Постанова № 9624360, 25.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 р. Справа № 2-а-6495/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2009р. по справі№2-а-6495/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» <Список ><Текст >

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, Управління Державного Казначейства України в м. Кременчуці Полтавської облсті, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь з Управління державного казначейства у м. Кременчуці суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2004 р. в сумі 40437 грн. та нараховані на бюджетну заборгованість відсотки зі сплати податку на додану вартість за період березень червень 2005р. в сумі 1137,78 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.209р. по справі №2-а-6495/09/1670 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.209р. по справі №2-а-6495/09/1670 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач, Кременчуцька ОДПІ, вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.209р. по справі №2-а-6495/09/1670 прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представника відповідача колегія суддів встановила, що ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зареєстровано рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 895/7-Р від 23 липня 1994 року. З 16 серпня 1994 року підприємство взято на податковий облік та зареєстровано, як платник податку на додану вартість.

19 січня 2005 року ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2004 року, згідно якої підприємством надмірно сплачено суми податку на додану вартість за грудень 2004 року в розмірі 368 343 грн.

Згідно довідки Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21 лютого 2005 року № 22/23-312/00152299 "Про результати позапланової документальної перевірки правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" за грудень 2004 року" розрахунок суми бюджетного відшкодування за грудень 2004 року підприємством зроблено у відповідності до норм податкового законодавства.

Отже бюджетна заборгованість зі сплати податку на додану вартість ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" за грудень 2004 року, виникла 1 березня 2005 року, по закінченню місяця наступного після подачі декларації.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на день виникнення права на бюджетне відшкодування), суми, що невідшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується проценти на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом її дії, включаючи день погашення.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" внесено зімни до Закону України "Про податок на додану вартість", виключено з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" положення про нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості, зміни набрали чинності з 1 червня 2005 року.

Враховуючи викладене позивач просить стягнути з Управління державного казначейства у м. Кременчуці бюджетну заборгованість зі сплати податку на додану вартість за грудень 2004 року в сумі 40437 грн. та проценти нараховані на суму заборгованості по сплаті податку на додану вартість за період з 1 березня 2005 року до 1 червня 2005 року в розмірі 1 137, 78 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції наполягав на тому, що позивачем пропущений строк звернення з адміністративним позовом у зв'язку з чим просив застосувати ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, та відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення.

Частиною 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законодавствами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на день виникнення права на бюджетне відшкодування), у разі коли за результатами звітного періоду, сума визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця наступного, після подачі декларації.

Отже про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися в березні 2005 року після закінчення місячного строку відведеного для відшкодування суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, однак з вимогою до суду звернувся 18.09.2008 року, пропустивши трьох річний строк передбачений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Будь-яких поважних причин пропуску зазначеного строку позивач в судовому засіданні не навів, а тому суд не знаходить підстав для його поновлення.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав

Як вказано в оскаржуваній постанові, позивач про своє порушене право повинен був дізнатись 1 березня 2005 року, оскільки, згідно з діючими на той час приписами п.7.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку повинна була бути відшкодована платнику протягом наступного після подачі декларації місяця. Вже 1.06.2005 року до цієї норми було внесено зміни.

Судом першої інстанції не було враховано, що довідка № 22/23-312/00152299 Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції «Про результати позапланової документальної перевірки правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування з бюджету відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» за грудень 2004 року була складена лише 21 лютого 2005 року. При складанні цієї довідки податковий орган скористався своїм правом здійснити перевірку визначеної в податковій декларації суми відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року.

Відшкодування податку на додану вартість за грудень 2004 року здійснювалось наступним чином:

-22.02.2005 року на розрахунковий рахунок підприємства було перераховано 180 274 грн.;

-29.06.2005 року перераховано 147 586 грн..

Вказані кошти надходили на розрахунковий рахунок товариства саме як відшкодування податку на додану вартість за грудень 2004 року .

Отже останній платіж з відшкодування ПДВ за грудень 2004 року було здійснено 29.06.2005 року, і отримуючи бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2004 року на протязі понад півроку у позивача не було підстав вважати, що його права порушено раз і назавжди 1 березня 2005 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за грудень 2004р. відносно позивача Кременчуцькою ОДПІ не приймалось, що було підтверджено представником у судовому засіданні.

Оскільки бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2004 року здійснювалось окремими платежами, а не одним платежем, позивач звернувся з заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про повне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2004 року 27 березня 2008 року (заява за вих.№ 01-19/073 від 27.03.2008 року).

На вказану заяву від відповідача-1 було отримано відповідь за вих.№10950/10/23-315 від 05.05.2008 року, з якої позивач дізнався, що ним мов би то було змінено напрямок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004 року в розмірі 40 437 грн. з розрахункового рахунку в рахунок майбутніх платежів.

Але докази цих обставин суду з боку відповідача надані не були. Крім цього відповідними документами ДПА України було заборонено змінювати визначений платником податків напрямок бюджетного відшкодування.

Тобто саме з дати цієї відповіді, 5 травня 2008 року, позивач дізнався про порушення свого права на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2004 року в повному обсязі, і перебіг строку позовної давності, відповідно до ст.99 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України має починатись саме з цієї дати.

Стосовно безпосередньо вимог позивача. Колегія суддів вважає, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2004р. в сумі 40437 грн. належним чином підтверджено і відповідачами не спростовано. Зокрема про наявність такого права свідчить приєднана до матеріалів справи довідка Кременчуцької ОДПІ №22/23-312/00152299 від 21.02.2005р. (аркуші справи 63 75).

Відносно нарахування процентів на бюджетну заборгованість, то норми Закону України «Про податок на додану вартість», які діяли на час виникнення заборгованості (абз. 5 п.п 7.7.3 п.7.3 ст.7) передбачали, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку вважаються бюджетною заборгованістю, на суму як нараховуються проценти на рівні 120% від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення протягом строку її дії, включаючи день погашення. Зазначені правила діяли до набрання чинності 01.06.2005р. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік» та деяких інших законодавчих актів України», яким, були внесені зміни і в п.п 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Але оскільки Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік» та деяких інших законодавчих актів України» не була надана зворотна сила, до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, застосовуються норми попередньої редакції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2009р. по справі №2-а6495/09/1670 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2009р. по справі№2-а-6495/09/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» задовольнити.

Стягнути з Управління державного казначейства у м. Кременчуці на користь відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2004 р. в сумі 40437 грн. та нараховані на бюджетну заборгованість відсотки зі сплати податку на додану вартість за період з березня по червень 2005р. в сумі 1137,78 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.

Судді(підпис)

(підпис)Водолажська Н.С. Гуцал М.І. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 02.03.2010 р.