Постанова № 9621554, 23.04.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2010 рокуСправа № 2а-547/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представників позивача Сороки Г.О., Конашук Н.Д.,

представників відповідача Стасюка В.В., Парфелюк В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічно-акціонерне товариство «Ковельсільмаш» (далі ПАТ « Ковельсільмаш») звернулося з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Ковельська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2009 року № 0000320023/0, від 10 вересня 2009 року № 0000320023/1, від 12 листопада 2009 року № 0000320023/2, від 28 січня 2009 року № 0000320023/3.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 04 червня по 17 липня 2009 року Ковельською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Ковельсільмаш» (переіменовано на ПАТ «Ковельсільмаш»), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009 року.

На підставі акта перевірки Ковельською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2009 року № 0000320023/0, яким визначено зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 209 524 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження Ковельською МДПІ винесено рішення від 10 вересня 2009 року № 0000320023/1, від 12 листопада 2009 року № 0000320023/2, від 28 січня 2009 року № 0000320023/3, якими суму зобовязання не змінено.

Вказані рішення відповідача вважає такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства, а тому вони мають бути скасовані з наступних підстав.

Ковельською МДПІ в акті перевірки вказано на завищення позивачем валових витрат у сумі 449856 грн., при цьому дані декларації з податку на прибуток не відповідають даним бухгалтерського обліку.

Такий висновок відповідач зробив на підставі складеного під час перевірки реєстру рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року. ПАТ «Ковельсільмаш» вказує, що реєстр відповідача не відповідає дійсності, оскільки до нього не включені нараховані і сплачені витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«а»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пп.5.2.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дані витрати відносяться до валових, а тому підприємство їх відобразило в рядку 04.13 декларації з податку на прибуток.

Так само необґрунтовано відсутні у складеному Ковельською МДПІ реєстрі валові витрати на суми внесків до Пенсійного фонду, нарахованих на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, які правомірно включені платником податку в рядок 04.13 декларації, а також понесені підприємством витрати на придбання: товарів на складах, товарів в торгівлі, витрати на послуги залізниці. По структурних підрозділах ПАТ "Ковельсільмаш" не відображені у реєстрі: валові витрати в першому кварталі 2008 року на придбання транспортних послуг, витрати на відрядження, витрати на придбання товарів, бланків суворої звітності та витрати по попередній оплаті, а також суми податку на додану вартість на молоко, спецхарчування, відсотки за користування кредитом.

Таким чином, на думку позивача, мало місце перекручування податковими інспекторами даних документів обліку, що були предявлені під час перевірки.

Ковельською МДПІ також не було визнано валові витрати у сумі 449802 грн., сплачені підприємством за договором про аудиторське обслуговування від 01 червня 2007 року з аудитором ОСОБА_5 та у сумі 255 194 грн. за договором підряду № 1 від 01 квітня 2008 року на ремонт покрівлі з приватним підприємцем ОСОБА_6 з тих підстав, що первинні документи підприємства не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивач зауважує, що його первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства. А посилання відповідача, що дані документи не містять відомостей, що отримані за вказаними договорами послуги повязані з підготовкою, організацією та веденням виробництва та продажем продукції безпідставні та свідчать лише про неповне зясування під час перевірки обставин щодо податкових зобовязань позивача.

У письмовому запереченні на адміністративний позов відповідач зазначив. За даними декларацій з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009 року «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» рядок 04.1, «інші витрати» рядок 04.13 та «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» - рядок 05.2 витрати становлять 135779436 грн., в т.ч. за перший квартал 2008 року 24066123 грн., другий квартал 2008 року 28484118 грн., третій квартал 2008 року 32163127 грн., четвертий квартал 2008 року 33482252 грн., перший квартал 2009 року 17583816 грн. Під час перевірки було складено реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку показників валових витрат за вказаний період та виявлено розходження між даними бухгалтерського обліку та даними декларацій, а саме, завищено валові витрати всього у сумі 449856 грн. із врахуванням показників заниження та завищення сум ( у першому кварталі 2008 року сума завищення становить 887016 грн., у другому кварталі 2008 року - 469599 грн.; занижено валові витрати у третьому кварталі 2008 року на суму 176804 грн., у четвертому кварталі 2008 року на суму 576682 грн. та у першому кварталі 2009 року на суму 153273 грн.).

