Постанова № 9625138, 28.08.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28.08.2008 р. 17:45№ 7/258

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Жидачик А.П. вирішив адміністративну справу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Приватного підприємства "Водолій-2000"

прозвернення стягнення на активи в сумі 44591,32 грн. ,

Представники сторін:

від позивача, Ткач С.С. представник за довіреністю

від відповідача, не з'явився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.08.2008 року о 17 год. 45 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Водолій-2000" штрафних санкцій в сумі 44591,32 грн.

Ухвалою від 12.05.2008 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 01.07.2008 р. о 15:15.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, податкових борг перед Державним бюджетом України виник у звязку з порушенням відповідачем законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач в жодне судове засідання не зявився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання відповідно до вимог ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень чи пояснень суду по суті спору не надав.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Приватне підприємство "Водолій-2000" зареєстроване Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києві 26.05.2000 року, код ЄДРПОУ 30965205.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено перевірку щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

У результаті перевірки було виявлено порушення норм законодавства з питань ведення відповідачем касових операцій, а саме: п.3.5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті України", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, внаслідок перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 22295,66 грн., про що складено акт від 19.09.2007 року № 265511872307, що не відповідає дійсності.

На підставі акта перевірки позивачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.09.2007 року № 11622307, яким визначена сума штрафних (фінансових) санкцій в подвійному розмірі перевищеного ліміту залишку готівки в касі - 44591,32 грн. З такою позицією позивача неможливо погодитися виходячи з наступного.

Згідно Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" ліміт залишку готівки в касі це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою у національній валюті, установлюється ліміт готівки в касі та строки здавання готівкової виручки. Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку в межах, що не перевищують установлений ліміт каси або понад ліміту протягом трьох днів для виплат ,що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів. Готівкова виручка, що перевищує встановлений ліміт каси, обовязково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Ліміт залишку готівки в касі встановлюється підприємством з урахуванням специфіки роботи, віддаленістю банк тощо за домовленістю з банком. За перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі, Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", передбачена відповідальність та застосування до порушника штрафних (фінансових) санкцій, які є адміністративно-господарськими та стягуються відповідно до вимог ст. ст. 238-250 Господарського кодексу України.

Відповідачем, згідно розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі від 01.04.2005 року, було встановлено ліміт залишку готівки в касі в розмірі 10950,00 грн. А перевіркою, проведеною позивачем, було встановлено факт перевищення встановленого зазначеним розрахунком ліміту залишку готівки в касі, тому, суд вважає позицію позивача щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій за перевищення ліміту залишку готівки в касі обґрунтованою. Але, в той же час, судом встановлено, що глава 3 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 року № 637 регулює питання порядку оформлення касових операцій, а п. 3.5. зазначеного положення регулюється порядок видачі готівки окремим фізичним особам, як працівникам підприємства, так і іншим фізичним особам (одній або кільком) держателям платіжних карток, що не відноситься до предмету спору та суперечить винесеному рішенню позивачем.

Таким чином, враховуючи обставини справи та наявні докази, прийняте позивачем рішення, на підставі якого були нараховані штрафні (фінансові) санкції, є помилковим та таким, що не відноситься до предмету спору, оскільки направлене на стягнення штрафних (фінансових) санкцій за перевищення ліміту залишку готівки в касі. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Водолій-2000" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44591,32 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з відповідача субєкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, податковий борг в розмірі 1001,48 грн. на рахунок №34210379700010 код 16050200, одержувач ВДК у Соломянському району м. Києва (код ЗКПО 26077951), банк одержувач ДКУ у м. Києві, МФО820019.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.09.2008 року.

Суддя Арсірій Р.О.