Постанова № 9622757, 23.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 року № 3545/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Багрія В.М.

Ніколіна В.В.

При секретарі судового засідання Гром В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тернопільська міська рада до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2008 року позивач - ТзОВ «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» звернувся із адміністративним позовом в суд до відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій щодо складення акту від 19 вересня 2008 року №10816/23-220/33011978 в частині нарахування ТзОВ Автомобільна транспортна компанія «Еталон» податкового зобовязання на суму 729 772, 50 грн. з яких 486 515 грн. становить податок на додану вартість, 243 257, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції та визнання незаконним податкового повідомлення - рішення від 29 вересня 2008-року № 0008702305/061541.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що відповідно до п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від сплати податку на додану вартість операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції.

Частиною 2 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування, в Україні» від 21.05.1997 року визначено власні повноваження виконавчих органів сільських, селищних та міських рад щодо: 1) встановлення в порядку і межах визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; 2) погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 22 червня 2005 року № 729, від 26 липня 2006 року № 983, від 21 січня 2008 року № 33 «Про встановлення та погодження тарифів на перевезення пасажирів та багажу електротранспортом, автобусами і маршрутними таксі», вирішено встановити для КП «Тернопільелектротранс» та погодити для перевізників, які працюють в звичайному режимі руху, тарифи на перевезення пасажирів та багажу автобусами.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року із змінами та доповненнями, перевезення пасажирів автобусами в режимі, регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування..

ТзОВ «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» здійснює перевезення пасажирів на підставі договорів укладених із замовником - управлінням транспорту та звязку Тернопільської міської ради, а саме: № 8-с від 26.11.2005 року та № 58-о від 26.11.2005 року. Пунктом 2.1.7 зазначених договорів визначено, що обовязком замовника (департаменту житлово-комунального господарства... екології і транспорту Тернопільської міської ради) є погодження тарифів на перевезення пасажирів і багажу в установленому законодавством порядку.

Проте, з урахуванням норм Закону України «Про ціни та ціноутворення», суд першої інстанції дійшов висновку, що послуги, що надаються позивачем не відносяться до тих операцій, які згідно з п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування податком на додану вартість, оскільки судом встановлено, що поняття «регулюванні цін, тарифів» тотожне поняттю «встановлення цін, тарифів», а тому суд вважає, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної форми власності. Наведене й послужило підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2008 року як незаконну та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що з висновками суду першої інстанції категорично не погоджується, оскільки зі змісту частини 2 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вбачається, що виконавчий комітет міської ради погоджує з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, питання щодо тарифів по оплаті транспортних послуг. В даному випадку під словосполученням «погоджує встановлення» і мається на увазі регулювання, тим більше, що в п.5.1.13 Закону України «Про податок на додану вартість» йдеться про регулювання тарифів, а не про їх встановлення чи затвердження. Більше цього, пункт 1 ст.632 Цивільного кодексу України передбачає, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Самим законодавством передбачено, що ціни можуть не тільки встановлюватися, але й регулюватися і їх погодження для некомунальних перевізників є не що інше, як регулювання. На думку апелянта, виходячи з такої позиції суду, перевізники некомунальної форми власності взагалі не можуть мати пільги щодо сплати (звільнення від сплати) податку на додану вартість, що грубо суперечить положенням частини 3 статті 13 Конституції України та пункту 2 статті 318 Цивільного кодексу України, у яких зазначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Зясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню, з наступних підстав:

При апеляційному розгляді справи встановлено, що відповідно до ліцензії ТзОВ «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, було проведено виїзну позапланову перевірку правомірності декларування пільгових обсягів реалізації з податку на додану вартість ТзОВ «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» за період з 01.01.2006 року по 31.03.2008 року. За результатами перевірки був складений акт від 19.09.2008 року № 10816/23-220/33011978.

Перевіркою встановлено порушення п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97, зокрема перевіряючи дійшли висновку, про відсутність підстав для звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій із надання послуг із перевезення пасажирів позивачем, оскільки таке не здійснюється по регульованих органом місцевого самоврядування тарифах. Наведене, на думку відповідача привело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість. За наслідками розгляду акту Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2008 року № 0008702305/061541, яким підприємству нараховано податкове зобовязання на суму 729 772, 50 гри., з яких 486 515 грн. становить податок на додану вартість, а 243 257, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи оцінку підставам прийняття вказаному податковому повідомленню рішенню, яке стало предметом оскарження у справі, колегія суддів враховує, що відповідно до 2 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року, передбачено власні повноваження виконавчих органів сільських, селищних та міських рад щодо:1) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; 2) погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності». Згідно рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 729 від 22.06.2005 року «Про встановлення та погодження тарифів на перевезення пасажирів та багажу електротранспортом, автобусами і маршрутними таксі», № 983 від 26.07.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на перевезення пасажирів та багажу електротранспортом, автобусами і маршрутними таксі», № 33 від 21.01.2008 року «Про встановлення та погодження тарифів на перевезення пасажирів та багажу електротранспортом, автобусами і маршрутними таксі» вирішено встановити для КП «Тернопільелектротранс» та погодити для перевізників, які працюють в звичайному режимі руху, тарифи на перевезення пасажирів та багажу автобусами.