Відповідач вказує, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій на загальну суму 1108964 грн. та внесків до Пенсійного фонду, нарахованих на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, у сумі 119906 грн. враховано, однак дані витрати підприємство відобразило у рядку 04.13 декларації («Інші витрати»), в той час, як такі витрати мають бути відображені в рядку 04.4 «Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообовязкового страхування». Самостійно визначене платником податків у податковій декларації зобовязання вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Оскільки позивач відобразив валові витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та внески до Пенсійного фонду, нарахованих на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності у рядку 04.13, а не у рядку 04.4 декларації, він тим самим завищив задекларовані показники.

Відповідач стверджує, що під час перевірки було надано акти прийому-передачі робіт по наданню аудиторських послуг підприємцем ОСОБА_5 на загальну суму 449802 грн., інших документів позивач не предявив. Крім того, вказані акти виконаних робіт не містять обовязкових реквізитів первинних документів (не зазначено, які саме проведено роботи, не наведено розрахунки калькуляцій витраченого робочого часу, відсутня суть виконаних робіт (зміст та обсяг господарських операцій).

Те ж саме стосується актів виконаних робіт підприємцем ОСОБА_6 по ремонту покрівлі на суму 255194 грн. згідно з договором підряду. В актах не зазначено дату та місце складання актів, найменування обєкта будівництва, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, а також не доведено факт використання таких робіт у власній господарській діяльності. Крім того, згідно із поданою ОСОБА_6 заявою на право застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності, останній не використовує працю найманих працівників, що свідчить про відсутність у нього необхідних умов для виконання господарських зобовязань відповідно до договору підряду на виконання покрівельних робіт.

Таким чином, відповідач вважає, що ВАТ «Ковельсільмаш» зайво віднесено до складу валових витрати по придбанню аудиторських послуг та робіт по ремонту покрівлі, які не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними документами.

У звязку із виявленими порушеннями винесено податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції з податку на прибуток у сумі 209524 грн. на підставі пп.17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, наведених в позовній заяві. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за наслідками виїзної перевірки ВАТ "Ковельсільмаш" (акт від 31 липня 2009 року №639/23-00238138 а.с.15-41) відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2009 року №0000320023/0, яким нараховано штрафну санкцію з податку на прибуток в сумі 209 524 грн. (а.с.67).

За результатами процедури адміністративного оскарження податкові органи всіх інстанцій відмовили в задоволенні скарг позивача і відповідно було винесені повідомлення - рішення №0000320023/1 від 10 вересня 2009 року, №0000320023/2 від 12 листопада 2009 року, від 28 січня 2009 року № 0000320023/3 (а.с.67-69).

Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень став висновок, зазначений в акті перевірки про порушення ВАТ «Ковельсільмаш» п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 419048 грн., у т.ч. за перший квартал 2008 року на 69261 грн., півріччя 2008 року - 419048 грн.; завищено відємне значення обєкта оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1154852 грн. (за перший квартал 2008 року в сумі 780073 грн., за три квартали 2008 року 1728964 грн., за 2008 рік 1308125 грн., за перший квартал 2009 року 1154852 грн.

Дана штрафна санкція нарахована позивачу за неправильне визначення ним складу валових витрат:

- на виплату та доставку пільгових пенсій та внесків, нарахованих на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності в 2008 році та першому кварталі 2009 року на суму 481295 грн. та 34532 відповідно;

- витрат по головному підприємству та його структурних підрозділах на суму 150775 грн.;

- витрат у звязку із проведеною у першому кварталі 2008 року попередньою оплатою постачальникам на суму 633513 грн.;

- витрат у першому кварталі 2008 року за надані підприємцем ОСОБА_5 аудиторські послуги та виконані роботи підприємцем ОСОБА_6 за договором підряду - на суму 319575 грн.

