Постанова № 9622011, 21.01.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2010 р.Справа № 22-а-11466/08 Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Димерлія О.О.

судді Шеметенко Л.П.

при секретарі Нікітіній О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 8 жовтня 2008 року по адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман»»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

12 серпня 2008 року товариство звернулось з позовом до господарського суду Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення №00007436/0 від 14.07.2008 року в повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що скаржуваним податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві необґрунтовано, посилаючись на п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також на порушення ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман»п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 та п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшила суму бюджетного відшкодування підприємству у розмірі 67601,17 грн., вважаючи його завищеним, в т.ч. за періодами: червень 2007 року - 51424,42 гривні, серпень 2007 року -16176,75 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги у повному обсязі, а представник СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві, заперечуючи проти задоволення позову, посилався на ті ж самі обставини, що відображені в запереченнях на позов, стверджуючи про правомірність прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Постановою суду першої інстанції від 08 жовтня 2008 року адміністративний позов задоволено. Податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві - було скасовано.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві не погоджуючись з постановою господарського суду Миколаївської області від 08 жовтня 2008 року посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального і процесуального права, просить вказану постанову суду 1-ї інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві 03 липня 2008 року проведено невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» під час відображення операцій з ТОВ «Еврофасад», ТОВ «Гідромакс»за період червень, серпень місяць 2007 року.

За результатами перевірки складено акт за №527/36/01373890 від 03 липня 2008 року, в якому зазначено про порушення ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман»п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за періодами: червень 2007 року - 51424,42 гривні, серпень 2007 року -16176,75гривень.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00007436/0 від 14 липня 2008 року, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість підприємству у розмірі 67601,17 грн., вважаючи його завищеним, в т.ч. за періодами: червень 2007 року - 51424,42 гривні, серпень 2007 року - 16176,75гривень.

Перевіркою було встановлено (та не заперечувалось Позивачем), що у фінансово-господарських операціях (постачання послуг, робіт), за результатами яких позивач сформував податковий кредит та в подальшому заявив до відшкодування ПДВ, він виступав у якості покупця (послуг, продукції).

Сплачений Позивачем його контрагентам у ціні за придбану продукцію (надані послуги) ПДВ, згідно норми п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», підлягав внесенню останнім до бюджету і вказана обставина підлягає встановленню по справі. Але, як було встановлено в ході перевірки Позивача, його основні постачальники (по червню 2007 року - ТОВ «Еврофасад», по серпню 2007 року - ТОВ «Гідромакс») не були виробниками продукції (послуг), а придбавали останню (передоручив виконання послуг) у інших підприємств.

Згідно отриманих Відповідачем матеріалів, останніми постачальниками Позивача в ланцюгу (ТОВ «Скайдвей», ТОВ «Альтаїр-К», ТОВ «Поліна») у відповідних періодах податкові зобов'язання з ПДВ до бюджету не задекларовано, податку до бюджету не сплачено.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман»по визнанню протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення № 00007436/0 від 03.07.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, серпень 2008 року до податкового кредиту податок в загальній сумі 67601,17 гривень, посилаючись на довідки інших позапланових перевірок СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві та з іншими підприємствами.

Проте, вказаний висновок зроблений без дотримання судом першої інстанції вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою цієї статті суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

З огляду на це встановлення обставин щодо правильності визначення платником податку на додану вартість в податковій декларації суми податкового кредиту входить до предмету доказування в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно права платника податку на бюджетне відшкодування з цього податку.

Правила податкового обліку сум податкового кредиту, встановлені пунктом 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з підпунктом 7.4.1 якого (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За визначенням пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва і обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Обґрунтовуючи довід про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 67601,17 гривень, відповідач посилався, зокрема, на такі обставини, як скасування рішеннями судів державної реєстрації, визнання недійсними статутних документів або ліквідацію ТОВ «Еврофасад», ТОВ «Гідромакс», постачальників у ланцюгу поставки товарів до позивача, відсутність вказаних підприємств за юридичною адресою, неподання податкової та іншої звітності до контролюючих органів, несплату цими підприємствами податків впродовж всього періоду їх діяльності; ненадання позивачем документального підтвердження факту транспортування товарів, витрат на їх зберігання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина е порушенні законодавче встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальність за винні дії іншої особи, у зв'язку з чим порушення закону вказаними суб'єктами господарювання не може бути підставою для настання негативних наслідків для позивача.

