Постанова № 9621074, 13.05.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-7776/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

при секретарі судового засідання Мартинова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішеня №0000811630/2 від 29.01.20009 року та скасування податкового повідомлення-рішеня №0000831630/2 від 29.01.1009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 76981 гривень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одескього окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому позивач просить суд податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 29.01.2009 року № 0000811630/2 скасувати повністю, податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 29.01.2009 року № 0000831630/2 скасувати в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 76981,00 грн.

В своєму позові позивач зазначив, що на підставі акта перевірки від 15.10.2008 року № 434/16-3/20936229/9 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.04.2009 року № 0000831630/3 та № 0000811630/3, які він вважає неправомірними, оскільки позивачем були порушені норми чинного законодавства, зокрема, пп. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», через що незаконно зменшено суму бюджетного відшкодування на 76981,00 грн. і визначено суму податкового зобовязання у розмірі 35448,00 грн. Порушення полягає втому, що вказані норми безпідставно застосовані до операцій позивача з продажу металевого брухту, що утворився як відходи у процесі виробництва товарів.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.110-113), в яких зазначив, що відповідно до Закону України «Про відходи» юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів, є виробником відходів. Посилаючись на норми Закону України «Про металобрухт» та п. 24. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», відповідач вважає, що норми п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» розповсюджуються на металобрухт, вироблений позивачем. Підпунктом. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовлені або придбані, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. При реалізації відходів позивач користувався пільгою, передбаченою п. 11.44. ст.11 Закону, відповідно до якого тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від обкладення податком на додану вартість. Протягом перевіряємого періоду позивач здійснював операції з реалізації відходів чорних металів, які утворились у процесі його господарської діяльності, проте, до рядка 10.1. декларацій з податку на додану вартість відносив суму податкового кредиту без урахування розподілу суми податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) при придбанні товарів (робіт, послуг), які одночасно використовуються при здійсненні оподатковуваних операцій, звільнених від оподаткування, або які не є обєктом оподаткування, передбаченого пп. 7.4.3 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за відповідні періоди.

Позивач надав до суду пояснення до свого позову (а.с.147-149), в яких зазначив, що обовязковою умовою застосування норми п. 7.4.3. Закону України «Про податок на додану вартість» є придбання або виготовлення такого товару, проте позивач не придбаває та не виготовляє відходи, а вони утворюються в процесі його господарської діяльності, отже не є виготовленим товаром. Позивач посилається на розяснення ДПА України щодо порядку оподаткування операцій з реалізації відходів у вигляді брухту чорних металів, в яких зазначається, що підприємство при продажу відходів і брухту чорних металів, які утворилися в процесі виробничої діяльності як відходи виробництва із сировини (при придбанні якої ПДВ було включено до податкового кредиту), зобовязано нарахувати податкові зобовязання відповідно до абзацу 5 пп. 7.4.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також позивач зазначає, що методика обчислення суми зменшення податкового кредиту не унормована та суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі. Додатково позивачем 02.02.2010 року надані пояснення (а.с. 159-168), в яких викладені міркування щодо нарахування податку на додану вартість з використанням конкретних прикладів. 01.04.2010 року позивачем надані додаткові пояснення (а.с. 176-200), в яких зазначено, що положення пп. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» був застосований відповідачем за фактичної відсутності будь-яких придбаних або виготовлених товарів, що використовувались в операціях, звільнених від оподаткування, і будь-яких товарів, придбання яких формувало податковий кредит звітного періоду, що одночасно використовувались в оподатковуваних, неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операціях. Відповідач в порушення пп.6.1.1. п. 6.1. ст.6 цього Закону зменшує суму податку з кожного з придбаних товарів всупереч наданим податковим накладним та використовує методику обчислення загального обсягу оподатковуваних операцій за довільною формою.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 28.08.2008 по 08.10.2008 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Таламус ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15.10.2008 року № 434/16-3/20936229/9 (а.с.40-103).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Таламус ЛТД» порушено пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижена сума податку на додану вартість за липень 2007 року у розмірі 23632,00 грн., в порушення пп. 7.2.1., 7.4.3., 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону завищено заявлену суму бюджетного відшкодування всього на 84788,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, встановленого порушення, з урахуванням процедури оскарження податкових повідомлень-рішень спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі 22.04.2009 року були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000811630/3 (а.с.6), яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Таламус ЛТД» по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт , послуг) на суму 35448 гривень, в тому числі за основним платежем 23632 та за штрафними (фінансовими) санкціями 11816 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000831630/3 (а.с.7), яким ТОВ «Таламус ЛТД» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 84788,00 грн.

Як вбачається із Статуту ТОВ «Таламус ЛТД» (а.с.127-133), основними видами діяльності позивача є переробка метала шляхом виробництва таро-пакувальних виробів, виробництва металевої транспортної тари, дрібних металевих ємностей, товарів масового споживання та промислового призначення з металів тощо. Для виготовлення зазначених виробів позивачем придбавається метал, що підтверджується копіями наданих до суду податкових накладних (а.с.230-239). Зазначені операції впливають на формування показників податкового кредиту, який складається із сум ПДВ, сплаченого платником податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В ході виробничого процесу у позивача виникли відходи виробництва, що зафіксовано позивачем в актах утворення відходів виробництва за липень 2007 року (а.с.212,213). Зазначені відходи виробництва реалізовувались позивачем як металобрухт за договорами поставки, а саме: 1) за договором поставки від 29.12.2005 б/н з ВАТ «Чорноморполіграфметал» відходи чорних металів, які утворюються у процесі його господарської діяльності, на суму 271547,00 грн. відповідно до рахунку-фактури від 31.07.2007 року № 674 (а.с.214) в т.ч. (відходи жерсті (колючка)-КОД по УК ТЗЕД -7204491000 у кількості 246,53 тон по ціні 1100,00 грн., на суму 271183,00 грн., та відходи чорних металів КОД по УК ТЗЕД -7204411000 у кількості 1,82 тон по ціні 200,00 грн. на суму 364,00 грн.; 2) за договором поставки від 20.06.2007 року №25/07 з ТОВ «Южмет ЛТД» відходи чорного металу (КОД по УК ТЗЕД-7204491000) на суму 31606,2 грн. у кількості 39,02 тон по ціні 810,00 грн. за одиницю товару.