А тому дані обставини були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 12.1994 N 334/94-ВР (надалі Закон N 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Спірним між сторонами виявилося питання відображення в декларації на прибуток підприємств валових витрат, понесених на виплату та доставку пільгових пенсій та внесків, нарахованих на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності. Із пояснень представника відповідача Волчук О.М. в судовому засіданні 09.04.2010 вбачається, що дані витрати належать до валових, однак підприємство відобразило їх у рядку декларації 04.13 («Інші витрати»), замість рядка 04.4 («Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообовязкового страхування). У цілому це не вплинуло на визначення обєкту оподаткування та сплату податку на прибуток. Проте відповідач вважає, що дані платника податку, відображені в декларації є узгодженими, а тому підприємство завищило показники рядка декларації 04.13.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 N 1788 встановлено категорії працівників, які мають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах ( пп. «а»-«з»).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах за списком N 1 та на роботах за списком N 2, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом N 1058.

Згідно з абзацом четвертим п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 N 400 для платників збору, визначених пп. 1 та 2 ст. 1 Закону N 400, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону N 1788 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону N 1788.

Відповідно до підпункту 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом). При цьому ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Витрати платника податку на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону N 1788 (крім пенсій, призначених відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" цієї статті, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України або державного бюджету), включаються до складу валових витрат на підставі підпункту 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону N 1788, встановлено п. 2 Прикінцевих положень Закону N 1058. Оскільки діючим законодавством на підприємства покладено обов'язок щодо часткового відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону N 1788, то фактичні виплати платника податку, здійснені у зв'язку з таким відшкодуванням, з метою оподаткування прирівнюються до збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та включаються до складу валових витрат платників податку на прибуток відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР.

Підпунктом 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону N 334/94-ВР до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в пп. 5.6.1 п. 5.6 ст.5, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Згідно з пп. 3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за N 114/8713, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності не належать до фонду оплати праці.

Отже, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нараховані на оплату тимчасової непрацездатності, не включаються до складу валових витрат згідно з пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону N 334/94-ВР та відповідно не відображаються в рядку 04.4 "Суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування" декларації з податку на прибуток підприємства, а відносяться на валові витрати підприємства відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР. Враховуючи, що діючою формою декларації з податку на прибуток підприємства, зокрема додатком Р1 до рядка 04.6 "Сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.4" декларації, не передбачено відображення внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму оплати тимчасової непрацездатності, то суми таких внесків підлягають відображенню в рядку 04.13 "Інші витрати, крім визначених у 04.1:04.12" декларації.

Така позиція сформована Державною податковою адміністрацією України у листах від 28.07.2008 № 349/4/15-0214 та від 28.04.2007 № 8820/7/15-0317 (із змінами від 27.02.1008 № 3773/7/15-15-0317) і вказує на помилковість висновків Ковельської МДПІ щодо відображення у декларації суми внесків, нарахованих на суму оплати по тимчасовій непрацездатності.

Вказане вище підтверджує, що названі витрати належать до валових. Суд не погоджується із висновком відповідача про те, що порушення порядку заповнення декларації з прибутку підприємств є підставою для нарахування штрафних санкцій, якщо при цьому сума валових витрат відображена правильно і в кінцевому випадку не вплинула на визначення обєкта оподаткування та власне податку на прибуток. Оскільки відповідач погодився з тим, що дані обставини не вплинули на суму податку на прибуток, то суд вважає, що нараховані ним штрафні санкції у цій частині є безпідставними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У даному випадку суд вважає, що Ковельська МДПІ при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій в цій частині використовувала своє повноваження з неналежною метою, порушивши баланс між реалізацією владних повноважень та досягненням поставлених цілей і справедливих результатів.

Згідно з структурою ВАТ «Ковельсільмаш» товариство у 2008 році складалося з головного підприємства та філій - КПП, завод «Сільгоспмашин», філія «Санаторій-профілакторій», а тому подавало консолідовану декларацію з податку на прибуток підприємств. Ковельська МДПІ не врахувала валові витрати на суму 150775 грн. (на придбання товарів на складах, товарів в торгівлі, транспортних послуг, бланків суворої звітності, суми ПДВ на молоко, спецхарчування, відсотки за користування кредитом, витрати на відрядження), а також валові витрати позивача у звязку із попередньою оплатою у першому кварталі 2008 року підприємствам-контрагентом ТзОВ «Армада С», ТзОВ «Восток Транзит», Завод сталевої дробі на суму 633513 грн.

