Постанова № 9625160, 01.08.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01.08.2008 р. 12:20№ 7/295

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Коломієць Н.В. вирішив адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецкомплект"

до Державної податковой інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління державного казначейства України в м. Києві простягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1584083,00 грн. ,

Представники:

від позивачаЛипницька В.І.., за довіреністю

Покладенко О.В., за довіреністю

від відповідачаСтепаненко С.Д., за довіреністю

Безбородько О.П., за довіреністю

від відповідача 2Не зявився

прокуратура м.КиєваОрленко А.О., за довіреністю

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідачів про стягнення бюджетної заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідачі порушили право позивача на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у встановлені законом строки.

В ході судового засідання Позивачем подано заяву про зміну до позовної заяви, заяву про уточнення резолютивної частини позовної заяви.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що якщо заповнення декларації платником податків здійснено без дотримання установлених зазначеним Порядком правил, невизнання контролючим органом такої податкової деклрації є цілком правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоспецкомплект" (далі-Позивач) зареєстровано Печерською районною у м.Києві державною адміністрацією 25.11.2004 року №036252. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку №37702708, виданого 27.10.2005 року ДШ у Печерському районі м. Києва - товариство зареєстровано платником податку на додану вартість

Як свідчать фактичні обставини справи, заборгованість по бюджетному відшкодуванню з ПДВ, що заявляється позивачем до стягнення за даним позовом, виникла у позивача за період діяльності з квітня 2006 року по вересень 2006 року. Причинами виникнення сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню із бюджету є перевищення податкового кредиту у порівнянні із податковим зобов'язанням, у тому числі і за рахунок експорту товару (труби стальні для тепломереж та водопостачання, що були у використаннні) за межі митної території України., який відповідно до п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР оподатковується за ставкою "0" відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за з ставкою встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послугт) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин - сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню визначаються як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР встановлено - що у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, на основі вищенаведених норм Закону позивач обчислював податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість.

Як вже зазначено вище ТОВ "Автоспецкомплект" за період з квітня 2006 року по 2006 року здійснювало господарські операції на митній території України, іі операції, зокрема, вивіз за межі митної території України стальних труб для тепломереж та водопостачання, які були у використанні та імпорт каучука синтетичного.

Податковими деклараціями з податку на додану вартість, що надається позивачем у якості додатків до цієї позовної заяви, засвідчується, що протягом зазначеного періоду товариство мало відємне значення з податку на додану вартість (рядок 21 податкової декларації)

Таким чином, виходячи з приписів чинного податкового законодавства України, суд дійшов висновку, що у Позивача виникло право на повернення із бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість за вказаний період.

Зокрема, згідно податкової декларації за березень 2006 року товариство мало відємне значення ПДВ у сумі 269741 грн.

Згідно з даними уточнюючого розрахунку за квітень 2006 року залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 606908грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 428039 грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 257702грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 257702 грн.

Згідно з даними уточнючого розрахунку за травень 2006 року - залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 604265грн. Сума податкового кредиту попереднього періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 26751грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 281117грн. сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 281114грн.

Згідно з даними розрахунку за липень 2006 року, залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 588229грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової деклрації попереднього податкового періоду) складає 531249грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 433565грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 433565грн.

Згідно з даними розрахунку за липень 2006 року, залишок відємного значення попереднього періоду за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 739068грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 254490 грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких (послуг), складає 93635грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 93635 грн.

Згідно з даними розрахунку за серпень 2006 року - залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 914368грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 280637 грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких (послуг), складає 292718грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 292718 грн.

Згідно з даними розрахунку за вересень 2006 року, залищок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 330391грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 39639 грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), складає 301323грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 301323 грн.

Таким чином, загальна сума податку на додану вартість яка підлягала відшкодуванню та не була відшкодована позивачу на розрахунковий рахунок у банку складала 1660057,00грн.

Як свідчать фактичні обставини справи, за результатами господарської діяльності за вересень-грудень 2007 року, Позивачем задеклароване позитивне значення ПДВ. А саме: за вересень 2007 року - 68627,00 грн., за жовтень 2007 року - 2702,00 грн., за листопад 2007 року - 4645,00 грн., разом - 7 5974,00 грн. Погашення податкових зобов'язань по цим сумам відбулося шляхом заліку з сумами, задекларованими до бюджетного відшкодування, що призвело до зменшення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Таким чином, сума бюджетної заборгоавності з ПДВ, що підлягає відшкодуванню позивачу складає 1584083,00грн (1660057,00грн. 75974грн.)

