Постанова № 9624933, 13.02.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.02.2008 р.                                                                                                     № 12/86

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого –судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Каліновській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання незаконним (недійсним) податкового повідомлення-рішення та його скасування,

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення №0008201705/0 від 19.09.2007 р.

В суді представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає, що сума податкового зобов’язання за основним платежем вказаним у податковому повідомленні-рішенні № 0008201705/0 від 19.09.07 р. значно завищена, а тому завищена і сума штрафних (фінансових) санкцій. Крім того, позивач не погоджується із розміром штрафних санкцій, вказаних в податковому повідомленні-рішенні. Позивач вважає, що в даному випадку має місце неправильне застосування норм податкового законодавства, що призвело до неправильного трактування обов’язків платника податків. Завищення штрафних санкцій відповідачем позивач вбачає в тому, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачає інший порядок утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, тому просив: - визнати податкове повідомлення-рішення № 0008201705/0 від 19.09.2007 р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м Києва – незаконним та недійсним; - скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008201705/0 від 19.09.2007 р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва – повністю; - присудити позивачу всі здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позовні вимоги щодо оскаржуваного повідомлення-рішення зводяться до того, що у висновках Акту перевірки №2896/23-12/33104978 по одному із порушень (стосовно придбання туристичної путівки) встановлена менша сума занижених податкових зобов’язань, ніж в спірному податковому повідомленні-рішенні.

Суд, вислухавши представників сторін та дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведена виїздна планова перевірка ТОВ «Житловий Альянс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2007 р. За результатами перевірки складено Акт № 2896/23-12/33104978 від 10.09.2007 р. та податкове повідомлення-рішення від 19.09.07 р. №0008201705/0

Перевіркою виявлено помилки в обчисленні податку в порушення пп. «г», «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп. «а»п.17.2 ст.17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-VІ від 22.05.03 р.

Відповідно до пп. 4.2.1, пп. «г», «е»п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;

суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов’язковому відшкодування згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно із пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;

Відповідно до п. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону особою, відповідальною за нарахування утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів з джерелом походження з України є податковий агент;

Згідно з п. «а»п.19.2 ст.19 Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Як встановлено в судовому засіданні державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва під час перенесення даних з Довідки №381/17-5 від 03.09.07 р. «Про результати виїзної планової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та державного мита ТОВ «Житловий Альянс»за період з 01.07.05 р. по 31.03.07 р.»була допущена помилка, а саме –у висновку Акту перевірки № 2896/23-12/33104978 від 10.07.07 р. було помилково зазначено суму заниження податкових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік –44,97 грн. замість 213,95 грн., які дійсно було встановлено перевіркою, що підтверджується Довідкою з окремих питань (службовий документ, який складається за рішенням керівника перевірки в ході проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені (не виявлені) порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання з окремих питань плану перевірки). Враховуючи Довідку № 381/17-5 від 03.09.07 р. актом перевірки встановлено заниження позивачем податкових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб за 2005-2006 рр. на загальну суму 420,57 грн.

Таким чином, акт перевірки не узгоджується із відповідним повідомленням-рішенням.

Керуючись пп. 17.1.9 п.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було нараховано штрафні санкції у сумі 841,14 грн.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету визначений ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Зокрема п.8.1.2. ст. 8 вказаного Закону передбачає, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Разом з цим, п. 8.1.4. ст.8 Закону визначає також конкретний порядок утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб у випадку, якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі. Так, згідно вказаного пункту, якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не зобов’язаний був при виплаті доходів у негрошовій формі попередньо нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, а отже застосування до Позивача пп. 17.1.9 п.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

Проаналізувавши норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суд вважає, що в даному випадку потрібно керуватися пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону («контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях»), такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.2. Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

За таких обставин, позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає правовим нормам.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач не довів правомірність свого рішення.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають розподілу згідно із ст.94 КАС України.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення №0008201705/0 від 19.09.2007 р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва –недійсним.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0008201705/0 від 19.09.2007 р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс»судовий збір (державне мито) у розмірі 3 грн. 40 коп.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Цвіркун Ю.І.