Постанова № 9624936, 23.11.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)

м. Київ

23.11.2007 р. № 7/30

Товариства з обмеженою відповідальністю "Троянда"

до Державної податкової інспекція у Печерському районі м.Києва

пропро скасування повідомлення - рішення ,

Представники:

від позивачаКолісниченко Б.В., Бакалова О.В. представники за дорученням

від відповідачаОверко Ю.І.. Андрущенко О.А. представники за дорученням

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовами про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва:

- від 03.08.2007 № 0001532314/2, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 56832,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28416,00 грн.;

- від 09.02.2007 № 0001532314/3, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 56832,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28416,00 грн.;

- від 23.02.2007 № 0001532314/0, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 56832,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28416,00 грн.;

- від 10.07.2007 № 0001532314/1, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 23360,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11680,00 грн.;

- від 09.08.2007 № 0001532314/3, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 23360,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11680,00 грн.;

- від 10.07.2007 № 0001532314/1, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 56832,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28416,00 грн.;

- від 03.08.2007 № 0001532314/2, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 23360,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11680,00 грн.;

- від 23.02.2007 № 0001542314/0, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 23360,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11680,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду суду міста Києва від 01.10.2007 було обєднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №№ 7/30, 7/31, 7/32, 7/33, 7/34, 7/35, 7/36 , 7/42. Обєднаним справам було присвоєно загальний № 7/30.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту з ПДВ за березень 2005, квітень 205 та липень 2005 витрати по сплаті податку у складі придбаного товару у ПП «Еліпс-2»(код ЄДРПОУ 33299642), оскільки зазначене підприємство було належним чином зареєстровано як платник податку на додану вартість та наділеним цивільною правосубєктністю, ПП «Еліпс-2»(код ЄДРПОУ 33299642) були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари, в т.ч. податок на додану вартість. Витрати позивача підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Наведені вище обставини, на думку позивача, є підставами для задоволення позовів.

Відповідач в письмових запереченнях на позов, та представники відповідача в судових засіданнях по справі - проти позовів заперечили, посилаючись на те, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості отриманих товарів від ПП «Еліпс-2»(код ЄДРПОУ 33299642), з огляду на те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2006 були визнані недійсними: статут ПП «Еліпс-2»(код ЄДРПОУ 33299642) - з моменту державної перереєстрації (10.11.2005) та свідоцтво платника податку на додану вартість - з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість з 03.03.2005, а тому податкові накладні, видані позивачу, не є доказами підтвердження податкового кредиту.

Відповідач в додаткове обґрунтування заперечень посилався на те, що згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що він правомірно та у межах визначеної законом компетенції прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено до сплати суми податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосовано відповідні штрафні санкції.

В судовому засіданні 23.11.2007 було оголошено ухвалу про закінчення зясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -встановив:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Троянда»з питань правових відносин з приватним підприємством «Еліпс-2»(код ЄДРПОУ 33299642) за період березень 2005 року, квітень 2005 року та липень 2005 року, за результатами якої було складено Акт від 13.02.2007 №82/2314/30858955 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Троянда»з питань правових відносин з приватним підприємством «Еліпс-2»(код ЄДРПОУ 33299642) за період березень 2005 року, квітень 2005 року та липень 2005 року»(далі - Акт від 13.02.2007 № 82/2314/30858955).

На підставі Акта від 13.02.2007 № 82/2314/30858955 ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.02.2007 № 0001542314/0, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та відповідно до пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість: на загальну суму 35040,00 грн., в т.ч. 23360,00 грн. основний платіж та 11680,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Також, на підставі Акту від 13.02.2007 № 82/2314/30858955 ДПІ у Печерському районі міста Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 23.02.2007 № 0001532314/0, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 56832,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28416,00 грн.;

- від 09.02.2007 № 0001532314/3, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 56832,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28416,00 грн.;

- від 10.07.2007 № 0001532314/1, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 23360,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11680,00 грн.;

- від 10.07.2007 № 0001532314/1, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 56832,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28416,00 грн.;

- від 03.08.2007 № 0001532314/2, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 56832,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 28416,00 грн.;

- від 03.08.2007 № 0001532314/2, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 23360,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11680,00 грн.;

- від 09.08.2007 № 0001532314/3, яким встановлено порушення п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 у звязку з чим позивачу було визначено до сплати суму податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 23360,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 11680,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 23.02.2007 № 0001542314/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 35040,00 грн., в т.ч. 23360,00 грн. основний платіж та 11680,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, позивач звернувся до відповідача зі скаргою №90 від 02.03.2007 на зазначене рішення.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було прийнято рішення № 9075/10/25-011 про результати розгляду первинних скарг позивача №90 від 02.03.2007 та № 89 від 02.03.2007, яким податкові повідомлення-рішення від 23.02.2007 № 0001532314/0 та № 0001542314/0 були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва рішенням № 9075/10/25-011, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації м. Києва з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення №0001542314/0 від 23.02.2007 та рішення № 9075/10/25-011.

Державною податковою адміністрацією міста Києва було прийнято рішення №2070/10/25-114 від 13.06.2007 про результати розгляду скарг позивача № 152 та № 153 від 13.04.2007 на податкові повідомлення-рішення від 23.02.2007 № 0001532314/0 та №0001542314/0, яким податкові повідомлення-рішення від 23.02.2007 № 0001532314/0 та № 0001542314/0 були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим Державною податковою адміністрацією міста Києва рішенням № 2070/10/25-114 від 13.06.2007, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення №0001542314/0 від 23.02.2007 та рішення № 2070/10/25-114 від 13.06.2007.

Державною податковою адміністрацією України було прийнято рішення №7471/8/25-0115 від 03.08.2007 про результати розгляду скарг позивача № 5733, № 5734 від 22.06.2007 та № 5779, № 5780 від 25.06.2007 на податкові повідомлення-рішення від 23.02.2007 № 0001532314/0 та № 0001542314/0, яким податкові повідомлення-рішення від 23.02.2007 № 0001532314/0 та № 0001542314/0 були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 03.08.2007 №0001532314/2, від 09.02.2007 № 0001532314/3, від 23.02.2007 № 0001532314/0, від 10.07.2007 № 0001532314/1, від 09.08.2007 № 0001532314/3, від 10.07.2007 № 0001532314/1, від 03.08.2007 № 0001532314/2, від 23.02.2007 № 0001542314/0 позивач вважає нечинними та такими, що підлягають скасуванню.

Судом встановлено та підтверджується Актом від 13.02.2007 № 82/2314/3085895, 31.03.2005 між ПП «Еліпс-2», як постачальником в особі директора ОСОБА_6, яка діяла на підставі Статуту, та позивачем - ТОВ «Троянда», як покупцем, було укладено Договір постачання № 19, відповідно до умов якого ПП «Еліпс-2»в період з 31.03.2005 по 12.07.2005 поставило позивачу товар загалом на суму 481152,00 грн., в т.ч. ПДВ 80192,00грн. та виписало податкові накладні № 42 від 31.03.2005, № 75 від 19.04.2005, №88 від 25.04.2005, № 230 від 12.07.2005, а позивачем, в свою чергу, було здійснено розрахунок за поставлений по договору товар шляхом перерахування грошових коштів загалом в сумі 481152,00 грн.. в т.ч. ПДВ 80192,00 грн.

Згідно довідки ЄДРПОУ, станом на момент укладення договору № 19 від 31.03.2005 та виписання податкових накладних № 42 від 31.03.2005, № 75 від 19.04.2005, № 88 від 25.04.2005, № 230 від 12.07.2005, директором ПП «Еліпс-2»зазначено ОСОБА_6

Актом від 13.02.2007 № 82/2314/3085895 встановлено, що ПП «Еліпс-2»(код ЄДРПОУ 33299642) зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 07.02.2005 за № 10671020000001946.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Еліпс-2»(код ЄДРПОУ 33299642) видано 24.02.2005.

Також, у Акті від 13.02.2007 № 82/2314/3085895 встановлено, що 10.11.2005 було здійснено перереєстрацію ПП «Еліпс-2», згідно якої засновником ПП «Еліпс-2»було зареєстровано ОСОБА_7

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2006 було задоволено позов ДПА у м.Києві до ОСОБА_8 та ПП «Еліпс-2»та визнано недійсним Статут ПП «Еліпс-2»з моменту його державної перереєстрації з 10.11.2005 та визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ № 35626969 ПП «Еліпс-2»з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість з 03.03.2005.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішення Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2006 набрало законної сили.

Також, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент державної реєстрації ПП «Еліпс-2»Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 07.02.2005 та на момент реєстрації ПП «Еліпс-2»як платника податку на додану вартість та видачі йому свідоцтва платника ПДВ № 35626969, статут ПП «Еліпс-2»був чинний.