Разом з тим, виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та з огляду на наведені доводи податкового органу, при розгляді справи підлягає встановленню факт використання позивачем товарів у власній господарській діяльності, що в свою чергу вимагає встановлення факту поставки такого товару позивачу. Необхідність встановлення дійсності поставки обумовлена тим, що за змістом норми зазначеного підпункту право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачає реальну наявність предмету продажу (результату роботи, послуги), а не просте перерахування грошових сум між суб'єктами господарювання.

Надані позивачем податкові накладні для підтвердження сум сформованого податкового кредиту свідчать про значні обсяги поставок товарів, що об'єктивно обумовлювало відповідні по величині витрати на транспортування, складування товарів як у позивача, так і у його постачальників, наявності засобів транспортування, укладання договорів перевезення тощо.

Суттєве значення для встановлення дійсних обставин у справі мають і факти використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача з встановленням конкретних господарських операцій.

Для встановлення зазначених вище обставин вимогами судової колегії Одеського апеляційного адміністративного суду в судовому засіданні від 10 грудня 2009 року зобов'язано ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман»надати до суду апеляційної інстанції документи, що підтверджують факти поставки, перевезення, зберігання та використання товарів у власній господарській діяльності за всіма операціями, що є спірними з ТОВ «Еврофасад», ТОВ «Гідромакс»за період червень, серпень 2007 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем додаткові докази не підтверджують факти поставки, перевезення, зберігання та використання товарів у господарській діяльності позивача за оспорюємий період.

Згідно з частиною другою ст. 3 Господарського кодексу України метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Останнє передбачає розсудливість суб'єкта господарювання у виборі, зокрема контрагентів по господарсько-виробничих відносинах при здійсненні господарської діяльності, до того ж, якщо ці відносини виникають з приводу розпорядження товарно-матеріальними цінностями значної вартості. Здійснення позивачем постійної діяльності в сегменті ринку з поставки товарів дає підстави для висновку про його обізнаність з колом інших постійних учасників цього ринку. Вище ж вказані суб'єкти господарювання, як свідчать матеріали справи, є постійними в ланцюгу поставок товарів позивачу.

У позивача була реальна можливість бути обізнаним з учасниками ринку, враховуючи ту обставину, що господарські операції були здійснені на ринку в обмеженому регіоні, характером діяльності контрагентів та дійсними намірами при здійсненні господарських операцій в «тіньовому» секторі економіки, який знаходиться поза межами державному контролю.

З огляду на встановлені у справі обставини щодо господарських звязків вказаних постачальників позивача з субєктами підприємницької діяльності, зареєстрованих з порушенням вимог чинного законодавства та/або які не звітують перед податковим органом, не сплачують податки до бюджету, реально не мають господарських відносин між собою по поставці товарів, виходячи з вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку на додану вартість не можуть враховуватися для визначення сум бюджетного відшкодування.

Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман»».

Крім того судом 1-ї інстанції вказано на те, що Відповідач зазначив у акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні про порушення Позивачем п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», але колегія суддів не знайшла подібних посилань ні в акті перевірки, а ні в оскаржуваному повідомленні-рішенні.

Колегія суддів вважає неправильним висновок суду 1-ї інстанції про те, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником за товари (послуги), які не будуть в подальшому використовуватись в господарській діяльності.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена норма є конституційним закріпленням саме обов'язку сплати податків і зборів, який виникає у платника цих податків і зборів, тобто зобов'язаної особи, якими у конкретному випадку є позивач.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, у відповідності з законодавством і обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду 1-ї інстанції, які були зроблені у резолютивній частині, не відповідають обставинам справи, що привело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову суду 1-ї інстанції та прийняти нову постанову.

Керуючись ч.1 ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ст.202 та ч. 2 ст. 205 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві задовольнити.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 8 жовтня 2008 року по адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман»»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман»» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Яковлев Ю.В. Судді Димерлій О.О. Шеметенко Л.П.