Ухвала суду № 9620426, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. м. КиївК-34680/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКонюшка К.В.

Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 31.10.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009

у справі № 13/593/08-ап

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю прокуратури Запорізької області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»(далі по тексту позивач, ВАТ «Запорізький завод феросплавів») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по текстувідповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), за участю прокуратури Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2008 №0001370808/0.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 31.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 31.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання правових відносин з ТОВ компанія «Ресурс»та ВАТ «Приват Холдінг» за період березень, квітень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.09.2008 № 21/08-01/00186542.

В акті зазначено, що здійснення господарських операцій позивач з його контрагентами - ТОВ компанія «Ресурс»та ВАТ «Приват Холдінг», порушує публічний порядок, отже з урахуванням імперативів статті 228 Цивільного кодексу України відповідні угоди є нікчемними.

Навмисне використання позивачем схем мінімізації об'єктів оподаткування шляхом укладення господарських операцій дають підстави вважати про нікчемність угод. З урахуванням того, що угоди порушують публічний порядок та є нікчемними, ВАТ «Запорізький завод феросплавів»не мало право на податковий кредит в березні 2008 році, та як наслідок, на бюджетне відшкодування в квітні 2008 році, сформований на підставі отриманих податкових накладних від постачальників ТОВ компанія «Ресурс»і ВАТ «Приват-Холдінг»на загальну суму 3628879,00 грн.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення пункту 1.8, пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2008 року та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на суму 3628879,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2008 № 0001370808/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 3628879,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 594232,97 грн.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, ВАТ «Запорізький завод феросплавів»включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені у вартості марганцевовмісткої сировини (товару) постачальнику цієї сировини, з метою придбання і використання її у власній господарській діяльності. Сплата податку на додану вартість у вартості сировини підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, виданими постачальником, що і дає право на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача.

ВАТ «Запорізький завод феросплавів»правомірно визначило суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року, визначивши різницю між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що по взаємовідносинах з ТОВ компанія «Ресурс»і ВАТ «Приват-Холдінг»позивачем до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість, які підтверджені податковими накладними, згідно статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

В матеріалах справи містяться платіжні документи, якими підтверджується обставина сплати позивачем, як покупцем товарів відповідно до укладених ним договорів, суми податку на додану вартість у розмірі 3628879,00 грн. постачальникам товарів.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не знайшли підтвердження висновку відповідача, про те, що господарські операції ВАТ «Запорізький завод феросплавів»з його контрагентами, є нікчемними, згідно статей 215, 228 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, в чому саме відповідні угоди порушують публічний порядок.

Угоди, які укладені між ВАТ «Запорізький завод феросплавів»з ТОВ компанія «Ресурс»і ВАТ «Приват-Холдінг», не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами вказаних угод. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Весна»не є стороною по укладеним договорам між позивачем з ТОВ компанія «Ресурс»і ВАТ «Приват-Холдінг», що додатково свідчить про відсутність підстав вважати відповідні угоди нікчемними.

Судами попередніх інстанцій вірно не прийняті до уваги доводи відповідача про те, що позивач фактично не здійснив сплату податку на додану вартість до бюджету. Так, за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»на позивача, як покупця товарів, не покладений обов'язок по сплаті податку на додану вартість до бюджету, оскільки податок на додану вартість сплачується покупцем в ціні товару, а безпосереднє перерахування податку на додану вартість до бюджету здійснюється продавцем товару.

Також суди правомірно відхилили висновки відповідача, про відсутність у ПП «Весна»(як контрагента ТОВ компанія «Ресурс»і ВАТ «Приват-Холдінг»по господарським договорам) адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ПП «Весна»заявляло суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Не надано до суду і будь-яких допустимих доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП «Весна»з приводу неправомірності вчинення господарських операцій.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не були доведені ті обставини зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3628879,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 594232,97 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 31.10.2008 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 31.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)А.І. Брайко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук