Постанова № 9621106, 05.05.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-12793/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів» до Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2009 року №0000072334/0 та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»до Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2009 року №0000072334/0 та зобовязання вчинити певні дії у вигляді поновлення права позивача на податковий кредит в розмірі 2878661,43 грн.

В судовому засіданні 26.04.2010 року представниками позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у грудні 2008 року правомірно відніс до сум податкового кредиту з ПДВ 2878661,43 грн. з операцій щодо придбання зернових культур у ПП «Агроанкор»та ТОВ «Агроанкорекспорт»на підставі договорів, факту оплати ціни товару із сумами ПДВ та на підставі виписаних продавцями податкових накладних. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що донарахування позивачу податку на додану вартість та штрафних санкцій, у звязку з порушенням позивачем п.1.8, пп.7.5.1 п.7.5., пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.1 ст.17, 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу Білгород-Дністровської ОДПІ від 20.10.2009 року №448 (а.с.11), направлення на перевірку від 20.10.2009 року №628/23 заступником начальника управління ОСОБА_1, головним державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_2 згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»в період з 20.10.2009 року по 26.10.2009 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ВАТ «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та достовірністю бюджетного відшкодування ПДВ у січні 2009 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №3424/23-217/00952120 від 30.10.2009 року (а.с.12-30), на підставі якого 05.11.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072334/0 (а.с.10) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 259824,00 грн., штрафних санкцій 129932,00 грн. та позбавлено його права на бюджетне відшкодування ПДВ на суму 2878661,43 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, п.п.7.2.3 п.7.2. п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Однак, суд вважає, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Актом перевірки №3424/23-217/00952120 від 30.10.2009 року (а.с.12-30) встановлено, що між позивачем та ПП «Агроанкор»та ТОВ «Агроанкорекспорт»були укладені договори на поставку зернових культур від 07.04.2008 року №49, від 22.02.2008 року №48, від 07.02.2008 року №47, від 01.02.2008 року №46, від 21.01.2008 року №45, від 30.01.2008 року №44, від 30.04.2008 року №55, від 10.05.2008 року №56, від 16.05.2008 року №58,від 29.05.2008 року №73, від 04.06.2008 року №77, від 09.09.2008 року №208, від 07.12.2008 року №277 (а.с.61-73) та від 06.12.2008 року №278, від 22.12.2008 року №279 (а.с.44,45). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, постачальники зернових культур поставили їх на адресу позивача, а позивач сплатив їх вартість, в тому числі ПДВ, який міститься у ціни товару, що підтверджується платіжними дорученнями позивача у зазначені періоди (а.с.112-169) та (а.с.48-60) відповідно.

У зв`язку з оплатою позивачем вартості проданого зерна ПП «Агроанкор»та ТОВ «Агроанкорекспорт»були виписані на адресу позивача податкові накладні (а.с.74-111) та (а.с.46,47) на загальну суму 11143526,57 грн., у тому числі ПДВ 1857254,43 грн. Як встановлено судом, сума ПДВ за вищезазначеними податковими накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2008 року у тому податковому періоді, коли ним були отримані податкові накладні від постачальників зерна.

Всі ці обставини викладені в акті перевірки підтверджені в судовому засіданні представником позивача, а тому на підставі ч.3 ст.72 КАС України вони вважаються встановленими.

Як вбачається з акту перевірки №3424/23-217/00952120 від 30.10.2009 року (а.с.12-30) підставою для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача з податку на додану вартість визначено, що постачальники позивача у ході перевірок по ланцюгу господарських операцій не сплачували до бюджету суми ПДВ, а тому не могли видавати податкові накладні позивачу, в звязку з чим, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними що є, на думку посадових осіб відповідача, порушенням вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п.1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дата отримання зазначеної вище виписаної постачальниками зерна позивачу податкових накладних.

Так, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Однак, включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена податковими накладними, які були виписані постачальниками зерна з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В пункті 3.1.2.1 акту перевірки №3424/23-217/00952120 від 30.10.2009 року (а.с.12-30) посадовими особами відповідача зазначено, що позивачем сформований податковий кредит з ПДВ за грудень 2008 року на підстав податкових накладних, отриманих ним у грудні 2008 року. Цю обставину н заперечував і представник відповідача в судовому засіданні, а тому, на підставі положень ч.3 ст.72 КАС України ця обставина вважається встановленою. За таких обставин, формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за грудень 2008 року здійснено у відповідності до положень п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Правильність формування позивачем податкового кредиту за грудень 2008 року також підтверджена посадовими особами відповідача під час проведення позапланових виїзних документальних перевірок (акти перевірок від 02.04.2009 року №1002/2320-00952120 а.с.40-41, від 27.04.2009 року №1218/2300/00952120 а.с.42-43).

Також представником відповідача не спростовані доводи представника позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість постачальника зерна знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

До того ж, відповідно до ч.1,2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003 року №755-ІV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.

Крім того, відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість").

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищевикладеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг (робіт), а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб продавця, виконавця робіт (послуг).

Правильність такої правової позиції зазначено у постанові по аналогічній справі Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 26.09.2006 року (а.с.184-186).

Таким чином, позивач мав законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджується податковими накладними, виписаними ПП «Агроанкор»та ТОВ «Агроанкорекспорт».

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що висновки посадових осіб відповідача про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з вищевикладеного, на думку суду, представник відповідача, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 05.11.2009 року №0000072334/0. Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України. Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом та, оскільки суд визнав протиправними висновки посадових осіб відповідача щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, суд вважає за потрібне зобовязати відповідача поновити право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 2878661,43 грн.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції від 05.11.2009 року №0000072334/0 на суму 2618797,37 грн.

3. Зобовязати Білгород-Дністровську обєднану державну податкову інспекцію (67701, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Московська 18-а) поновити Відкритому акціонерному товариству «Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів»(67701, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, ул.Маршала Бірюзова 16, Код ЄДРПОУ 2359907490) суму безпідставно зменшеного податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок 26) в розмірі 2878661,43 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 05.05.2010 року.

Суддя Єфіменко К.С.

05 травня 2010 року