Постанова № 9621560, 06.05.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2010 рокуСправа № 2а-1124/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кириченко О.О.,

з участю представника позивача Потурай С.І.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 2819,57 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємством не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність працюючих в 2008 році у відповідача складала 9 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність 0 осіб. Норматив для працевлаштування відповідачем інвалідів складає 1 особа, який не виконаний підприємцем ОСОБА_2 Сума адміністративних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 2544,45 грн., яка підприємцем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій підприємству нарахована пеня в сумі 275,12 грн. Просить стягнути з відповідача в користь Волинського обласного Фонду соціального захисту інвалідів в дохід державного бюджету Ківерцівського району, код платежу 50070000, номер рахунку 31216230700128, ідентифікаційний код 21740362, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014 за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році адміністративно-господарські санкції в сумі 2544,45 та пеню в сумі 275,12 грн., а всього 2819,57 грн.

Представник позивача Потурай С.І. в судовому засіданні заявлений позов підтримала з підстав викладених у ньому, просить стягнути з відповідача в користь Волинського обласного Фонду соціального захисту інвалідів в дохід державного бюджету Ківерцівського району адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 2819,57 грн.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, так як не згідна платити адміністративно-господарські санкції. По суті пояснила, що у 2009 році в неї працювала особа, якій встановлена інвалідність. Крім того, підтвердила, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік нею був поданий 09.03.2010 року. Додала, що до районного центру зайнятості із заявою про направлення інвалідів на роботу не зверталася, оскільки не знала, що це є необхідним. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Пункт 4 частини 1 статті 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках встановлених законом.

Преамбула Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України «Про основи …» встановлює, що цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюють територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону. У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про основи …» передбачає, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи …» встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи …» для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону України «Про основи …» передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу місць для працевлаштування інвалідів, згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 «Про реалізацію статей 19 1 20 Закону України «Про основи …»» (далі Порядок), сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 являється приватним підприємцем..

Відповідно до вищезгаданого Порядку, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з Інструкцією щодо заповнення форми №10 ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженою наказом Мінпраці України 10.02.07 №42. Вищевказаний Звіт подається роботодавцями щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані.

Згідно до поданого відповідачем звіту «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік» форми 10-ПІ, роботодавцем зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 9 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, становить 1 особи, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 0 осіб. З вхідного штемпеля позивача на звіті вбачається, що цей звіт відповідачем поданий 09.03.2010 року.

Суд приходить до висновку, що за таких обставин роботодавцем не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи …» дає підстави вимагати сплату адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до пункту 2 Порядку роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Із звіту про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2008 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 5088,89 грн. В термін до 15 квітня 2009 року, як це вимагає вищенаведений Порядок, відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій самостійно сплачена не була.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи ..», пункту 4 Порядку, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З розрахунку вартості робочого місця, розміру суми адміністративно-господарських санкцій і пені, які належать до сплатити відповідачем до Держбюджету Ківерцівського району вбачається, що сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 2544,45 грн., виходячи з фонду оплати праці, яка роботодавцем на даний час в добровільному порядку не сплачена. Крім того, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи…», пункту 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, за несвоєчасну сплату підприємством суми адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 275,12 грн.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З оглянутого судом листа Ківерцівського районного центру зайнятості від 29.04.2010 року за вихідним №606/03-19, який був адресований позивачу на його лист-запит від 23.04.2010 року вихідний №06/07-492 вбачається, що підприємець ОСОБА_3 з інформацією про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів у 2008 році не зверталась.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення, вини та наявності причинного звязку між правопорушенням та його наслідками з метою визначення підставності застосування юридичної відповідальності у вигляді санкцій позивачем.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачем в 2008 році не було виконано вимоги чинного законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому суд приходить до висновку, що в діях відповідача наявна вина у не працевлаштуванні інваліда на створене ним робоче місце для інвалідів, наявність якого є обов'язковою умовою накладення на відповідача штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи …».

Зважаючи на вищенаведене позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволенню.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (адреса: вул. Шкільна, 12, с. Муравище, Ківерцівський район, Волинська область) в користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у дохід державного бюджету Ківерцівського району - код платежу 50070000, номер рахунку 31216230700128, ідентифікаційний код 21740362, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014 за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році адміністративно-господарські санкції в розмірі 2 819 (дві тисячі вісімсот девятнадцять) гривень 57 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається сторонами та їх представниками протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі 11 травня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

ГоловуючийС.Ф. Костюкевич