Постанова № 9621072, 17.05.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-4460/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

при секретарі судового засідання Мартиновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032300/0 та № 0000022300/0, суд -

В С Т А Н О В И В:

          До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, в якому позивач просить скасувати видані Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області податкові повідомлення-рішення за № 0000032300/0 на суму зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ 1011618,00 грн. та за № 0000022300/0 на суму збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ 3437541,00 грн.

В своєму позові позивач зазначив, що за результатами проведеної відповідачем перевірки ним були прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0000032300/0 на суму зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ 1011618,00 грн. та за № 0000022300/0 на суму збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ 3437541,00 грн., які позивач вважає необґрунтованими. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним чітко було визначено від’ємне значення з ПДВ визначив його суму у податкових деклараціях за серпень та жовтень 2008 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1011618,00 грн. та у розмірі 993712,00 грн., право на які в акті перевірки відповідачем не заперечувалось. Позивач зазначив, що 25.11.2008 року ним надавався уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за серпень 2008 року, в якому збільшив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25.1) на 1011618,00 грн. шляхом зменшення залишку від’ємного значення (рядок 26), право на подання якого передбачено чинним законодавством України. Щодо податкового повідомлення-рішення за № 0000022300/0 на суму збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ 3437541,00 грн. позивач зазначив, що відповідно до п. 7.4., пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заявляти бюджетне відшкодування з ПДВ це право, а не обов’язок, та позивач не відмовлявся від права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Щодо розміру фактично сплаченої суми ПДВ позивач вказує, що відповідачем вона визначена невірно, оскільки законодавець не ставить розмір такої суми у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.79-86), в яких зазначив, що розмір суми фактично сплаченої позивачем у попередніх періодах визначався не ним, а безпосередньо позивачем в уточнюючому розрахунку. У податковій декларації за серпень 2008 року позивачем було відображене від’ємне значення податку на додану вартість в сумі 8280328,00 грн., а у додатках до неї визначена сума від’ємного значення податку на додану вартість, визначена як повністю неоплачена, у той час як перевіркою була встановлена фактична сплата ПДВ постачальникам за придбані товари за липень 2008 року. В порушення пп. 7.7.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством не був задекларований до бюджетного відшкодування податок на додану вартість, сплачений у липні 2008 року. Зазначені дії позивача відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7. ст.7 цього Закону свідчать про те, що він добровільно відмовився від бюджетного відшкодування зазначених сум ПДВ та ці суми у майбутніх періодах не враховуються пр. розрахунку сум бюджетного відшкодування. Щодо уточненого розрахунку за серпень 2008 року, поданого позивачем у листопаді 2008 року, відповідач зазначив, що він є неправомірним, оскільки не містить у собі виправлення помилок, а перенесення показників із рядка 26 до рядка 25.1 не можна розцінювати як виправлення помилки, оскільки позивачем не уточнювались суми податкового зобов’язання та податкового кредиту податку на додану вартість, що могли б привести до уточнення відповідних рядків. Перевіркою було встановлено, що підприємством частина залишку від’ємного значення, яка була фактично сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг) та була не погашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів, та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування у розмірі 3437541,00 грн. визначалася як несплачена, у зв’язку з чим відповідно до пп.7.7.2., 7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевіркою було встановлено заниження належної суми бюджетного відшкодування у розмірі 3437541,00 грн. Заявлена сума бюджетного відшкодування за жовтень місяць на суму 993712 грн. не була підтверджена зустрічними перевірками, у той час як за змістом чинного законодавства України право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі. 01.07.2009 року представник позивача у судовому засіданні надала додаткові пояснення (а.с.109-110), в яких вказала, що відповідачем в акті перевірки підтверджено та встановлене правомірне визначення позивачем від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за липень-жовтень 2008 року та підтверджена фактична сплата позивачем ПДВ за період з 01.07.2008 року по 01.10.2008 року суми у розмірі 5442871,00 грн. Представник позивача також вказує на право отримати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість шляхом подачі уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ, посилаючись на п.5.3. спільного наказу ДПА і Держказначейства України «Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість» від 02.07.1997 року № 209/72, а також лист ДПА від 01.04.2009 року № 6810/7/16-1517, відповідно до яких у разі якщо платником до початку його перевірки самостійно виявлено заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від'ємного значення (тобто даний факт не було виявлено органом податкової служби), такий платник може подати уточнюючий розрахунок і Довідку за той період (періоди), у якому (яких) у нього виникло право на бюджетне відшкодування (коли фактично була оплата), задекларувавши в них виправлені показники.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданому суду запереченні. Крім того, у судове засідання 25.09.2009 року він надав заперечення на додаткові пояснення до адміністративного позову (а.с.117-121), в яких вказує, що перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування не обмежується лише перевіркою дотримання вимог пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4. пп. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а перевірці підлягає і правильність заповнення та правомірність подання податкової декларації з ПДВ та додатків до неї. Щодо листа ДПА України від 01.04.2009 року № 6810/7/16-1417 відповідач зазначив, що він був виданий після позапланової перевірки (акт від 19.01.2009 року) та після змін, внесених до наказу ДПА України від 30.05.19997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 21.01.2009 року, згідно з якими відповідно до пункту 1.3. «Декларація складається із вступної частини,службових полів,чотирьох розділів та обов’язкових додатків», а у попередній редакції обов’язкові додатки до її складу не входили, тобто до прийняття змін самостійне виправлення помилок у додатках, що було здійснено позивачем, передбачено не було.