Згідно із п. 11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово до 1 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільнялися від оподаткування.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 5 пп. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Згідно із пп. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 цього Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, якщо підприємство здійснює одночасно операції, що оподатковуються - виробництво товаро пакувальних виробів з харчової жерсті та сталевих прямошовних зварних газо-водогінних труб, та операції з продажу відходів металу, які згідно п.11.44 ст.11 вищевказаного Закону звільняються від оподаткування ПДВ, то до податкового кредиту платник має право включити частку сплаченого (нарахованого) податку, яка відповідає частці використання таких товарів в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Проте, до рядка 10.1 декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди було віднесено суму податкового кредиту без урахування розподілу сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт,послуг), які одночасно використовуються при здійсненні оподатковуваних операцій (за ставками 20% або 0%), звільнених від оподаткування, або які не є обєктом оподаткування, передбаченого пп.7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2007 року на 23631,8 грн.

Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що підприємство не виготовляє металобрухт як товар, а останній лише утворюється під час виробництва, у звязку з чим не має правових підстав для застосування положень пп. 7.4.3 п. 7.4. ст.7 Закону, оскільки критерієм для їх застосування є виготовлення або придбання товару, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи», яким визначені правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України, відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів, є виробником таких відходів.

Коди та назви відходів систематизовані у Державному класифікаторі відходів, затвердженому і введеному в дію наказом Держстандарту України від 29.02.1996 року №89, у якому зазначено, що залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тощо, утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт і втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва) належать до відходів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Пунктом 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, металобрухт, одержаний на підприємстві не внаслідок його придбання, а як відходи виробництва (але який може використовуватися у господарській діяльності), у бухгалтерському обліку відображається як запаси. Відповідно до п.4 цього Положення запаси це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відходи виробництва утворюються під час виробництва кінцевої продукції шляхом обробки первинної сировини, результатом якої виступає вироблена продукція, а також вироблені відходи, тобто відходи не просто «утворились», як зазначає позивач, а були виготовлені внаслідок оброблення сировини. Таким чином, твердження позивача щодо «утворення», а не «виготовлення» відходів свідчить про підміну ним цих понять та не визначає відсутності правових підстав застосовувати у даному випадку положення пп.7.4.3 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, позивач реалізовував зазначені відходи шляхом укладання договорів поставки, а відповідно до ч. 1 ст.712 Цивільного кодексу України предметом договору поставки виступає саме товар.

Твердження позивача щодо повязаності між собою граф 10.1 «А» та 10.1 «Б» податкової декларації з податку на додану вартість ставкою податку на додану вартість у розмірі 20% є апріорі невірним, оскільки рядок 10.1 визначає придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню не тільки за ставкою 20 відсотків, а і нульовою ставкою.

Відповідно до функцій та завдань покладених на державну податкову службу в Україні Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (ст.2,8) Державна податкова адміністрація наділена правом надавати податкові розяснення, що кореспондується з підпунктом «г» п.4.4.1. Закону України «про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податкове розяснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, і хоча податкове розяснення не має сили нормативно правового акту, воно підлягає оцінці судом як письмового доказу та офіційної позиції Державної податкової адміністрації щодо здійснення податкових розрахунків. Згідно Порядку надання податкових розяснень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 №494, податкове розяснення може мати вигляд у тому числі й листа.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на листи Державної податкової адміністрації України від 03.04.2009 року № 6996/7/16-1517-04 (а.с.144), від 31.03.2009 року № 275/3/16-1511 (а.с.145), від 21.10.2008 року № 10237/6/16-1515, якими розяснюється, що підприємство при продажу відходів і брухту чорних металів, які утворилися у процесі виробничої діяльності як відходи виробництва із сировини (при придбанні якої ПДВ було включено до податкового кредиту) зобовязано нарахувати податкові зобовязання відповідно до абзацу пятого пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Проте, положення зазначеної норми Закону не виключає можливості застосування пп.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону, оскільки остання за своєю суттю містить у собі норми, що встановлюють особливості оподаткування операцій, передбачених абзацом 5 пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону. Така позиція підтверджується й листом ДПА від 31.03.2009 року № 275/3/16-1511, на який посилається позивач.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо завищення ТОВ «Таламус ЛТД» податкового кредиту, яке відбулось внаслідок недотримання позивачем вимог пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо включення до складу податкового кредиту лише тієї частки сплаченого (нарахованого) податку при виготовлені або придбані товарів, яка відповідає частці використання таких товарів в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з абзацом „б” п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкові повідомлення рішення від 22.04. 2009 року № 0000811630/3 про визначення суми податкового зобовязання ТОВ «Таламус ЛТД» по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт , послуг) на суму 35448 гривень, в тому числі за основним платежем 23632 та за штрафними (фінансовими) санкціями 11816 грн., та № 0000831630/3 (а.с.7), про зменшення ТОВ «Таламус ЛТД» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 84788,00 грн., прийняті спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі з дотриманням вимог чинного законодавства України.

На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішеня №0000811630/2 від 29.01.2009 року та скасування податкового повідомлення-рішеня №0000831630/2 від 29.01.2009 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 76981 гривень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 13.05.2010 року.

СуддяС.М.Корой.

13 травня 2010 року