Актом від 13.02.2007 № 82/2314/3085895 встановлено, що ПП «Еліпс-2»виключено з реєстру платників ПДВ з 31.08.2006.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата дотримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п.7.2.1. п.7.2. ст..7 Закону.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідність виписаних ПП «Еліпс-2»на користь позивача податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем не заперечувалось.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. На момент складання ПП «Еліпс-2»податкових накладних № 42 від 31.03.2005, № 75 від 19.04.2005, № 88 від 25.04.2005, № 230 від 12.07.2005 по договору № 19 від 31.03.2005, ПП «Еліпс-2»було зареєстроване у встановленому законодавством порядку як платник ПДВ, про що свідчить свідоцтво платника ПДВ № 35626969, а тому суми ПДВ, зазначенні у податкових накладних № 42 від 31.03.2005, № 75 від 19.04.2005, № 88 від 25.04.2005, № 230 від 12.07.2005 у загальному розмірі 80192 грн. були правомірно та відповідно до вимог п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” віднесені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний податковий період, а саме: березень 2005 року, квітень 2005 року та липень 2005 року.

Суд враховує і ту обставину, що на момент складання ПП «Еліпс-2»податкових накладних № 42 від 31.03.2005, № 75 від 19.04.2005, № 88 від 25.04.2005, № 230 від 12.07.2005 по договору № 19 від 31.03.2005 Статут товариства та свідоцтво платника ПДВ № 35626969 були чинними, і їх було визнано недійсними саме з 10.11.2005, зокрема статут - з моменту його державної перереєстрації. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб - контрагентів перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій. пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

Проте, виходячи зі змісту п. 9 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000року № 79. такими повноваженнями наділені органи державної податкової служби, на них покладено обов'язок при реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводити перевірку його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб платників податків, в тому числі і даних про засновників.

Таким чином у податкового органу при реєстрації ПП «Еліпс-2»як платника податку на додану вартість і під час видачі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість повинна була вжити всіх заходів щодо перевірки ПП «Еліпс-2»та його засновників.

Той факт, що ПП «Еліпс-2»перебувало на обліку в ДПІ у Иечерському районі міста Києва та було зареєстроване платником податку на додану вартість, свідчить про те, що всі необхідні заходи щодо перевірки реєстраційних даних ПП «Еліпс-2»мали бути перевірені ДПІ у ПЕчерському районі міста Києва. Наявність у ПП «Еліпс-2»Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість свідчить про те. що до ПП «Еліпс-2»вжиті заходи такої перевірки. Дії податкових органів про визнання в судовому порядку недійсними статуту ПП «Еліпс-2»з моменту його державної реєстрації; визнання недійсним Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Еліпс-2»з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість через два року після такої реєстрації свідчить про те. що податкові органи свої обов'язки щодо перевірки ПП «Еліпс-2»передбачені п. 9 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, не виконало.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. В разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Сяйного державного реєстру підприємств та організацій України, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа не може посилатися на них у спорі як на достовірні (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців").

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що у позовних заявах позивачем наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене а також те, що в період укладення між позивачем та ПП «Еліпс-2»договору від 31.03.2005 № 19 та його виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ПП «Еліпс-2»було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені у складі вартості товару, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття рішення про нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій - безпідставним.

Так, у відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.08.2007 № 0001532314/2, від 09.02.2007 № 0001532314/3, від 23.02.2007 № 0001532314/0, від 10.07.2007 № 0001532314/1, від 09.08.2007 № 0001532314/3, від 10.07.2007 № 0001532314/1, від 03.08.2007 № 0001532314/2, від 23.02.2007 № 0001542314/0 - є обґрунтованими, законними, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ТОВ ,, Троянда" задовольнити повністю. Визнати податкові повідомлення-рішення

№ 0001542314/0 від 23.02.2007 року.

№ 0001542314/1 від 10.07.2007 року.

№0001542314/2 від 03.08.2007 року,

№ 0001542314/3 від 03.08.2007 року.

№ 0001532314/0 від 23.02.2007 року.

№ 0001532314/1 від 10.07.2007 року,

№ 0001532314/2 від 03.08.2007 року та

№ 0001532314/3 від 09.08.2007 року недійсними.

Судові витрати з державного бюджету України присудити на користь ТОВ„Троянда".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання повного тексту постанови 22 січня 2008 року.

Суддя Арсірій Р.О.