12.01.2010 року представником позивача надані додаткові пояснення (а.с. 133-135), в яких зазначено, що згідно із пп.7.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» позаплановій виїзній перевірці повинна передувати камеральна перевірка, у процесі якої контролюючий орган виявляє арифметичні та методологічні помилки у поданій податковій декларації, тобто на час проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем вже було встановлена відсутність помилок у заповненні податкової декларації. Уточнюючий розрахунок до податкової декларації відповідачем був прийнятий, що підтверджує право позивача на його подачу. Представник позивача вказує, що чинне законодавств України передбачає добровільну відмова від бюджетного відшкодування у разі виявлення податковим органом заниження за наслідком перевірки, а в акті перевірки був визначений факт правомірного визначення від’ємного значення, сплати, тобто відсутній факт добровільної відмови позивача від відшкодування ПДВ. Позивач також вказує на листи Мінюсту від 20.07.2009 року № 1286-09-24, від 17.08.2009 року № 27653-24 «Щодо незаконності наказу ДПАУ від 18.08.2005 року № 350», в яких Мінюст визначив цей наказ нечинним та запропонував ДПА скасувати його.

28.01.2010 року представник відповідача надав заперечення на додаткові пояснення до адміністративного позову (а.с.136-140), в яких вказав, що в акті перевірки дійсно підтверджено правомірність формування від’ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов’язання за липень 2008 року та підтверджено факт сплати ПДВ за цей період у розмірі 1011618 грн., але зазначено, що за серпень 2008 року підприємством декларувалось позитивне значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов’язання, що безпосередньо порушує вимоги п. 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачена можливість отримання бюджетного відшкодування лише у випадку, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп..7.7.1. п.7.7. ст. 7, має від’ємне значення. Представник відповідача зазначає, що камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість не проводилась, у зв’язку з тим, що на письмовий запит № 10727/1502 від 26.11.2008 року підприємством не надано копії первинних документів, що підтверджують факт сплати товарів (послуг) основним постачальникам, та інших необхідних документів, тому протягом позапланової виїзної документальної перевірки, правильність заповнення податкової декларації з ПДВ підлягала перевірці в обов’язковому порядку. Щодо необґрунтованості, на думку позивача, проведення відповідачем зустрічних перевірок основних постачальників, останній зазначив, що вони провадяться не на підставі наказу ДПАУ, який Мін’юст визначив нечинним, а на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає однією із умовою бюджетного відшкодування факт сплати податку постачальникам, а зустрічні перевірки є механізмом, завдяки якому можливо встановити такий факт.

Суд, заслухавши осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень до нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

На підставі направлень від 16.12.2008 року № 402 (а.с.107-108) та від 31.12.2008 року № 444 (а.с.105-106), виданих Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією, з 17.12.2008 року по 30.12.2008 року відповідачем проводилась позапланова виїзна перевірка ТОВ «Біоіл Універсал Україна» (ЄДРПОУ 34490471) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року та жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з липня 2008 року по вересень 2008 року. За результатами перевірки був складений акт від 19.01.2009 року № 48-9/23-00/34490471 (а.с. 9-38).

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 7.7.3. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп.4.4. п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 завищено заявлену суму до бюджетного відшкодування за серпень 2008 року – 1011618,0 грн.; в порушення пп.7.7.2., 7.7.4. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено бюджетне відшкодування за перевіряємий період 2008 року на 3437541,00 грн.

ТОВ «Біоіл універсал України» були надані заперечення до акту перевірки, датовані 21.01.2009 року № 4 (а.с.30-32), на які була надана відповідь Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (а.с.33-38), в якій зазначено про правомірність висновків, викладених в акті перевірки.

На підставі зазначеного акту перевірки Роздільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією прийняті податкове повідомлення-рішення від 21.01.2009 року № 0000032300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Біоіл Універсал Україна» в розмірі 1011 618 грн. (а.с.39), та податкове повідомлення-рішення від 21.01.2009 року № 0000022300/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3437541,00 грн. (а.с.40).

