Постанова № 9625117, 06.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10:50 год.

06.06.2008 р. № 7/114

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Ісікова О.Г. вирішив адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР КОММЕРС"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

провизнання нечинними адміністративних актів індивідуальної дії ,

Представники:

від позивачаТереза Ю.О. представники за довіреністю

від відповідачаМартинов К.В., Куцький С.С., Бистрова О.В. представники за довіреністю

від прокуратурине зявився

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання нечинними адміністративних актів індивідуальної дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно застосував нульову ставку податку на подану вартість при здійсненні експорту товару - нафтопродуктів, а отже не припускався заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у 2006 році, а в Акті про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „ТНК-ВР Коммерс" код за ЄДРПОУ № 33500195 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 від 13.06.2007 № 1439/23-09/33500195 (далі - акт перевірки) відповідач зробив помилкові висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства. Враховуючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.06.06 № 0004742309/0, від 21.08.2007 р. № 0004742309/1, від 07.11.2007 №0004742309/2, від 12.01.2008 № 0004742309/3 повинні бути визнані нечинними.

Також позивач просить суд зобовязати відповідача не вносити до облікової картки позивача зміни у вигляді зменшення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за грудень 2006 року на 3200102,40 грн., що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Ухвалою від 26.01.2008 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 01.04.08 о 10:00.

01.04.08 позивач надав суду заяву про зміну предмету позову, в якому просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 22.06.07 № 0004742309/0, від 21.08.07 № 0004742309/1, від 07.11.2007 № 0004742309/2, від 12.01.08 № 0004742309/3, що були видані відповідачем.

Відповідач надав суду заперечення на позов, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, пояснень його представника, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

13.06.07 відповідачем була проведена перевірка позивача, за результатами якої складено Акт № 1439/23-09/33500195 «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс», код ЄДРПОУ 33500195 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006».

Перевіркою встановлені порушення: у півріччі 2006 року пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток: за перше півріччя 2006 року в розмірі 2242 257,75 грн., за три квартали 2006 року 0 грн., за 2006 рік 0 грн.: п.п. 6.1.1 п.6.1. п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду значення рядка 21 податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 з наступними змінами і доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.05 № 702/10982, що перенесено підприємством до складу кредиту наступного звітного (податкового) періоду рядка 22.2 Декларації (заниження цього рядка переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного періоду) та задекларовано підприємством в рядку 26 Декларації у сумі 49629,2 тис. грн. та заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 35080,4 тис. грн.

Також перевіркою встановлено неперерахування до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб з нарахованого та виплаченого платнику податку доходу в сумі 35,56 грн.

22.06.07 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0004742309/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 35080362,00 грн. та 17540181,00 грн., а всього 56620543,0 грн.

За результатами розгляду скарги позивача на вищезазначене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято рішення від 20.08.2007 № 4420/10/25-007, яким скаргу позивача залишено без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення № 0004742309/1 від 21.08.2007 на суму 56620543,0 грн.

Рішенням ДПА України у м. Києві від 29.10.2007 № 3944/10/25-114 за результатами розгляду повторної скарги позивача податкове повідомлення-рішення № 0004742309/0 від 22.06.07 та № 0004742309/1 від 21.08.07 були скасовані в частині 3086581 грн. нарахованого податку на додану вартість та 1543290,50 грн. та рішення від 20.08.2007 № 4420/10/25-007 про результати розгляду первинної скарги.

Рішенням ДПА України від 28.12.2007 № 13165/6/25-0115 залишила без змін податкові повідомлення-рішення з урахуванням Рішення ДПА України у м. Києві від 29.10.2007 № 3944/10/25-114, у звязку з чим відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004742309/3 від 12.01.08.

Надані відповідачем по справі пояснення зводяться до того, що вантажні митні декларації (ВМД), якими Ппозивач оформлював експорт нафтопродуктів, не дають останньому права на застосування нульової ставки податку на додану вартість, оскільки в графі 2 ВМД зазначений не власник товару (позивач), а відправник, тому ВМД не є належним підтвердженням здійснення позивачем операцій з експорту нафтопродуктів.

Відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно з абз.12 п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 цього ж Закону зазначено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно з Порядком заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 30.06.1998 р. № 380 (втратив чинність від 07.11.2007 на підставі наказу № 933), у графі 2 „Відправник/Експортер" ВМД зазначаються відомості про відправника відповідно до товаротранспортних документів.

При митному оформленні товарів за посередницькими договорами (контрактами) у графі зазначаються відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не є відправником, то в графі зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис "Див. на звороті", а на зворотному боці ВМД наводяться відомості про відправника товарів.

Аналогічний припис містить і затверджена наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 (у редакції наказу Державної митної служби України від 7 листопада 2007 р. N 933) Інструкція про порядок заповнення вантажної митної декларації, де зазначено наступне: Графа 2 "Відправник/Експортер" У графі зазначаються відомості про відправника відповідно до товаросупровідних документів.

При декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами, у графі зазначаються відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не є відправником, то в графі зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про відправника товарів відповідно до товаросупровідних документів.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, відправлення товарів за зовнішньоекономічними контрактами на адресу одержувача здійснював не позивач, а експедитори, на підставі укладених договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, і які на підставі таких договорів виступали відправниками експортованого позивачем товару. Так, в графі 2 ВМД значилося Державне акціонерне товариство „Укрспецтрансгаз" за Договором № 122 про надання послуг з перевезення вантажів від 30.06.2005 із додатками до нього, які є невід'ємною його частиною № 7 від 01.01.2006 p., № 8 від 01.02.2006 p., № 9 від 01.03.2006 p., № 10 від 01.04.2006 p., № 11 від 01.05.2006 p., № 12 від 01.06.2006 p., № 13 від 01.07.2006 p., № 14 від 01.08.2006 p., № 15 від 01.09.2006 p., № 16 від 01.10.2006 p., № 17 від 01.11.2006 p., № 18 від 01.12.2006 p.

Згідно з п. 2 вказаних додатків до Договору № 122, Перевізник зобов'язаний забезпечити виконання відправлення вантажів. З цього випливає, що згідно з Договором 3«ь 122 та додатками до нього Перевізник зобов'язався надати Позивачу експедиторські послуги, зокрема забезпечити відправлення вантажів.

Також в графі 2 ВМД був зазначений перевізник - Закрите акціонерне товариство „ЛИНІК", який відповідно до п. 1.1 Договору транспортного експедирування № 0038-05/ПЦ від 01.12.2005 p., укладеного з позивачем, як експедитор зобов'язується за плату та за рахунок позивача організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з відвантаженням та перевезенням нафти, нафтопродуктів та інших вантажів позивача залізничним транспортом по території України та за межі митної території України (експорт), в загальному вагонному парку УЗ та/або власних/орендованих вагонах.

Згідно з пп. 1.2.7 пп. 1.1 Договору № 0038-05/ПЦ, до комплексу транспортно-експедиторських послуг, які Експедитор надає Клієнту, зокрема входить виконання функцій вантажовідправника вантажів Клієнта.

Таким чином, підставою для зазначення в графі 2 ВМД ЗАТ „ЛИНІК" і ДАТ „Укрспецтрансгаз" є існування між цими юридичними особами та позивачем договірних відносин з надання послуг транспортного експедирування вантажів, і зокрема зобов'язання з відправлення належних Позивачу вантажів.

Все вищезазначене свідчить про те, що позивачем дотримано вимоги з абз.12 п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак підтверджено право на користування ставкою податку на додану вартість «0»відсотків.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з п.п. «б»п.п. 6.4.1 п.6.4 ст.6 цього ж Закону податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Згідно з п.п.6.4.3 п.6.4 зазначеного вище Закону у випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Відповідно до п.6.5 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Як встановлено під час розгляду справи відповідачем були винесені податкові повідомлення з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак суд приходить до висновку про необхідність їх скасування незалежно від того чи вважаються вони відкликаними.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТНК-ВР Комерс” задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2007р. №0004742309/0, від 21.08.2007 р. №0004742309/1, від 07.11.2007 р. №0004742309/2, від 12.01.2008 р. №0004742309/3, Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТНК-ВР Комерс” за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення повного тексту постанови 19.06.2008

Суддя Арсірій Р.О.