Постанова № 9625260, 01.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01.12.2008 р. № 6/501

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Представники:

від позивача Гулицька Н.М. (довіреність від 01.07.2008 р. №81/10), Дорожинська О.А. (довіреність від 09.01.08 р. № 4/10);

від відповідача Філімоненко А.С. (довіреність від 19.03.2008 р. № 457/9/10-210)

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 01.12.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України звернулась до Окружного адміністративного суду м.Київа з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп.4.2.12. п.4.2., пп.8.1.1. п. 8.1. ст..8., пп.9.12.2 п.9.12.ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889 в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на 5337,00 грн. Також в порушення позивачем пп.4.3.23 п.4.2. ст.4 пп. «а»19.2 п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб, позивачем занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на 2919,00 грн. За виявлене порушення відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001144120/0 від 08.05.2008р. в сумі 24768,00 грн. з яких за основним платежем-8256,000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16512,00 грн.

Відповідач позов не визнає, в заперечення на позовну заяву зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним у повній відповідності до чинного законодавства України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною інспекцією у м. Києві по роботі з великим платниками податків (надалі відповідач) проведена планова документальна виїзна перевірка Дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі-позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007р.

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2008 р. № 263/41-20/31301827 (надалі Акт перевірки) та в порушення позивачем пп.4.2.12. п.4.2., пп.8.1.1. п. 8.1. ст..8., пп.9.12.2 п.9.12.ст.9 та пп.4.3.23 п.4.2. ст.4 пп. «а»19.2 п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2008р. №0001144120/0 на загальну сум 24768,00 грн.

Позивач в обґрунтування на позовні вимоги зазначає, щодо утримання податку з доходів фізичних осіб із сум позик.

Позивачем було надано на підставі договору і від 18.07.02р. №03/02-974 довгострокову безвідсоткову позику працівнику компанії ОСОБА_4

05.02.07р. працівника ОСОБА_4 було попереджено про звільнення по п.1 ст.40 КЗпП України у звязку зі змінами в організації виробництва, однак 08.02.07р. ОСОБА_4 була звільнена за власним бажання у звязку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України. Однак у 3-місячних строк залишок позики не був погашений, а погашався щомісячно шляхом внесення готівки в касу.

Відповідно до пп.4.2.9. «д»Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889, до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб включається «дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішення, не повязаним з процедурою банкрутства». Крім того Закон України №889, не встановлює будь-яких додаткових вимог щодо формування оподатковуваного доходу фізичних осіб у залежності від виконання ними умов договорів в частині порядку та термінів погашення боргу (зокрема, несвоєчасне погашення боргу), а передбачено лише одну вимогу - факт анулювання боргу кредитором за його самостійним рішенням.

Оскільки позивачем не було анульовано борг вказаної фізичної особи, тому відсутні підстави для включення вказаних сум боргу до її оподатковуваного доходу та нарахування і утримання з доходу фізичних осіб.

Таким чином, на думку позивача, висновок про порушення позивачем п.п.4.3.23. п.4.3. ст..4, пп. «а»п. 19.2 ст.19 Закону України №889 в частині не оподаткування сум заборгованості працівника за договором про надання довгострокової безвідсоткової позики є таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Щодо обчислення податку з доходів фізичних осіб з сум, виплачених приватним підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Позивач вважає, що не занижував суму податку з доходів фізичних осіб на суму 5337,00 грн. Оскільки відповідно до ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»дохід. Отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань платника єдиного податку. Статтею 6 Указу встановлено, що субєкт малого підприємництва (фізична особа), який сплачує єдиний податок не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян).

Також, приватний підприємець, який отримує доходи, що не включені в перелік видів діяльності у Свідоцтві платника єдиного податку, зобовязаний самостійно визначити порядок оподаткування своїх доходів шляхом надання до податкових органів Декларацій про доходи та сплатити податок до бюджету.

З огляду на зазначене, позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2008р. №0001144120/0 в сумі 24768,00 грн.

Відповідач в запереченнях на позов зазначає, що позивач за результатами Акту перевірки порушив:

пп.4.2.12. п.4.2., пп.8.1.1. п. 8.1. ст..8., пп.9.12.2 п.9.12.ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889 в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на 5337,00 грн.

пп.4.3.23 п.4.2. ст.4 пп. «а»19.2 п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб, позивачем занижено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на 2919,00 грн.

Тому, прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0001144120/0 від 08.05.2008р. в сумі 24768,00 грн. з яких за основним платежем - 8256,000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16512,00 грн. є таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Щодо утримання податку з доходів фізичних осіб із сум позик.

Згідно із Законом України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування платника податку - резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого, зокрема, включаються додаткові блага, надані працедавцем своєму працівнику (статті 1,3,4 Закону).

