Ухвала суду № 9620445, 06.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" травня 2010 р. м. КиївК-16216/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

Суддів:Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представника

відповідачаГерасимчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2007

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.07.2007

у справі №10/489-НА

за позовомДочірнього підприємства “Український папір” Української державної акціонерної холдингової компанії “Укрпапірпром”

доДержавної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області

проскасування рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство “Український папір” Української державної акціонерної холдингової компанії “Укрпапірпром” (далі по тексту позивач, ДП “Український папір”) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області (далі по тексту відповідач, ДПІ у Полонському районі Хмельницької області) про скасування рішення від 09.11.2006 №0000072340/0, яким нараховано пеню за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 627542,83 грн.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2007, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.07.2007, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Полонському районі Хмельницької області просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2007 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.07.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Полонському районі Хмельницької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання валютного законодавства за період з 20.04.2004 по 15.11.2004, за результатами якої складено акт перевірки від 27.10.2006 №839-231/31919264.

В акті перевірки зазначені порушення позивачем вимог статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

На підставі висновку акта перевірки та відповідно до статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунку в іноземній валюті” відповідачем було винесено рішення від 09.11.2006 №0000072340/0, яким нараховано позивачу пеню за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 627542,83 грн.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, між Українською державною акціонерною холдинговою компанією “Укрпапірпром” (далі по тексту - ДАХК “Укрпапірпром”) (довіритель) і ДП “Український папір” (повірений) укладено договір доручення від 03.02.2004 № 02-03\02-04(Д), згідно з яким довіритель доручає, а повірений зобов'язується вчинити від імені, за рахунок та в інтересах довірителя угоди, спрямовані на придбання парових котлів, зміст яких передбачений цим договором і вказівками повіреному. У період з лютого 2004 року по січень 2005 року ДАХК “Укрпапірпром” перерахувала ДП “Український папір” 3800000 грн. для закупівлі парових котлів

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 08.09.2004 до вказаного договору доручення сторони дійшли згоди про надання у вересні 2004 року повіреному грошових коштів для виконання вказівок довірителя в сумі 2650000,00 грн. Платіжним дорученням від 24.09.2004 № 6 ДАХК “Укрпапірпром” перерахувала ДП “Український папір” 8000000 грн.

На виконання зазначеного договору доручення ДП “Український папір” укладено контракт від 20.04.2004 № 3024 з фірмою “Н.К.В. Ketelbouw” (Нідерланди) на придбання у цього нерезидента котельного обладнання і комплектуючих у відповідності з проектним рішенням.

Пунктами 2.2 і 4.1 контракту передбачено, що строк поставки обладнання не може перевищувати 90 днів з моменту перерахування грошових коштів, у відповідності з умовами контракту. Загальна вартість обладнання, що поставляється за даним контрактом, складає 668974 EUR.

Оплата за обладнання, що поставляється за контрактом, здійснюється наступним чином:

40 % від загальної суми контракту - передоплата протягом 7 днів з моменту підписання контракту;

30 % від загальної суми контракту протягом 30 днів після здійснення першого платежу;

30 % - протягом 3 днів після отримання повідомлення від заводу-виготовлювача (або уповноваженої їм особи) про готовність обладнання до відвантаження.

На виконання умов контракту ДП “Український папір” здійснило попередню оплату з валютного рахунку ЗАТ “Український кредитний банк” платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Фірмою “Н.К.В. Ketelbouw” було поставлено товар-комплект установки парового котла, який отримано за вантажно-митною декларацією типу ІМ-40 № 100739 від 15.11.2004.

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.12.2004 № 01-01-03/02-04 довіритель - ДАХК “Укрпапірпром” прийняла, а повірений - ДП “Український папір” передало котельне обладнання згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 20.04.2004 № 3024.

Статтею 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми не одержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною 1 статті 1000 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до пункту 9.1 договору доручення від 03.02.2004 все те, що повірений одержав на виконання угод, зроблених їм за вказівкою довірителя, а рівно і те, що він і одержав від довірителя для виконання угод, є власністю довірителя.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем при нарахуванні штрафної санкції не було враховано те, що позивач при здійсненні зовнішньоекономічної операції діяв не як власник товару, а лише як повірений, на виконання доручення довірителя - ДАХК “Укрпапірпром”.

Зміст листа ДАХК “Укрпапірпром” від 23.02.2006 № 66/05 на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва підтверджує наявність договору доручення від 03.02.2004 № 02-03/02-04 (Д). Лист ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 22.03.2006 № 1252/7/22-014 про відсутність порушень валютного законодавства в діях ДАХК “Укрпапірпром” не є підставою для відповідальності ДП “Український папір”.

Пеня, встановлена статтею 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунку в іноземній валюті”, не є штрафною санкцією у сфері оподаткування, оскільки застосовується за невиконання умов зовнішньоекономічних цивільно-правових й договорів. Ця пеня не наведена в переліку податків (обов'язкових платежів), визначених в статтях 14 і 15 Закону України “Про систему оподаткування”. Тому на її застосування не розповсюджується строк, передбачений статтею15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, початок перебігу якого пов'язаний з поданням податкової декларації. Пеня, що нараховується у сфері зовнішньоекономічної діяльності, підпадає під законодавче визначення і є за своєю юридичною сутністю адміністративно-господарською санкцією. '

Відповідно до частини 2 статті 223 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом. Такі санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених статтею 250 Кодексу. Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” інших строків не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що приймаючи рішення від 09.11.2006 №0000072340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач порушив встановлені статтею 250 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарської санкції, тому дане рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2007 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.07.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2007 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)О.М. Нечитайло

(підпис)Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук З оригіналом згідно