наступним включенням їх показників до фінансової звітності головного підприємства.

Згідно листа ТОВ "Авіста-СМ" від 05.12.2007р. №03-85 (вхідний ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 06.12.2007р. №20105/10) надісланого на запит ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 23.11.2007р. №18242/10/23-208, повідомлено, що між ТОВ "Авіста СМ" та ТОВ "Вектор-Буд" за період 01.04.2004р. по 31.03.2007р. взаємовідносин не було.

На думку позивача, на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ підтверджується тим, що продавці були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Доказів на підтвердження цього не надано.

Крім того, Законом України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон "Про ПДВ") передбачено, що в момент виникнення податкового зобов'язання виписується податкова накладна, форма і порядок заповнення якої затверджені наказом від 30.05.97 р. N 165 Державної податкової адміністрації України, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. N 233/2037.

Податкова накладна одночасно виконує функції звітного податкового і розрахункового документа.

Зокрема п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим, як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 23.06.1997р. №233/2037, (далі - Порядок) податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Однак в абзаці 1 п.5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 даного Порядку.

Згідно п.2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 18 Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Таким чином, податкові накладні, виписані вищезазначеними контрагентами позивача, на момент перевірки податковим органом не мали юридичної сили та доказовості, а тому не були прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують не правомірність віднесення до податкового кредиту позивачем сум ПДВ.

Тому, суд вважає правомірними висновки ДПІ у Дніпровсьокму районі м. Києва щодо порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення рішення, які відповідають чинному законодавству України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, позивач не довів правомірності заявлених вимог. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.