Згідно приписів пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР - платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та Заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються Розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії податкових векселів (розписок), у разі їх наявності, та оригінали п"ятих основних (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Наведеним засвідчується, що згідно приписів п.7.4, п.7.5, пп.7.7.1 та пп.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР встановлено право платника податку на отримання бюджетного відшкодування за наявності від"ємного значення податку на додану вартість та за умови дотримання платником податку процедури звернення для отримання такого відшкодування з бюджету.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону про ПДВ передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом тако ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника податку для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню.

Таким чином, право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість і обовязок відповідачів здійснити бюджетне відшкодування та строки його чітко встановлені Законом України "Про податок на додану вартість".

Крім того, Наказом ДПАУ від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»встановлено порядок заявлення бюджетного відшкодування, розрахунок значень рядків Розрахунку бюджетного відшкодування, порядок відображення сум відшкодування у податковій декларації. Цим Порядком встановлені також вимоги щодо подання платником податку до податкового органу разом із податковою декларацією Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток №3 до податкової декларації) та Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток №4 до податкової декларації).

Тобто, керуючись наведеними положеннями , Позивача надав Відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість, відповідні Розрахунки суми бюджетного відшкодування та Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР - платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як свідчать фактичні обставини, позивачем одночасно з податковою декларацією надався до Відповідача розрахунок бюджетного відшкодуваннята заява про повернення суми бюджетного відшкодування, оригінали пятих основних аркушів всіх вантажних митних декларацій з експортних операцій, що були здійсненні у звітному податковому періоді на суму, яка зазначалась у рядку 2.1 податкової деклрації.

У кожній податковій декларації позивач зазначив про своє рішення щодо зарахування належної йому суми відшкодування з податку на додану вартсіть шляхом перерахування його рахунок в установі банку.

Тобто, вказаний позивачем в податкових деклараціях спосіб відшкодування - є реалізацією права платника податку на зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок платежів з цього податку. А отже, позивачем дотримано всі процедурні вимоги чинного законодавства України щодо порядку та строків заявлення суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування та надання податовому органу відповідних документів.

Як свідчать обставини справи, у листопаді 2006 року ДШ у Печерському районі м. Києва здійснила виїзну позапланову перевірку ТОВ "Автоспецкомплект" з питань достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.12.2006 року № 592/23-11/33234742. Відповідно до акту перевірки, відповідачем-1 неодноразово зазначено про відсутність порушень з боку позивача.

Так, в п.4 акту зазначено, що - податкові декларації з податку на додану вартість за період з ківтня 2006 року по вересень 2006 року подані до ДПІ у Печерському районі м.Києва своєчасно, відповідно до вимог п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно до наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 року «Про порядок заповнення декларації з податку на додану вартість».

Однак, Відповідач не підтвердив суму бюджетного відшкодування Позивачу до отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу. До того ж, відповідач-1 неоднаково підійшов до уточнюючих декларацій, шо надавались позивачем податковому органу. Так уточнююча деклація за квітень місяць податковим органом була прийнята та використовується, у той же час уточнююча деклація за червень місяць, що по формі не відрізняється від попередньої не принята з посиланням на порушення порядку заповнення. Суд вважає таке ставлення до позивача, упередженим. Доводи відповідача про необхідність обовязкового оскарження рішення про неприняття уточнюючої деклації є не переконливими з огляу на наявні докази обрання позивачем саме способу отримання біджетного відшкодування з бюджету.

Крім того, відповідно до акту перевірки, відповідач вказав, що Позивачем завищено бюджетне відшкодування за серпень та вересень 2006 року.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР законодавець не ставить питання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару (позивача у справі) виникло зобовязання перед його постачальниками, а законодавчо визначає необхідні конкретні умови для настання бюджетного відшкодування: наявність відємного значення ПДВ та сплата платником податку своїм постачальникам за товар у попередньому податковому періоді. Тобто для здійснення бюджетного відшкодування у спірному періоді необхідні були тільки наявність документально підтвердженого відємного значення ПДВ та сплата постачальникам за товар у попередньому податковому періоді.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР - звітний період - це період, за який платник зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР - податковим періодом є один календарний місяць.

Отже, попередніми періодами вважаються всі інші періоди (місяці), що передували звітному періоду (місяцю).

Тобто Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР не обмежує права платника податку заявляти до бюджетного відшкодування суму ПДВ, яка була сплачена ним своєму постачальнику товарів, робіт, послуг не тільки у періоді (місяці), що безпосередньо передував періоду (місяцю) заявлення бюджетного відшкодування, а і в більш ранніх періодах (місяцях). Таким чином, суд погоджується з позиціє позивача, що заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сум ПДВ, що були сплачені ним своїм постачальникам у складі ціни у більш ранніх періодах - є законним.