Згідно з пп.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону N 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, позивач мав право відносити до валових витрат суми попередньої оплати у звязку із списанням коштів з банківських рахунків платника податку.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закон N 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону N 334/94-ВР. Названі вище витрати підприємство підтверджує копіями головних книг по основному підприємству та структурних підрозділах (а.с.170-191). Відповідач погодився, що ці витрати належать до валових, оскільки вони не значаться у пунктах 5.3-5.7 ст.5 Закону N 334/94-ВР. Водночас відповідач не надав суду обґрунтованих доказів для підтвердження своїх висновків та не спростував доводів позивача. Таким чином, суд вважає, що при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій у цій частині відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мають значення.

Відповідачем не враховано валові витрати позивача, понесені за договорами про надання аудиторських послуг підприємцем ОСОБА_5 та виконання покрівельних робіт підприємцем ОСОБА_6, у звязку із порушенням пп.5.3.9 ст. 5 та пп.8.7.1 ст.8 Закону N 334/94-ВР.

Відповідно до пп.5.3.9 ст.5 Закону N 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.8.7.1 ст.8 вказаного Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

В судовому засіданні досліджено первинні документи по взаємовідносинах позивача з підприємцем ОСОБА_5, зокрема, договір від 01.07.2007 року, акти прийому-здачі консультаційних робіт, щомісячні звіти підприємця (а.с.202-250 т.1; 1- 48 т.2). Висновки відповідача, що акти прийому - здачі робіт по наданню послуг не відповідають п.2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, не є, на думку суду, обєктивними.

Посилання відповідача на те, що акти прийому здачі робіт за договором з ОСОБА_6 не відповідають вимогам, що предявляються до таких документів, також спростовуються оглянутими в судовому засіданні первинними документами, а саме: договором підряду № 1 від 01.04.2008, актом виконаних робіт за червень 2008 року, складеним за формою №КБ-2в, яка затверджена спільним наказом Держкомстату та Держкомбуду № 237/5 від 21.06.2002 (а.с.70-75). Дані акти містять усі реквізити, що визначаються цією формою, а тому витрати позивача підлягають зарахуванню до складу валових.

Твердження відповідача про те, що первинними документами ВАТ "Ковельсільмаш" не доведено факт використання послуг щодо підрядних робіт, отриманих від ПП ОСОБА_6 у власній господарській діяльності та чи взагалі рахується даний об'єкт на балансі позивача, суд відхиляє, оскільки, як вбачається з державного акта на право постійного користування землею, виданого відповідно до рішення виконкому Ковельської міської ради народних депутатів від 18 вересня 1994 року №406 (а.с.84-89), земельна ділянка за адресою м. Ковель, вул.Варшавська,1 перебуває у постійному користуванні позивача. На земельній ділянці розташовані будівлі (адміністративні, виробничі), що належать позивачу, який зареєстрований за вказаною адресою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №521855 (а.с.13). Крім того, за цією адресою власне і проводилася перевірка Ковельською МДПІ, про що зазначено в п.2.3.2 акті перевірки (а.с.16).

Чинним законодавством встановлена індивідуальна відповідальність платників податку. У судовому засіданні зясовано, що висновки Ковельської МДПІ щодо відсутності необхідних умов для виконання покрівельних робіт підприємцем ОСОБА_6 ґрунтуються на припущеннях при дослідженні заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування та звітності, у якій зазначено, що ним праця найманих працівників не використовується. Відповідач не використав можливостей у межах повноважень провести зустрічну перевірку підприємця ОСОБА_6 для підтвердження своїх висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення

З урахуванням викладеного, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи постанову у даній справі суд виходить з наданих повноважень, визначених п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 10 серпня 2009 року № 0000320023/0, від 10 вересня 2009 року № 0000320023/1, від 12 листопада 2009 року № 0000320023/2 та від 28 січня 2009 року № 0000320023/3.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем здійснено витрати по сплаті судового збору при звернення до адміністративного суду. Згідно з пп. 1 та 2 ч.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту, що становить 3,40 грн.

Отже, суд присуджує позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 94, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 10 серпня 2009 року № 0000320023/0, від 10 вересня 2009 року № 0000320023/1, від 12 листопада 2009 року № 0000320023/2 та від 28 січня 2009 року № 0000320023/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" (ідентифікаційний код 00238138) 3 грн. 40 коп. ( три гривні сорок копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 28 квітня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.В. Каленюк