Ухвала суду № 9620096, 12.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2010 р. м. КиївК-24369/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засіданняСватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 31.01.2006 р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р.

у справі №31/290а

за позовомДержавного донбаського підприємства з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж «ДонОРГРЕС»

доГорлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне донбаське підприємство з пуску, налагодження, вдосконалення технології та експлуатації електростанцій та мереж «ДонОРГРЕС»(далі по тексту позивач, ДДП «ДонОРГЕС») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі по тексту відповідач, Горлівська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Донецької області від 31.01.2006 р. у справі №31/290а (суддя Ушенко Л.В.), яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. (головуючий суддя Величко Н.Л., судді Алєєва І.В., Бондарева Г.Г.) позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000652342/0 від 24.03.2005 року в повному обсязі; №0000662342/0 від 24.03.2005 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 9 799 грн. та штрафної санкції у сумі 4 899,50 грн.; №0002012342/3 від 07.09.2005 року про визначення податку на доходи нерезидента у сумі 2 846,71 грн. та штрафної санкції у сумі 5 693,42 грн.; №0002022343/3 від 07.09.2005 року про застосування штрафної санкції за порушення валютного законодавства у сумі 18978,18 грн.

Горлівська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Донецької області від 31.01.2006 р. та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. у справі №31/290а, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000652342/0 від 24 березня 2005 року; №0000662342/0 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 9 799 грн. та штрафної санкції у сумі 4 899,50 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Горлівської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 24.03.2005 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0000652342/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 17430 грн., в тому числі 12 900 грн. за основним платежем та 4 530 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№0000662342/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 15 459 грн., в тому числі 10 306 грн. за основним платежем та 5153 грн. штрафних (фінансових) санкцій; (оскаржується в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 9 799 грн. та штрафної санкції у сумі 4 899,50 грн.);

-№0000682342/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на доходи нерезидента у розмірі 271017 грн., в тому числі 90339 грн. 04 коп. за основним платежем та 180678,08 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№0000692342/0, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21358,18 грн. за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати планової комплексної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства»від 21.03.2005 р. №75/23-111-1/04624513 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог:

-п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до складу валового доходу грошові надходження від жильців багатоквартирного житлового фонду, який перебуває на балансі підприємства, за надання їм комунальних послуг (вода, світло), що призвело до заниження скоригованого валового доходу за 2003 рік, І квартал 2004 року, півріччя 2004 року, 9 місяців 2004 року в сумі 49 тис. грн..;

-п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не включено до бази оподаткування податку на додану вартість суму грошових надходжень від жильців багатоквартирного будинку, який перебуває на балансі підприємства, за надання їм комунальних послуг (вода, світло), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 9799 грн.

Що стосується визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000652342/0 від 24.03.2005 року, Вищий адміністративний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач володіє та утримує на балансі житловий будинок і одержує доходи від експлуатації цього будинку та від утримання прибудинкової території.

Позивач, як власник будинку, уклав договори з Горлівським підприємством «Водоканал»та ВАТ «Донецькобленерго»на постачання води, приймання стоків та постачання електричної енергії у тому числі і для багатоквартирного житлового будинку. Розрахунки за спожиті воду, світло та прийняті в каналізаційну систему стоки здійснював безпосередньо позивач як за кошти мешканців будинку так і за власні кошти.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не є постачальником послуг (електроенергії та водопостачання) і він не здійснює їх продаж, останній виступає в якості їх замовника в інтересах інших осіб - мешканців будинку, яким ці послуги надаються, та які, в свою чергу, сплачують їх вартість згідно рахунків, які надає їм позивач на підставі актів-рахунків, які позивачу виставляє постачальник.

На думку податкового органу, заниження податку на прибуток на загальну суму 12900 грн. за період, що перевірявся є результатом заниження підприємством скоригованого валового доходу за відповідні податкові періоди у сумі 49000 грн., в т.ч. у 2003 році 11 900 грн., І кв. 2004 року 10900 грн., півріччя 2004 року 23400 грн., 9 місяців 2004 року 37100 грн. Відповідач дійшов такого висновку з підстав надання позивачем жильцям багатоквартирного житлового фонду, який перебуває на його балансі, комунальних послуг (опалення, електроенергія, вода, газ), які позивач отримував на підставі договорів, укладених з постачальниками цих послуг без зазначення в них застережень щодо придбання комунальних послуг, на користь будьяких третіх осіб, в даному випадку мешканців будинку.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 визначено, що дохід - це збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм та обставин справи, колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій, які зазначили, що позивач є лише замовником комунальних послуг; зростання власного капіталу позивача від отримання мешканцями будинку послуг не відбувалося; кошти, що сплачувались позивачу мешканцями будинку, на підставі рахунків, виставлених позивачем, які, в свою чергу, останній отримував на підставі актів-розрахунків постачальника відповідних послуг, були лише компенсацією витрат позивача, повязаних із замовленням таких послуг.

Розбіжності в розрахунках сторін були повязані з тим, що в Акті містяться посилання лише на платежі за воду та світло, а фактично до суми, яку відповідач вважає доходом, були включені нарахування по платежах на опалення та газ.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2005 року №0000662342/0, Вищий адміністративний суд зазначає наступне.

Донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 9799 грн., повязано з отриманням ним для мешканців багатоквартирного житлового будинку послуг з постачання електроенергії та води.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Як вже зазначалось вище, позивач операції з продажу води та електроенергії мешканцям квартир не здійснював, в силу того, що він не є продавцем зазначених послуг, а виступає лише в інтересах мешканців дому як замовник цих послуг.

А відтак, позивач не допустив порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо визначення бази оподаткування, оскільки дані операції не є для нього обєктом оподаткування відповідно до пункту 3.1 ст. 3 цього Закону, тому донарахування податку на додану вартість в сумі 9799 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 4899 грн. 50 коп. є неправомірним.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій відносно правомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду Донецької області від 31.01.2006 р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. у справі №31/290а в їх оскаржуваних частинах не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 31.01.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. у справі №31/290а залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 31.01.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. у справі №31/290а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.