Суд першої інстанції розглядаючи справу дійшов висновку, що пільги із сплати податку на додану вартість передбачені 5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не поширюються на позивача у справі, оскільки поняття «регулювання цін, тарифів» тотожне поняттю «встановлення цін, тарифів», а тому суд зазначив, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної форми власності.

Проте колегія суддів не погоджується із таким висновком Тернопільського окружного адміністративного суду оскільки, відповідно до п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Так суд першої інстанції зазначив, що погодження у встановленому порядку тарифів на перевезення може здійснюватися виключно із субєктами господарювання перевізниками комунальної форми власності. Проте, суд апеляційної інстанції із таким висновком погодитися не може, оскільки із норми ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на яку посилався суд першої інстанції випливає висновок, що органи місцевого самоврядування встановлюють в порядку і межах, визначених законодавством, тарифи, зокрема, на транспортні послуги, які надаються підприємствами комунальної власності, і погоджують ці питання з підприємствами, що не перебувають у комунальній власності.

Отже, п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» охоплює обидві форми регулювання тарифів (і встановлення, і погодження). На думку колегії суддів, якщо б дана норма мала на увазі тільки встановлення тарифів, то, у п.п. 5.1.13 була б використана конструкція «тарифи встановлюються», а не «тарифи регулюються», як вказано у Законі. Лише у такому випадку можна б було погодитися із висновком суду першої інстанції про можливості застосування пільги лише «комунальними» підприємствами. А це, у свою чергу, означало б податкову дискримінацію суб'єктів господарювання, які не належать до комунальної власності, яка не допускається законом.

Так суд першої інстанції встановив, що згідно п. 3 Рішення Тернопільської міської ради від 22 червня 2005 року № 729 «Про встановлення та погодження тарифів на перевезення пасажирів та багажу електротранспортом, автобусами і маршрутними таксі», орган місцевого самоврядування вирішив погодити тарифи на перевезення пасажирів і багажу маршрутними таксі. До перевізників, які здійснюють перевезення по погоджених тарифах належить і позивач у справі, оскільки ТзОВ АТК «Еталон» здійснює перевезення пасажирів на підставі договорів укладених із замовником управлінням транспорту та звязку Тернопільської міської ради, а саме: № 8-с від 26.11.2005 року та № 58-о від 26.11.2005 року. Пунктом 2.1.7 зазначених договорів визначено, що обовязком замовника (департаменту житлово-комунального господарства... екології і транспорту Тернопільської міської ради) є погодження тарифів на перевезення пасажирів і багажу в установленому законодавством порядку. Проте, судом залишено поза увагою, що вказане договірне погодження цін і тарифів на перевезення являється саме формою їх регулювання.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» здійснює перевезення за тарифами які слід вважати регульованими в розумінні п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про те, що відповідні операції із надання послуг з перевезення не є обєктами оподаткування податком на додану вартість, що дає підстави вважати оскаржуване податкове повідомлення рішення незаконним.

Окрім вказаного, суд апеляційної інстанції враховує, що виходячи зі змісту частини 2 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет міської ради погоджує з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності, питання щодо тарифів по оплаті транспортних послуг. Тому в даному випадку під словосполученням «погоджує встановлення» і слід мати на увазі форму регулювання тарифів в розумінні п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що також є обставиною, яка свідчить про обґрунтованість вимог позивача у справі в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 29 вересня 2008 року № 0008702305/061541.

Проте, вказані вище обставини суд першої інстанції не врахував, що призвело до прийняття рішення в порушення норм матеріального права, яке в силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлдення рішення.

Надаючи оцінку вимогам апелянта з приводу оскарження ним дій працівників Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції щодо складання Акту від 19.09.2008 року, колегія суддів бере до уваги, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під рішенням субєкта владних повноважень слід мати на увазі юридичну форму актів цих субєктів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів правовідносин.

Натомість пунктом 1.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Таким чином, акт податкової перевірки є службовим документом, який являється джерелом інформації, яка підлягає використання при прийняття контролюючим органом певного рішення за результатами перевірки. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваний у справі Акт Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.09.2008 року самостійно не породжує жодних правових наслідків, не спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин та не створює додаткових обовязків для підконтрольних субєктів. Окрім вказаного, у випадку незгоди платника податку із Актом перевірки Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства передбачені інші форми вираження незгоди із ним, до яких судове оскарження не належить.

Так п. 4.4. Порядку передбачено, що у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

При цьому в разі незгоди з висновками акта перевірки суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (або відмові від підпису) має право зробити відповідну позначку.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

В свою чергу п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи що Акт податкової перевірки не підлягає оскарженню у судовому порядку, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільною транспортною компанією «Еталон» акту Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.09.2008 року, оскільки такий Акт не відноситься до категорії рішень в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, справа по оскарженню яких є адміністративною.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 157 ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» задовольнити частково, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2008 року у справі № 2а-7393/08 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тернопільська міська рада до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 29 вересня 2008 року № 0008702305/061541 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» податкового зобовязання в сумі 729772,50 грн., з яких 486515 грн. становить податок на додану вартість та 243257,50 грн. штрафні санкції.

Провадження у справі щодо визнання незаконними дій працівників Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції щодо складання Акту від 19.09.2008 року в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільна транспортна компанія «Еталон» податкового зобовязання закрити.

Судові витрати покласти на Тернопільську обєднану державну податкову інспекцію.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді В.М. Багрій

В.В. Ніколін

Повний текст постанови

виготовлено та підписано

29.03.2010 р.