Крім того, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР встановлено вичерпний перелік повноважень податкового органу за результатами перевірки у разі виявлення невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій іекларації.

Зокрема, якщо за наслідками позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій податковій декларації, то такий податковий орган:

а)у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування юдо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається сума такого заниження та підстави для її вирахування. б)у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається сума такого перевищення та підстави для її вирахування. в)у разі з"ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР передбачає конкретні повноваження податкового органу у разі встановлення невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації та взагалі не містить будь-яких умов чи застережень щодо невідшкодування податку на додану вартість у разі відсутності порушень за результатами перевірки.

Крім того, суд звертає увагу, що виходячи з приписів пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР - податковому органу не надано право, як таке, не підтверджувати суму бюджетного відшкодування у звязку з неотриманням на момент складання Акту перевірки матеріалів зустрічних перевірок по направлених ним запитах як у разі встановлення невідповідності суми бюджетного відшкодування, так і у разі відсутності порушень за результатами перевірки.

На підставі вищевикладених норм вбачається, що для податкового органу встановлені конкретні терміни для вчинення ним контрольних дій щодо перевірки правильності та достовірності заявленої до відшкодування суми ПДВ, а саме 30 днів після отримання податкової декларації на проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки та ще такий же строк для проведення позапланової виїзної перевірки(документальної).

Після сплину вказаних термінів, Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР зобов"язує відповідача-1 у пятиденний термін надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню

Будь-яких інших вимог, умов, застережень тощо для проведення своєчасного бюджетного відшкодування ПДВ з державного бюджету Закон України "Про податок на артість" не встановлює.

Отже, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР передбачає здійснення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника податку, який заявив до відшкодування суму ПДВ, але вказаний Закон жодним чином не повязує право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та строки його здійснення з проведенням зустрічних перевірок контрагентів цього платника та отриманням результатів цих перевірок.

З огляду на зазначене суд вважає, що проведення відповідачем-1 зустрічних перевірок з контрагентами позивача не може продовжувати визначений Законом України про ПДВ термін для відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість

Виходячи з вимог пп.7.7.5 та пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР 25.12.2006 закінчився встановлений законодавством термін для перерахування відповідачем-2 грошових коштів - бюджетного відшкодування ПДВ за останній із шести місяців спірного періоду (вересень 2006 року) з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку. Починаючи з 26.12.2006 року невідшкодовані позивачу суми вважається бюджетною заборгованістю.

Статтею 48 глави 8 розділу 2 Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні

застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності виконання державного бюджету.

Згідно з п.1 ст.2 Указу Президента України "Про Державне казначейство України" від 27.05.1995 року № 335/95 встановлено, що одним з основних завдань Державного казначейства України є організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим.

Відповідно до вимог п. 1, 4 Положення про Державне казначейство, затвердженного постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року № 332, територіальні органи Державного казначейства України є урядовим органом державного управління, які здійснюють управління наявними коштами Державного бюджету.

У п.п.1 п.7 Положення визначено, що виконання відповідних показників державного бюджету та контроль за надходженням, рухом і використанням державних коштів здійснюється відділеннями Державного казначейства України у районах, містах тощо, і саме вони на підставі пп.6 п.7 цього Положення здійснюють за поданням державних податкових органів повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених :датків, зборів та обов"язкових платежів.

Із вказаною нормою кореспондується п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, згідно з яким територіальні органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість за висновками податкових органів.

Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженного наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2004 р. № 82/245 для забезпечення повного з'ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв платників податку на додану вартість з питань відшкодування бюджетної заборгованості з цього податку, відповідачами у таких справах виступають податковий орган, на обліку платників податків перебуває підприємство, яке звернулося з позовом до суду, та відповідний органзного казначейства України.

Крім того, доводи відповідача про необхідність зупинення провадження у справі за наявності порушеної кримінальної справи судом також не приймаються. Саме на податковий орган покладається обовязок довести правомірність власних дій. Податковий орган зазанчених доказів за час слухання справи суду не надав.

Виходячи з того, що Головне управління державного казначейства України в м. Києві, має право відшкодувати суму бюджетної заборгованісті тільки після надіслання їм відповідного подання державними податковими органами, а саме висновку про бюджетне відшкодування на суму 1301963,00 грн, а зазначений висновок відповідачу 2 не надходив, суд частково погоджується з позицією позивача. Суд вважає, що позовні вимоги до державного казначейства заявлені передчасно.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Позивач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх вимог викладених в позовній заяві.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоспецкомплект” задовольнити частково.

Зобовязати Державну податкову інспекцію в Печерському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві висновок про бюджетне відшкодування на суму 1301963,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст підписано 13.08.2008 р.

Суддя Арсірій Р.О.