У відповідності до частини "д" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону N 889 до складу додаткових благ входять, зокрема, суми боргу платника податку, анульовані кредитором за самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

За умовами договору №03/02-974 від 18.07.2002 11 потягом трьох місяців передбачене повне дострокове погашення заборгованості у разі звільнення з роботи за власним бажанням або з причин порушення трудової дисципліни чи вироку суду.

Згідно Наказу № 12-п від 15.01.2007р. співробітника ОСОБА_4 з 08 лютого 2007 р. звільнено з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по ст.38 КЗпП України. У відповідності до акту перевірки ОСОБА_4 - 15.01.2007р. протягом трьох місяців з дня звільнення, не погашено заборгованість повністю в сумі - 19460,00 грн. данні наведено станом на 01.07.2007 р. Наведена сума с додатковим благом, наданим працедавцем.

Таким чином, позивач як податковий агент, у податковому періоді (місяці), коли провадиться анулювання неповернутої суми позики, наданої платнику податку, має утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15%.

При звільнені працівника за власним бажанням позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб, чим порушено п.п. «а»19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб", із змінами та доповненнями.

Згідно п.п. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІУ із змінами та доповненнями, у разі , коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату(перерахування) податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу , що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкового боргу або податкових зобов'язань.

Щодо обчислення податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №20660010001010974 від 01.06.2001р. ОСОБА_5 (ід.номер - НОМЕР_1), зареєстрований РДА у Деснянському районі м. Києва. В 2007р. діяльність провадив на спрощеній системі оподаткування, за умови сплати єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку №878501 серія «Д»від 01.01.2007р.).

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку №878501 серія «Д»:

-п.3 (вид або види діяльності) - прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування транспортних засобів;

-п.4 (місце здійснення діяльності) м. Київ, за адресою замовнику.

Згідно Наказу Держкомстату від 26.12.2005р. №375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005»,

КВЕД 74.7 «прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортування транспортних засобів»

КВЕД 50.20 технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Цей підклас включає також:

- технічне обслуговування та ремонт автомобілів: механічний ремонт, ремонт двигунів, ремонт електроустаткування

- миття автомобілів та аналогічні послуги.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №24985 від 19.12.2003р. ОСОБА_6 (ід.номер - НОМЕР_2), зареєстрований РДА у Деснянському районі м. Києва. В 2007 р. діяльність провадив на спрощеній системі оподаткування, за умови сплати єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку №717863 серія «Д»від 01.01.2007р.).

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку №717863 серія «Д»:

-п.3 (вид або види діяльності) - вироби металевих конструкцій неметалевих мінеральних виробів

-п.4 (місце здійснення діяльності) м. Київ, вул. Межигірська, 82-а.

Згідно Наказу Держкомстату від 26.12.2005р. №375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005»,

КВЕД 28 «виробництво готових металевих виробів»

КВЕД 99.9 інші види діяльності.

Відповідно до п. 22.10 ст. 22 Закону № 889 з набранням чинності даним Законом втрачає чинність Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет), крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п.9.12 ст. 9 Закону №889 та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької.

Згідно з пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону № 889 оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, "встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ), та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча відповідно до розділу IV Декрету, окрім фіксованого податку.

Відповідно до ст.2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Статтею 6 Указу встановлено, що суб'єкт малого підприємництва (фізична особа), який сплачує єдиний податок не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян).

Оскільки до прийняття спеціального закону оподаткування доходу фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності, одержаного від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у межах її підприємницької діяльності, провадиться на підставі Декрету та Указу (а не Закону № 889), термін "загальний оподатковуваний дохід" у значенні, наданому в п. 1.6 ст.1 Закону, до такого доходу не застосовується.

Враховуючи положення п.1.6 ст.1, пп.4.3.25 п.4.3 ст.4, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, ст.17 Закону № 889, ст.ст. 2 та 6 Указу, ст. 14 Декрету, вбачається, що особа, яка є джерелом виплати доходу на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу, оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом №889.

При цьому відзначаємо, що на даний час відсутній будь-який законодавчий документ, який містить вимогу до покупця перевіряти оригінали реєстраційних документів контрагента та контролювати повноту та своєчасність сплати ним податків.

Із вищевикладеного вбачається, що приватний підприємець, який отримує доходи, що не включені в перелік видів діяльності у Свідоцтві платника єдиного податку, зобов'язаний самостійно визначити порядок оподаткування своїх доходів шляхом надання до податкових органів Декларації про доходи та сплатити податок до бюджету.

Таким чином, висновки викладені в Акті перевірки щодо порядку оподаткування доходів приватних підприємців, на думку суду, не відповідають законодавству України.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень довів правомірності прийнятого ним рішення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.71, 94, 97, ст.ст. 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 08.05.2008 р. №0001144120/0 в частині за основним платежем на суму 5337,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10674,00 грн.

3.Судові витрати в розмірі 1,70 грн. присудити на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за рахунок Державного бюджету України.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.