22.09.2008 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2008 року (а.с.56-64). У рядку 18.1. цієї податкової декларації позивачем визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду у сумі 335 197 грн. У рядку 26 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» становить 8280 328 грн. У рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» підприємством зазначені прочерки.

25.11.2008 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2008 року (а.с. 66-72). У рядку 6 цього розрахунку позивачем були змінені показники рядків 25.1 та 26 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року, шляхом перенесення суми у розмірі 1011 618 грн. з рядка 26 до рядка 25.1, тобто позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму у розмірі 1011 618 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України визначений п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з положеннями цього пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.3. п.7.7. ст. 7 цього Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Виходячи з наведених положень Закону, право на бюджетне відшкодування виникає у платника податків лише за обставини, якщо у наступному періоді різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду має від’ємне значення. Відповідно до п.2.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72, підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

З огляду на той факт, що у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року позивачем було визначене позитивне значення такої різниці у розмірі 335197,00 грн. (рядок 18.1 податкової декларації), суд вважає, що, незважаючи на наявність уточнюючого розрахунку, у позивача не виникало право на бюджетне відшкодування у визначеному податковому періоді у зв’язку із невиконанням ним обов’язкової умови, за наявністю якої виникає право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Крім того, суд вважає неправомірним сам факт уточнення податкової декларації з податку на додану вартість шляхом перенесення суми ПДВ у розмірі 1011 618 грн. з рядка 26 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» до рядка 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» з наступних підстав.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Вищевказаний порядок визначений у наказі ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання». Так, п. 4.4. цього Порядку передбачено, що, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 2.4. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72, визначено, що відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом: перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує; зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість; зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Згідно з п.5.3. цього Порядку, якщо платник у майбутніх звітних періодах самостійно виявляє помилки щодо розміру задекларованої ним суми ПДВ до відшкодування, то такий платник зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники (уточнену декларацію).

Проаналізував наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку, що в уточнюючому розрахунку платник податків має можливість виправити тільки помилки, допущені ним при визначені суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що випливає вже із самої назви такого уточнюючого розрахунку, або показників, які впливають на формування податкового зобов’язання. Податкове зобов'язання відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Враховуючи те, що показники сум бюджетного відшкодування напряму залежать від сум податкових зобов’язань та податкового кредиту, суми ПДВ, задекларовані платником податку до бюджетного відшкодування, також виправляються лише внаслідок виправлення помилок, припущених саме при формуванні податкового зобов’язання або податкового кредиту та їх декларування. Рішення щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ, яке було прийнято позивачем та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року у вигляді прочерку у відповідному рядку декларації, не може вважатися помилкою, тому не може бути виправлено шляхом внесення відповідного уточнюючого розрахунку.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо завищення ТОВ «Біоіл Універсал Україна» суми бюджетного відшкодування у сумі 1011 618 грн.

19.11.2008 року позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, в якій визначено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду у сумі 13233,00 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку задекларована у розмірі 993712,00 грн., а залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду – 7885978,00 грн. (а.с. 49-55).

Судом встановлено, що відповідачем виявлено непідтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму 993712 грн., що пов’язано з неотриманням відповідей на запити по зустрічним перевіркам основних постачальників. Факт несплати цієї суми постачальниками товарів позивачем заперечується.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Тобто, при визначенні суми бюджетного відшкодування необхідно встановити факт сплати сум податку постачальникам товарів (робіт, послуг), проте, позивачем докази такої сплати до суду не надані, тоді як ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до п.7.7.3. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Перевіркою встановлено, що позивачем частина залишку від’ємного значення, яка була фактично сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах та була не погашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів, та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування у розмірі 3437 541,00 грн., визначалася як несплачена, але при визначенні фактичної сплати постачальникам товарів (робіт, послуг) частини залишку від’ємного значення встановлено, що всього станом на 01.10.2008 року (за період з 01.07.2008 року по 01.10.2008 року) фактично сплачено 5442 871,00 грн. Таким чином, у підприємства виникало право на бюджетне відшкодування коштів, але воно ним не скористалося.

Згідно із абзацем «а» пп.7.7.7. п.7.7. ст. 7 Закону,якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Таким чином, висновок відповідача про заниження належної суми бюджетного відшкодування у розмірі 3437 541,00 грн. (5442871,00 - 993712,00 -1011618,0 = 3437 541,00) є правомірним, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2009 року № 0000022300/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3437541,00 грн.

На підставі встановленого суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032300/0 на суму зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ 1011618,00 грн. та № 0000022300/0 на суму збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ 3437541,00 грн. - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17.05.2010 року.

Суддя                                                                      С.М.Корой

17 травня 2010 року