Постанова № 9625259, 18.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2008 р. 15:20№ 7/395

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

до Приватного підприємства "Тасіс - ХХІ"

простягнення штрафних санкцій в сумі 2 520 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивачаМоскаленко Г.В. представник за довіреністю

від відповідачане зявився На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.11.2008 року о 15 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Тасіс-ХХІ" штрафних санкцій в сумі 2520000,00 грн.

Ухвалою від 05.08.2008 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 11.09.2008 р. о 10:45.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, заборгованість відповідача перед державним бюджетом України по сплаті штрафних санкцій в сумі 2520000,00 грн. виникла у звязку з порушенням ним законодавства України про патентування, норми регулювання обліку готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач в жодне судове засідання не зявився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання відповідно до вимог ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень чи пояснень суду по суті спору не надав.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Приватне підприємство "Тасіс-ХХІ" зареєстроване Дніпровською в м. Києві державною адміністрацією 22.06.2007 року (код ЄДРПОУ 34806345).

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства "Тасіс-ХХІ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.01.2007 року по 30.06.2007 року.

У результаті перевірок були виявлені порушення норм податкового законодавства України, а саме: пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 332632,00 грн.; пп. 6.1. п.6 ст.6, пп.7.3.1. п. 7.3. ст.7, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 269925,00 грн.; п. 5.1., п. 5.2. Рішення Київради "Про затвердження положення про комунальний податок", що призвело до заниження комунального податку на суму 8,50 грн.; п. 5.9. п. 5 Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" щодо виявлення понадлімітної готівки в касі в розмірі 1260000,00 грн., про що було складено акт від 07.11.2007 року №4871/23-616-34806345.

На підставі акта перевірки позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 року № 0001012320 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2520000,00 грн. за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій, яке не відповідає дійсності.

Судом встановлено, що відповідач звертався до Державної податкової адміністрації у м. Києві зі скаргою на прийняте Державною податкової інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, в результаті планової перевірки, податкове повідомлення-рішення від 20.11.2007 року № 0001012320 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

В скарзі, відповідачем було викладено обставини, які, на його думку, знімають факт порушення п. 5.9. п. 5 Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме: готівка, яка була отримана з розрахункового рахунку в касу підприємства 17.04.2007 року в розмірі 557000,00 грн., 25.04.2007 року в розмірі 443000,00 грн. та 25.05.2007 року в розмірі 270000,00 грн. на загальну суму 1260000,00 грн., була видана згідно видаткових касових ордерів від 17.04.2007 року № 1, від 25.04.2007 року № 2 та від 25.05.2007 року № 3, як безпроцентна поворотна позика згідно договору б/н від 10.04.2007 року. Під час перевірки касова та чекові книжки знаходилися у аудитора, який перебував у відрядженні, а це виключало можливість надання їх для перевірки податковому органу. Таким чином, така готівка, на думку відповідача, не є понадлімітною. За результатами розгляду скарги, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 30.01.2008 року № 969/7/25-214, оскаржуване рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Крім цього, слід зазначити, що відповідач повторно звертався з аналогічною скаргою до Державної податкової адміністрації України, але скарга була залишена без розгляду з підстав пропущення строку звернення.

Суд звертає увагу на те, що, як зазначено в акті перевірки, відповідачем не надано до перевірки касову та чекову книжки, але позивачем, при її проведені, не було враховано причин неможливості їх надання.

Отже, висновки акту перевірки відповідачем спростовуються, а судом встановлено порушення норм податкового законодавства України при проведені зазначеної перевірки.

Так, відповідно до п. 5.1. Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 року № 637 строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти).

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо. Підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів, дорівнює нулю або не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Пунктом 5.9. зазначеної постанови Національного банк України дійсно встановлено, що якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною. Але, п. 5.10. передбачено, що готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Враховуючи обставини справи та наявні докази, нарахування позивачем штрафних (фінансових) санкцій, є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 2520000,00 грн. з Приватного підприємства "Тасіс-ХХІ" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності накладання на відповідача штрафних санкцій.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

У позові Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до Приватного підприємства "Тасіс-ХХІ" про стягнення штрафних санкцій в сумі 2250000,00 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.11.2008 року.

Суддя Арсірій Р.О.